18 жовтня 2021 року справа № 580/5492/21 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду клопотання Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України, в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних сил України та Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (з моменту виникнення спору, звернення до суду, до дня фактичного розрахунку);
-стягнути з Генерального штабу Збройних сил України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на користь позивача у розмірі 140 645 грн. 32 коп. (сто сорок тисяч шістсот сорок п'ять гривень 32 коп.).
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представники відповідачів подали суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення в суд з цим позовом. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України у поясненнях на позов також просив залишити його без розгляду.
Клопотання мотивовані тим, що позивач звільнений зі служби наказом від 07.09.2018 №263, водночас при нарахуванні та виплаті позивачу сум належних при звільнені був відсутній спір щодо їх розміру. Тому стверджують, що позивач був обізнаний про непроведення з ним повного розрахунку 07.09.2018, а отже, на їх думку позивач пропустив строк звернення в суд з цим позовом.
Оцінивши доводи клопотань про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати, а саме: індексація грошового забезпечення, грошова компенсація за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій при звільненні.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Разом із тим Верховним Судом акцентовано увагу, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норм спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 цього Кодексу).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як встановлено з матеріалів справи рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №580/4284/20, що 29.06.2021 набрало законної сили зобов'язано Генеральний штаб Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.09.2018 та грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Згідно виписки банківського рахунку позивача, на виконання рішення суду у справі №580/4284/20 здійснено перерахунок грошового забезпечення в сумі 32631,25 грн 14.07.2021.
Тобто, остаточний розрахунок з позивачем проведено 14.07.2021.
При цьому, суд зазначає, що усі перераховані вище виплати грошової компенсації мають бути виплачені звільненому працівникові у день звільнення, або не пізніше наступного дня після звільнення.
Отже строк звернення до суду у даному випадку має відраховуватися від дати отримання позивачем останньої суми, належної до виплати після звільнення з 14.07.2021.
При цьому, суд зауважує, що з моменту здійснення з позивачем остаточного розрахунку 14.07.2021, позивачем було дотримано встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк для звернення до суду, оскільки даний позов останнім було подано до суду 02.08.2021.
Отже, строк звернення до суду з адміністративним позовом позивачем не пропущено.
Суд звертає увагу, що Коституційним Судом України у рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 зазначено, що аналіз законодавчих норм свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Отже, з урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідачів та третьої особи про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, тому клопотання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представників Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань