18 жовтня 2021 року справа № 580/6083/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагро Черкаси" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
17 серпня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося фізична товариство з обмеженою відповідальністю "Транс агро Черкаси" з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті", в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 03.08.2021 №282435 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що санкція спірного рішення передбачає застосування штрафу за рух автомобільними дорогами з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу. Однак, нормами чинного законодавства встановлено заборону перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів. Оскільки у спірному випадку здійснювалось перевезення ячменю, який є подільним вантажем, що виключає отримання дозволу, застосування до позивача штрафу за його відсутність є необґрунтованою.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що за наслідками рейдової перевірки виявлено перевищення на понад 7,27% встановлених вагових параметрів транспортного засобу позивача під час здійснення позивачем перевезення вантажу. Зазначає, що під час перевірки позивачем не надано службовим особам дозволу на перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів. При цьому, твердження позивача про безпідставність застосування спірного штрафу є безпідставним, оскільки під час перевезення будь-якого вантажу, у т.ч. подільного, перевізник має дотримуватись вагових параметрів та нести відповідальність за недотримання таких вимог. Крім того, вказує на наявність сертифікату повірки ваг. Також, відсутність методики зважування не звільняє від відповідальності за перевищення вагових параметрів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що посадовою особою Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 29.06.2021 о 08 год. 56 хв. на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км.+500 здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій позивача ОСОБА_1 . Результат перевірки оформлено актом від 29.06.2021 №300018.
Вказаною перевіркою встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 5% до 10%, зокрема, на 7,27%.
Також складено довідку від 29.06.2021 №040340 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 29.06.2021 №035140 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксовано перевищення нормативно допустимого вагового параметру на одиничну вісь транспортного засобу - 11,80 тон при допустимій 11 тон.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки прийняло спірну постанову від 03.08.2021 №282435 про застосування до позивача штрафу в сумі 8500 грн.
Не погоджуючись із цією постановою, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує, що спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок - №1567).
Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України
Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також, за статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 29.06.2021 судом встановлено, що повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 37,20 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 59,50 тон; 2) 11,500 тон; 3) 6,450 тон; 4) 6,450 тон, 5) 6,550 тон.
Отже, нормативно допустимий ваговий параметр на одиничну вісь транспортного засобу становила 11,800 тон при допустимій 11 тон, що прямо заборонено нормативно-правовими актами України.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, що ним перевозився сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
Суд зазначає, що в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов'язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.
Таким чином наявне порушення позивачем Закону України "Про автомобільні дороги", оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.
Суд звертає увагу, що приписи ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.
У постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Суд зазначає, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об'єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).
Разом з цим, суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню палати за таке перевищення.
Відповідно до абз. 14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу положень абз.14 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, вбачається, що автомобільний перевізник, у разі перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень більше ніж на 5%, повинен мати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує таке.
В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі №804/5296/17.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій при прийнятті спірної постанови, в зв'язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
У відповідності до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Рішення у повному обсязі складене 18.10.2021.
Суддя В.П. Тимошенко