про залишення позовної заяви без руху
18 жовтня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/5724/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
28.09.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Управління соціальної політики Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, УПСЗН ХОДА Херсонської області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій у 2020 році у розмірі, встановленому частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
- зобов'язати Управління соціальної політики Херсонської обласної державної адміністрації Херсонської області нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій у 2020 році у розмірі, встановленому частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.
Як вбачається зі змісту позову, предметом спору у даній справі є невиплата відповідачем частини щорічної одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 травня за 2020 рік у розмірі встановленому ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача ) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Частиною 4 ст. 17-1 вказаного Закону передбачено, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на вказані приписи цього Закону виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Відтак, 30 вересня відповідного поточного року це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Дана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі № 607/7919/17.
Таким чином, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати саме з 30 вересня відповідного року.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
З цього слідує, що право на звернення до суду з вказаним позовом у позивача виникло з наступного після 30 вересня 2020 року дня, тобто 01 жовтня 2020 року, а закінчується відповідно 31 березня 2021 року.
Натомість, позивач звернувся до суду 28.09.2021 р., тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як встановлено судом, разом з позовною заявою позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про недоплату щодо одноразової допомоги до 5 травня йому, стало відомо кілька місяців назад із засобів масової інформації, позивач не міг передбачити, що орган держави може ці права порушувати та вважає, що вказані аргументи дають підстави винести клопотання перед судом про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Суд не приймає до уваги вказані доводи позивача так, як поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічний висновок міситься у постанові Верховного Суду України від 03.10.2019 року по справі №577/3931/16-а.
Суд зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду з даним позовом у визначений законом строк, тобто в період до 31.03.2021 р., тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позов у зв'язку з тим, що підстави, вказані у даній заяві, визнані судом неповажними.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відтак, представнику позивача пропонується вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
Враховуючи, що позов подано з пропуском строку на звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, при цьому вказані позивачем підстави, у заяві, визнані судом неповажними, тому відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України позовна заява підлягає залишенню без руху, із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частини 1 та 6 ст. 120 КАС України).
Враховуючи перебування судді на лікарняному питання щодо залишення позовної заяви без руху, вирішено 18.10.2021 року, тобто у перший її робочий день.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 4, 122, 123, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/5724/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна