19 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2917/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної митної служби України, Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобов'язання поновити на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України (далі - відповідач - 1, ДФС) від 02.06.2021 за №854-о;
- зобов'язати Державну митну служби України (далі - відповідач - 3, ДМС) поновити на посаді начальника митного поста «Каховка» Чорноморської митниці Держмитслужби;
- стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач - 4, Чорноморська митниця) заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про те, що звільнення із займаної посади начальника митного поста «Каховка» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» є незаконним, спірний наказ про звільнення є протиправним, оскільки відповідач - 1 порушив порядок звільнення, не виконав положення ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а саме не запропонував позивачу одночасно із попередженням про вивільнення, відповідної посади з урахуванням абз. 2 ч. 3 вказаної статті.
У зв'язку із реорганізацією у 2014 році Херсонської митниці Міністерства доходів і зборів України (код ЄДРПОУ 38698132) у Херсонську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39624611), яка в 2018 році була перейменована в Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а в послідуючому реорганізована шляхом приєднання до Чорноморської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43335608), яка також на сьогодні перебуває в процесі припинення, та оскільки на даний час, такої посади як начальник митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі не існує, остання перебуває у стані припинення, всі процесуальні права та обов'язки перешли до Чорноморської митниці Держмитслужби, позивач, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові КАС ВС від 02.04.2021 у справі №813/5074/17 щодо обрання судом належного ефективного способу захисту порушених прав та їх відновлення, просить суд поновити його на посаді начальника митного поста «Каховка» Чорноморської митниці Держмитслужби.
Посилаючись на положення ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП України, п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 2 розділу І, п. 6-8 розділу ІV Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 808/892/17 (адміністративне провадження К/9901/521/19, К/9901/1074/19) просить суд стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби заробітну плату за час вимушеного прогулу.
29.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, залучено до у часті у справі в якості співвідповідача - 3 - Державну митну службу України (ЄДРПОУ 4311523), співвідповідача - 4 - Чорноморську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43335608). Підготовче судове засідання призначено на 14.07.2021 о 09:30 год.
14.07.2021 в судове засідання представники сторін не прибули, 12.07.2021 представником позивача подано до суду клопотання з проханням провести судове засідання 14.07.2021 о 09:30 год. без її участі, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті. 14.07.2021 до суду надійшла заява від представника відповідача Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі - відповідач - 2, Митниця ДФС у Херсонській області) щодо надання часу для подання до суду відзиву.
Враховуючи зазначене, суд протокольно, на місці ухвалив, задовольнити клопотання представника відповідача - 2, розгляд справи відкласти на 29.07.2021 о 09:30 год.
22.07.2021 судом отримано відзив на позов представника відповідача - 2, в якому Митниця ДФС у Херсонській області не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 посилаючись на положення п. 2 ст. 2 КЗпП України, ч. 2, ч. 3 ст. 31 Закону України «Про державну службу», п.п. 1, 4, 5 ст. 547 МК України зазначає, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, та оскільки наказом ДФС було прийнято рішення про ліквідацію митних постів Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, митні пости було ліквідовано та 19.03.2020 було внесено відповідний запис про ліквідацію, в тому числі і митного поста «Каховка», працівники митних постів були попереджені про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією структурних підрозділів митниці відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу» та ст. 40 КЗпП України, про що 17.07.2020 позивача було попереджено.
Представник зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктiв 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, при цьому враховується переважне право залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Оскільки Державна фіскальна служба України та Митниця ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі перебуває в стані ліквідації, запропонувати будь-яку іншу посаду в цьому органу було неможливо, позивача було звільнено в зв'язку з ліквідацією структурного підрозділу, в якому він перебував на службі відповідно до наказу ДФС від 02.06.2021 №854-о, представник відповідача - 2 вважає, що умови і підстави звільнення ОСОБА_1 з державної служби, державним органом було дотримано.
22.07.2021 до суду надійшов відзив відповідача - 4, в якому Чорноморська митниця Держмитслужби вказує, що вона не може бути відповідачем у даній справі, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Виходячи із висновків Верховного Суду викладених у постановах від 29.01.2020 у справі № 826/16707/18, від 11.06.2020 у справі №804/4143/16, в яких вказано, що при поновленні на роботу у випадку незаконного звільнення особа підлягає поновленню на тому підприємстві, установі та організації, з якого його звільнено. Представник також зазначає, що у зв'язку із тим, що ДФС України та Митниця ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі перебуває в стані ліквідації, запропонувати будь-яку іншу посаду в цьому органі було неможливо, позивача було звільнено в зв'язку із ліквідацією структурного підрозділу, в якому він перебував на службі наказом ДФС від 02.06.2021 №854-о, умови та підстави звільнення з державної служби державним органом було дотримано. На момент розгляду справи, Державна фіскальна служба України і Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі існують як юридичні особи і запису до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про їх припинення не внесено, відповідно підстави залучати в якості співвідповідача Чорноморську митницю Держмитслужби відсутні. Також, враховуючи положення п. 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, відповідно, посада начальника митного поста Митниці ДФС відноситься до номенклатури ДФС України, і тільки даний орган вправі приймати будь-які рішення щодо поновлення на роботі державних службовців даної категорії в системі ДФС, у зв'язку з чим, позивача, у випадку визнання судом наказу про його звільнення незаконним, може бути поновлено лише в органах ДФС. Представник відповідача - 4, враховуючи висновки викладені в пунктах 61 та 62 постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №826/16707/18, зауважив, що Чорноморська митниця Держмитслужби відноситься до структури новоствореного державного органу - Державної митної служби, не має повноважень приймати на роботу та поновлювати на роботі працівників, які відносяться до структури та номенклатури Державної фіскальної служби України. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання Державної митної служби України поновити позивача на посаді Чорноморської митниці Держмитслужби суперечатимуть ст.19 Конституції України, оскільки суд не може зобов'язати державний орган вчиняти дії, які не належать до його компетенції.
26.07.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача - 1, в якому Державна фіскальна служба України зазначає про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутності підстав для їх задоволення. Представник зазначає, що на дотримання норм ст.19 Конституції України, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, ч.ч. 1-3 ст. 49-2, КЗпП України п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200, головою комісії з реорганізації ДФС було своєчасно вручено позивачу попередження про скорочення його посади та 17.07.2020 під підпис попереджено про наступне вивільнення по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення даного попередження. Представник зауважив, що станом на 17.07.2020 було змінено порядок звільнення державних службовців відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» №378-ХІ від 12.12.2019, який набрав чинності 02.02.2020, відповідно, ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не застосовуються положення ч.2 ст. 40 цього кодексу та положення частини другої цієї статті. Та, враховуючи положення ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», якою передбачено можливість, а не обов'язок роботодавця щодо пропозиції державному службовцю будь-якої вакантної посади у разі вивільнення зі служби, після внесення змін до норми ч. 2 ст. 40 КЗпП України щодо переведення працівника за його згодою на іншу роботу та ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі на державних службовців не поширюється, у зв'язку з чим до ОСОБА_1 не за застосовуються норми ч. 2 ст. 40 та ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України, наполягає, що пропонування роботодавцем рівнозначної посади є не обов'язком, а є правом, відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Посилаючись на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №804/958/17, від 10.09.2020 №420/5772/18, відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160, від 18.12.2018 №1200, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р, представником відповідача - 1 також вказано про те, що з 22.08.2019 Державна фіскальна служба України втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно не може здійснювати права та виконувати обов'язки сторони у справі, а відтак і відповідача за зобов'язання, які нього покладено, в тому числі і судовими рішеннями, належним відповідачем по справі є Державна митна служба України, яка згідно постанови КМУ №1200 є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованої ДФС, враховуючи зазначене, в задоволенні позову просить суд відмовити.
29.07.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, призначено підготовче засідання на 09.08.2021 о 09:30 год.
09.08.2021 задоволено клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, призначено підготовче судове засідання на 27.09.2021 о 09:30 год.
27.09.2021, сторони в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 27.09.2021 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 18.10.2021 о 09:30 год., повторно направлено до Державної митної служби України копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу суду від 29.06.2021. Також, ухвалою суду від 27.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення співвідповідача 5 - Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і місті Севастополі.
18.10.2021 до суду прибув представник Чорноморської митниці Держмитслужби, подав клопотання з проханням розглянути справу у порядку письмового провадження, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Від представника позивача 18.10.2021 надійшло перше клопотання з прохання відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням представником на лікарняному, та в наступному, надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Інші представники сторін по справі до суду не прибули, причина неявки суду не відома, клопотань щодо відкладення слухання справи до суду не надходило, про дату та час слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Від відповідача -3 Державної митної служби України станом на 18.10.2021 відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.
18.10.2021 ухвалою суду, керуючись ст. ст. 180-183, 194 КАС України, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Також, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Враховуючи наявні у справі клопотання сторін, з дотриманням норм процесуального законодавства, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, визначених ст. 193 КАС України.
Встановивши позиції сторін, розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 05.04.1994 займав відповідні посади в митних органах України та відповідно до наявної у справі копії трудової книжки № НОМЕР_1 , згідно наказу ДФС від 14.04.2015 № 1130-о - з 15.04.2015 призначений на посаду начальника митного поста «Каховка» Херсонської митниці ДФС у порядку переведення з Херсонської митниці Міндоходів (запис №32), наказом ДФС від 21.08.2015 №2650-о - з 21.08.2015 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 2 рангу» (запис №33).
Також, в трудовій книжці зроблена відмітка про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 296 Херсонську митницю ДФС перейменовано у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, відповідно, ОСОБА_1 займав посаду начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 28.03.2018. Дані обставини сторонами не заперечуються.
За підписом голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, наказом Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №854-о припинено державну службу та звільнено з 02.06.2021 ОСОБА_1 з посади начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Підставою для винесення вказаного наказу зазначено попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 17.07.2020.
Пунктом 2 зазначеного наказу, Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі наказано забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 згідно з чинним законодавством та виплатити вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. До справи долучено копію наказу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 02.06.2021 №56-о про проведення відповідних розрахунків з ОСОБА_1 , на якому містить відмітка позивача від 03.06.2021 про те, що із наказом не згоден, заперечення додається.
ОСОБА_1 з наказом від 02.06.2021 №854-о ознайомлений та копію отримав.
03.06.2021 ОСОБА_1 подав заперечення до наказу ДФС України від 02.06.2021 № 854-о, в якому просив врегулювати трудовий спір в досудовому порядку шляхом скасування зазначеного наказу, що порушує його конституційні права. На час розгляду справи до суд не надано відповідь на заперечення ОСОБА_1 від 03.06.2021, з приводу даних обставин представник ДФС України вмотивованих пояснень суду не надав.
Не погоджуючись із наказом від 02.06.2021 №854-о, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Таким чином, предметом розгляду у даній справі є наказ ДФС України від 02.06.2021 №854-о про звільнення ОСОБА_1 , який позивач вважає незаконним та просить суд скасувати з підстави недотримання відповідачем-1 порядку вивільнення працівників з державної служби, відповідачі в свою чергу вважають наказ про звільнення законним, роботодавець не зобов'язаний при вивільненні працівника зі служби за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» пропонувати рівнозначну посаду, оскільки це є правом роботодавця, а не обов'язком, що у даному випадку не розповсюджується на позивача, звільнення ОСОБА_1 відбулось у зв'язку із скороченням його посади, а саме, через ліквідацію його підрозділу митного поста «Каховка». У зв'язку з чим, суд вважає необхідним встановити законність чи протиправність спірного наказу, дотримання чи порушення відповідачем - 1 порядку звільнення ОСОБА_1 з державної служби за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із реорганізацією, скороченням чисельності та штату Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Судом в даній справі встановлено, що спірний наказ №854-о від 02.06.2021 було прийнято відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», а саме реорганізація, скорочення чисельності та штату державних службовців в Державній фіскальній службі України.
Досліджуючи зазначені нормативно-правові акти органу державної влади суд встановлює та зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» (далі - Порядок №1074) орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Мiнiстрiв України сферi до набрання чинності актом Кабінету Мiнiстрiв України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Пункт 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» (набула чинності 06.06.2014) утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 було затверджено Положення Про Державну фіскальну службу (далі - Положення №236), пп. 19 п. 11 якого Голова Державної фіскальної служби утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2014 №651-р «Питання Державної фіскальної служби», відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», вирішено підтримати пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.
Таким чином, з 17.07.2014, утворена Державна фіскальна служба почала свою діяльність та мала повноваження і виконувала функції Міністерства доходів і зборів, в своїй діяльності керувалась Положенням №236.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» (набрала чинності 12.08.2014) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.
Зокрема, за переліком №1 було утворено Херсонську митницю ДФС та за додатком 2 реорганізовано - Херсонську митницю Міндоходів шляхом приєднання до Херсонської митниці ДФС.
Відповідно, з 12.08.2014 почала свою діяльність утворена Херсонська митниця ДФС.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» (набрала чинності 24.04.2018) було перейменовано Головне управління ДФС у Херсонській області в Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а Херсонську митницю ДФС у Митницю ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.
Відповідно, з 24.04.2018 Херсонська митниця ДФС мала назву Митниця ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі, в якій позивач займав посаду начальника митного поста «Каховка» та був звільнений із займаної посади спірним наказом. Зокрема, Митниця ДФС у Херсонській області, Автономій Республіці Крим та м. Севастополі мала статус юридичної особи публічного права, територіального органу Державної фіскальної служби України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (з урахуванням змін, внесеними згідно з Постановою КМУ № 846 від 25.09.2019, в редакції від 27.09.2019) пунктом 1 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
За пунктом 2 даної постанови вбачається, зокрема, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (із змінами і доповненнями) зокрема, затверджено Положення про Державну митну службу України, зазначено про те, що Державна митна служба, її територіальні органи виконують встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами функції та повноваження органів доходів і зборів до внесення до таких актів відповідних змін у частині, що стосується повноважень Державної митної служби, її територіальних органів.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846, чинна з 27.09.2019) погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, Державна митна служба України, відповідно до свого Положення від 06.03.2019 №227 (далі - Положення №227), серед іншого, здійснює добір кадрів в апарат Держмитслужби, на посади керівників та заступників керівників її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, організовує роботу з підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації посадових осіб і працівників Держмитслужб. За пунктом 7 вказаного Положення №227 Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.
Згідно п. 11 Положення №227 голова Держмитслужби, серед іншого: 11) призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Держмитслужби (якщо інше не передбачено законом), укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; 12) приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Держмитслужби; 13) вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів Держмитслужби; 13-1) приймає рішення (за погодженням з Міністром фінансів) щодо утворення, ліквідації та реорганізації територіальних органів Держмитслужби як відокремлених підрозділів Держмитслужби та зокрема за пунктом 14) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром фінансів керівників та заступників керівників територіальних органів Держмитслужби, у тому числі у разі покладення обов'язків за вакантними посадами, призначає на посаду та звільняє з посади керівників митних постів, укладає та розриває з ними контракти про проходження державної служби у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 28-1 Положення №227 голова Держмитслужби делегує керівникам територіальних органів (відокремлених підрозділів) Держмитслужби повноваження на виконання функцій, визначених Митним кодексом України, законодавством з митної справи, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, законодавством про державну службу та іншими нормативно-правовими актами, щодо: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, укладення та розривання контрактів про проходження державної служби, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу та з питань кадрової служби.
За пунктом 15 Положення №227 Держмитслужба є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, прапор, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та банках.
Державна митна служба за кодом ЄДРПОУ 43115923 зареєстрована 16.07.2019 згідно запису №107413500000086387, відповідно з 08.12.2019 набула процесуальних прав та обов'язків Державної фіскальної служби України.
Враховуючи вищезазначене, Державна митна служба України була утворена вказаною постановою Кабінету Міністрів України №1200, свою діяльність здійснює відповідно до Положення №227, до повноважень серед іншого, голова Держмитслужби має право призначати та звільняти з посади державних службовців за погодженням із Міністерством фінансів та делегувати дані повноваження відповідним керівникам територіальних підрозділів укладення та розривання контрактів про проходження державної служби.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
В даній справі спірний наказ № 854-о від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » було підписано Головою Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, оскільки Державна фіскальна служба України перебувала в стані припинення, продовжувала серед іншого, здійснювати свої повноваження та виконувати функції у сфері митної справи, з адміністрування єдиного внеску, відповідно мала повноваження на винесення наказу про звільнення, та згідно розпорядження №1217-р. Держмитслужба з 08.12.2019 здійснювала повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, у зв'язку з чим, питання щодо проходження та звільнення зі служби державних службовців, що перебувають на службі в територіальних органах Державної фіскальної служби, не було віднесено до повноважень Держмитслужби, що виключає підстави для покладення обов'язку на Держмитслужбу дотримання Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, як роботодавця, по відношенню до ОСОБА_1 .
В наступному, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (набрала чинності 04.10.2019) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Відповідно до додатку №1 було утворено Чорноморську митницю Держмитслужби, за додатком 2 - реорганізовано Миколаївську митницю ДФС, Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі шляхом приєднання до Чорноморської митниці Держмитслужби. Чорноморська митниця Держмитслужби має код ЄДРПОУ 43335608.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 07.11.2019 за записом № 14991020000022950 було зареєстровано Чорноморську митницю Держмитслужби, відповідно остання розпочала свою діяльність з 07.11.2019.
Та, за даною постановою КМУ № 858 установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, відповідно, Митниця ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, яка реорганізуються, продовжує здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби. На час розгляду даної справи до суду не надано доказів передачі Митницею ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі своїх повноважень до Чорноморської митниці Держмитслужби, Митниця ДФС перебувала в стані припинення, призначено ліквідаційну комісію.
Водночас, розглядаючи зазначену справу, спір між сторонами, який пов'язаний зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", суд зобов'язаний з'ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце ліквідація структурного підрозділу, реорганізація державного органу, скорочення чисельності та штату державних службовців.
Скорочення штату може бути встановлено шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Оптимізація системи державних органів чи структури окремого державного органу, унаслідок яких змінюється належність посади державної служби до певної категорії посад; основні посадові обов'язки, - є зміною істотних умов державної служби, що за змістом та юридичними наслідками не є тотожним скороченням штату або чисельності працівників.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно частини 1 ст. 89, ч. 4 ст. 91 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення.
Пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1074, передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідно до п. 6 названого Порядку права та обов'язки органів виконавчої влади у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За п. 7 Порядку №1074 від 20.10.2011 майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.
Відповідно до правової позиції Верховний Суду України викладеної ним в постановах від 04.03.2014р. (справа № 21-8а14), від 27.05.2014р. (справа № 21-108а14), від 28.10.2014р. (справа № 21-484а14) ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Аналогічна правова позиція також неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, в постановах від 12.12.2018р. (справа № 826/25887/15), від 17.07.2019р. (справа № 820/2932/16).
Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, передбаченого частиною 1 статті 41 та частиною 3 статті 87 № 889-VІІІ зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відповідно до попередження про вивільнення від 06.07.2020 та з пояснень представників відповідачів, відбулась ліквідація митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, відповідач - 1 по справі також вказав про скорочення посади позивача, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було ознайомлено із даним попередженням 17.07.2020.
Під час перебування даної справи в провадженні суду, відповідачами по справі підтверджено обставини ліквідації митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, та досліджені судом зазначені вище постанови Кабінету Міністрів України підтверджують обставини реорганізації Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі шляхом приєднання до Чорноморської митниці Держмитслужби. Та, щодо факту та обставин скорочення посади позивача відповідачами, на вимогу ч. 2 ст. 77 КАС України, належних та допустимих доказів до суду не надано.
Таким чином, судом встановлено реорганізацію Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі шляхом приєднання до Чорноморської митниці Держмитслужби 02.10.2019 за постановою Кабінету Міністрів України №858.
Зокрема, щодо обставин та підстав звільнення ОСОБА_1 з державної служби, суд зазначає наступне.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закону України «Про державну службу», Закон №889-VIII).
Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону №889-VIII (в редакції від 23.05.2021, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із пунктом 4 частини першої якої державна служба припиняється, за ініціативою суб'єкта призначення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII (в редакції від 03.07.2020, чинній на момент попередження позивача про вивільнення з державної служби) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно, дані положення вказаної вище ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII спростовують твердження позивача щодо обов'язку роботодавця на момент попередження про вивільнення з державної служби пропонувати іншу вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.
Суд зауважує, що з моменту попередження позивача про вивільнення з державної служби (з 17.07.2020) по момент винесення спірного наказу (02.06.2021) пройшло більше ніж десять місяців.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» № 117-IX від 19.09.2019 (набрав чинності 25.09.2019) пунктом 53 були внесені зміни до ст. 87 Закону України «Про державну службу», зокрема,
- у частині першій: у пункті 1 слова «ліквідація державного органу» замінити словами «скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців», а слова «у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі» виключити;
- доповнити пунктом 1-1 такого змісту: «1-1) ліквідація державного органу»;
- у частині третій: абзац перший викласти в такій редакції: «3. Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту»;
абзац другий ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII «Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення» - виключено.
- в абзаці третьому слова «має право поворотного прийняття на службу за його заявою» замінити словами «за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби».
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Закону України «Про державну службу» (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019) державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
В наступному, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14.01.2020 (набрав чинності 13.02.2020, в редакції від 13.08.2020) пунктом 106 частину третю статті 87 Закону України «Про державну службу» доповнено новим абзацом першим такого змісту:
«3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».
У зв'язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.
Із системного аналізу доповнень та змін до ст. 87 Закону № 889-VIII слідує, що вони суттєво змінили порядок звільнення особи за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, з підстав ліквідації та реорганізації державного органу в сторону звуження гарантій державного службовця на продовження служби.
Так, починаючи з 13.02.2020 скасований обов'язок суб'єкта призначення пропонувати працівнику іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі, а також виключене положення п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
В наступному, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-IX від 23.02.2021 (набрав чинності 06.03.2021) пунктом п'ятим частину третю статті 87 викладено в такій редакції:
«3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
Беручи до уваги ухвалення Верховною Радою України Закону № 1285-ІХ, яким внесені зміни до вказаної ч.3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суд вважає, що у такий спосіб законодавець усунув дискримінаційні положення цього Закону, які звужували гарантії державних службовців на продовження служби у зв'язку із реорганізацією, ліквідацією державного органу, порівняно із іншими громадянами, чим відновив конституційні права державних службовців на працю.
Таким чином, станом на момент попередження позивача про вивільнення із посади, яку він займав на державній службі начальника митного поста «Каховка (17.07.2020) та на момент звільнення позивача наказом № 854-о від 02.06.2021, діяли різні редакції ч. 3 ст. 87 Закону України «Про Державну службу», а саме на 17.07.2020 діяла редакція статті відповідно до Закону № 440-IX від 14.01.2020, а на час звільнення 02.06.2021 редакція вказаної статті відповідно до Закону № 1285-IX від 23.02.2021.
А саме: «Відповідно, за ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII (в редакції від 23.05.2021, чинній на час виникнення спірних відносин, на час звільнення позивача з державної служби) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів та одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (ч. 4 ст. 87 Закону №889-VIII).».
Відповідно, на момент звільнення позивача з посади, дана редакція ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII покладала на керівника державної служби обов'язок запропонувати працівникові іншу рівнозначну посаду державної служби у зв'язку із реорганізацією державного органу, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Враховуючи вищезазначене, встановлений тривалий час між попередженням позивача про вивільнення з державної служби та по день його звільнення, винесення спірного наказу, різні редакції ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII, суд, застосовуючи положеннями ст.ст. 22, 43 Конституції України, ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 6 КАС України, приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем - 1 по справі (Державна фіскальна служба України) порядку вивільнення та звільнення державного службовця.
Суд зауважує, що як зазначено в спірному наказі та визначено в п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців,
2) скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців,
3) реорганізація державного органу.
Відповідно, звільнення з державної служби за вказаним п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII можливо за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема з підстави скорочення посади внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Як встановлено судом та зазначено вище за даною справою, відбувалась реорганізація Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, ліквідовано 18.03.2020 митний пост «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, ОСОБА_1 не було запропоновано іншої рівнозначної посади у зв'язку із реорганізацією державного органу Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, та як вказує сам відповідач - 1 звільнення позивача відбулось у зв'язку із наявністю обставин скорочення саме посади останнього, як начальника даного митного поста.
Суд зазначає, що відповідно до абз. 3 ст. 87 Закону №889-VIII державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що згідно попередження про вивільнення, останнє надано для ознайомлення позивачу 17.07.2020 та містить в собі наступний зміст: «відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України», постанови Кабінету Міністрів України вiд 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», на підставі абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», у відповідності до частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України попереджаємо Вас про можливе наступне вивільнення i займаної посади не раніше ніж за 30 календарних днів з дати ознайомлення з цим попередженням на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з реорганізацією, з дотриманням вимог чинного законодавства України.».
Таким чином, виходячи зі змісту вказаних постанов Кабінету Міністрів України та положень Закону України «Про державну службу», КЗпП України, ОСОБА_1 спірним наказом було звільнено у зв'язку з реорганізацією Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, щодо наявності обставин ліквідації структурного підрозділу митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі зазначають відповідачі -2 та - 4 у поданих до суду відзивах, та суд зазначає, що у спірному наказі № 854-о від 02.06.2021 вказано щодо реорганізації, скорочення чисельності та штату державних службовців, відповідач - 1 по справі Державна фіскальна служба України наполягає на скороченні посади позивача.
Суд акцентує увагу, що положення п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII передбачають звільнення з державною служби за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку із скороченням посади без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу. Відповідно, за вказаною справою реорганізація має місце, як і скорочення посади, що виключає правомірність зазначення відповідачем-1 у спірному наказі підставу для звільнення скорочення чисельності та штату державних службовців. Та як було вказано судом, скорочення чисельності та штату державних службовців за вказаною справою відповідачами не доведено.
Відповідно, звільнення позивача ОСОБА_1 з 02.06.2021 відбулось у зв'язку із реорганізацією державного органу Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, ліквідації митного поста «Каховка" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, без дотримання положень ст. 87 Закону "Про державну службу" та ст. 40 КЗпП України.
В даному спорі також виникають розбіжності між сторонами щодо тлумачення та застосування п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» із застосуванням норми ст. 49-2 КЗпП України, відповідно суд зазначає слідуюче.
Кодекс законів про працю в Україні (в редакції від 09.05.2021, чинній на час винесення спірного наказу, далі - КЗпП України), зокрема, стаття 5-1 КЗпП України визначає гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
На підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Зокрема, абзацом шостим статті 49-2 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Зокрема, ч. 1 ст. 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Виходячи з вищезазначеного, слідує, що ретроспективний аналіз положень Закону №889-VIII дає підстави для висновку, що ст. 87 цього Закону до набрання чинності Законом №117-IX (до 25.09.2019) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.
Після внесених Законом №117-IX змін до ст. 87 Закону №889-VIII підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 11 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону №889-VIII містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п'ята).
Таким чином, не можна вважати, що ст. 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX визначала особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті, які би мали перевагу у застосуванні порівняно із загальним порядком вивільнення працівників, установленим КЗпП України. Натомість зміст наведених положень ст. 87 Закону №889-VIII свідчить про відсутність будь-якого правового регулювання правовідносин, пов'язаних із звільненням державних службовців у випадку реорганізації або ліквідації державного органу.
При цьому виключення зі ст. 87 Закону №889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини третьої статті 5 Закону №889-VIII та неврегульованість цим Законом відповідних правовідносин.
Водночас приписи ч. 4 ст. 40 КЗпП України вказують лише на можливість врегулювання спеціальним законом особливостей застосування порядку звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом першим частини першої цієї статті.
Додатковим підтвердженням аргументованості застосування законодавства про працю до спірних правовідносин, що виникли у період дії ст. 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX, є наступні зміни до цієї статті, внесені згідно із Законами України від 14.01.2020 №440-IX та від 23.02.2021 №1285-IX, якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої ст. 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 в справі № 240/455/20.
Таким чином, ураховуючи, що на момент звільнення позивача (02.06.2021) нормами ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» було врегульовано порядок та процедуру припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої цією статті, а саме, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів з одночасним пропонуванням державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, та зазначено, що державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та/або реорганізації покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
За приписами ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 в справі №826/19187/16, від 31.03.2020 в справі №826/6148/16, від 09.10.2019 в справі №821/595/16 та ін.
Враховуючи правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 в справі № 813/1715/16, такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.
За змістом ч.5 ст. 22 і п. 2 ч.1 ст. 41 Закону №889-VIII працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Разом з тим, Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/8324/18.
Судом досліджено штатний розпис на 2020 рік Чорноморської митниці Держмитслужби від 16.07.2020 (дата ознайомлення із попередженням про вивільнення 17.07.2020), затвердженого Державною митною службою України, штат в кількості 427 штатних посад із місячним фондом заробітної плати та посадовими окладами 2452140 грн., відповідно до якого, була передбачена та стала посада начальника митного поста «Каховка», у кількості 1 штатної одиниці, з посадовим окладом 8450 грн. та відповідним фондом заробітної плати за посадовими окладами - 8450 грн.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 16.01.2021 №41 «Про Структури та Штатні розписи територіальних органів Держмитслужби» було наказано керівникам територіальних органів Державної митної служби України та територіальних органів як відокремлених підрозділів Державної митної служби України з 01.01.2021 продовжити використовувати у роботі Структури та Штатні розписи на 2020 рік до прийняття постанови Кабінету Міністрів України про введення нових умов оплати праці посадових осіб та працівників Державної митної служби України на 2021 рік або затвердження Структури та Штатного розпису територіального органу Державної митної служби України на 2021 рік.
Таким чином, на момент видання спірного наказу, була передбачена відповідна посада начальника митного поста «Каховка» в утвореній Чорноморській митниці Держмитслужбі, відповідач - 1 у свою чергу застосовуючи у наказі № 854-о підставу для звільнення скорочення чисельності та штату не запропонував позивачу рівнозначної посади, чи як виняток нижчої посади, навіть якщо посада начальника митного поста «Каховка» в Митниці ДФС у Херсонській області … була скорочена внаслідок ліквідації даного структурного підрозділу.
Як наслідок, обставини саме реорганізації структурного підрозділу Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, ліквідації митного поста «Каховка», де саме посаду начальника митного посту займав позивач, з якого останнього було звільнено спірним наказом № 854-о від 02.06.2021, відбулись без пропонування ОСОБА_1 іншої рівнозначної посади в Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі або пропонування переведення на іншу наявну посаду в утвореній Чорноморській митниці, яка передбачала аналогічну посаду начальника митного поста.
Відтак, суд вважає, що звільнивши позивача із займаної посади 02.06.2021, без пропонування вакантної посади в Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі або у новоствореному органі державної влади Чорноморській митниці Держмитслужбі, у той час, як з 06.03.2021 діяла норма Закону № 889-VIII, яка передбачала саме обов'язок суб'єкта призначення запропонувати вакантну посаду, відповідач порушив конституційно гарантоване право ОСОБА_1 на працю.
Суд зауважує, що представники відповідачів по справі не обґрунтували на законодавчому рівні та відповідними належними та достатніми доказами щодо правомірності своїх дій з обставин вивільнення та звільнення позивача із раніше займаної ним посади у зв'язку саме з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення ч. 2 ст. 40 КЗпП України, яка не підлягає застосуванню до позивача в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» №378-ХІ від 12.12.2019, який набрав чинності 02.02.2020, оскільки в період між ознайомлення позивача із вивільненням з державної служби (06.07.2020) та звільненням зі служби (наказ від 02.06.2021) Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» № 1285-IX від 23.02.2021, який набрав чинності 06.03.2021, ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» розглядала відповідні обставини припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, звільнення з державної служби за п. 1 ч. 1 ст. 87 даного Закону можливо лише коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що приймаючи рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пунктів 1-8 ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість відповідач -1 Державна фіскальна служба України, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, прийняв рішення про припинення державної служби ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд дійшов висновку про незаконність спірного наказу відповідача -1 від 02.06.2021 № 854-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та його скасування.
У зв'язку із визнанням судом незаконним та скасування спірного наказу від 02.06.2021 № 854-о, щодо послідуючого застосування положення ст. 235 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Згідно положень ст. 235 КЗпП України, скасування наказу про звільнення позивача, передбачає в наступному поновлення на посаді, з якої державного службовця було незаконно звільнено.
Зважаючи на те, що згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 від 02.06.2021 позивача звільнено із займаної посади 02.06.2021 (запис в трудовій книжці №35), тому цей день є останнім днем роботи на посаді.
Верховний Суд України в постанові від 16.10.2012 у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Ураховуючи приписи ч.1 ст. 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з'ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов'язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Відповідно до ч.4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, де займав посаду позивач у вигляді начальника митного поста «Каховка», перебуває в стані припинення.
На час розгляду справи відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - відокремлений підрозділ, митний пост «Каховка» Херсонської митниці ДФС - закрито з 18.03.2020, запис № 14991040031017925, у зв'язку з чим, такої посади як начальник митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яку займав ОСОБА_1 не існує.
Суд погоджується із позивачем та його представником, що усі майнові права та обов'язки від Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі перейшли до новоутвореної Чорноморської митниці ДФС, враховуючи відсутність відмітки в Єдиному реєстрі про припинення Митниці ДФС у Херсонській області…, та положення ст. 87 Закону України «Про державну службу», діючий на сьогодні суб'єкт призначення Державна фіскальна служба має поновити позивача на раніше займаній рівнозначній посаді.
Враховуючи утворену Державну митну службу України, підрозділу Чорноморської Митниці Держмитслужби, суд зазначає, що Державна фіскальна служба має запропонувати державному службовцю у зв'язку із реорганізацією підрозділу, закриття його підрозділу, іншої посади відповідно до кваліфікаційного рівня та послужного списку ОСОБА_1 .
Як встановлено судом раніше, відповідно до наказу Державної митної служби України №41 від 16.01.2021, Чорноморська митниця Держмитслужби з 01.01.2021 продовжує використовувати у своїй роботі Структури та Штатні розписи на 2020 рік до прийняття іншої постанови КМУ про введення нових умов оплати праці посадових осіб та працівників митної служби на 2021 рік або затвердження Структури та Штатні розписи на 2020 рік. Відповідно, Чорноморська митниця Держмитслужби керується штатним розписом на 2020 рік від 16.07.2020, який у своєму переліку передбачає посаду начальника митного поста «Каховка» (№178) у кількості однієї штатної одиниці, а митний пост «Каховка» за відомостями Єдиного реєстру було закрито 18.03.2020, іншого штатного розпису відповідачами до суду не надано.
З наявного у справі наказу Державної митної служби України № 472 від 30.06.2021 вбачається, що відповідно до п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 №895, пунктів 9, підпунктів 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України № 227 від 06.03.2019, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 митницями, як відокремленим підрозділам Держмитслужби розпочато здійснення покладених на них Митним кодексом України, законодавчими та іншими нормативно - правовими актами, Положеннями, серед іншого, про Митницю в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 №489, функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Таким чином, з 01.07.2021 відокремлені підрозділи Держмитслужби, а саме Чорноморська митниця Держмитслужби здійснює функції і повноваження з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, серед яких визначені питання щодо проходження державними службовцями служби в митних органах, прийняття їх та звільнення.
Повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією відповідача -1 і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатись у здійснення дискреційних повноважень державного органу.
Вказана правова позиція неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 13 серпня 2020 року в справі №821/3795/15-а та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №826/12050/15.
Суд вважає також доцільним зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16.
Таким чином, суд вважає необхідним захистити порушене право позивача на працю шляхом поновлення ОСОБА_1 з 02.06.2021 на рівнозначній посаді начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в Чорноморській митниці Держмитслужби, у зв'язку із порушенням Державною фіскальною службою процедури вивільнення та звільнення державного службовця з державної служби за ст. 87 Закону України «Про державну службу» та встановлення судом порушення п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Виходячи із дискреційних повноважень суб'єкта Чорноморської митниці Держмитслужби, та норми трудового законодавства, суд зазначає про безпосереднє виконання відповідачем-1 по справі вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», запропонувавши ОСОБА_1 , у зв'язку із закриттям підрозділу митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, рівнозначної посади, відповідно до кваліфікаційного рівня та досвіду останнього на державній службі в митних органах.
Щодо позовних вимог про стягнення з Чорноморської митниці Держмитслужби середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Як вбачається із довідки, виданої за підписами представників та голови з реорганізації Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.07.2021 №7.16-08/2-22/10/3917 про заробітну плату ОСОБА_1 , вбачається, що останньому було нараховано з 1 грудня 2020 року по 2 червеня 2021 року заробітну плату у сумі 82140,79 грн., утримано ПДФО у сумі 14785,35 грн., військового збору у розмірі 1232,12 грн.
Відповідно до довідки за підписом голови та члена комісії з реорганізації Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 30.07.2021 №400/21-70-05 про середньоденний заробіток, що передує даті звільнення ОСОБА_1 , вбачається, що позивачу було нараховано заробітної плати за квітень та травень 2021 року 27 072,34 грн. (квітень 2021 року - 13536,17 грн. (2639,55 грн. утримано військового збору) + травень 2021 року 13536,17 грн. (2639,55 грн. утримано військового збору)) за планові 40 годин та відпрацьовані 40 годин.
Середньоденна заробітна плата позивача складає 676,81 грн. (27072,34:40 відпрацьованих робочих днів).
Позивач звільнений з роботи з 02.06.2021, тобто цей день є останнім робочим днем.
Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 02.06.2021 до 19.10.2021 включно становить 95 робочих днів (червень 2021 року - 19, липень 2021 року - 22, серпень 2021 року - 21, вересень 2021 року - 22, жовтень 2021 року - 11).
Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 64 296,95 грн. (676,81 грн. х 95 робочих днів) з відрахуванням обов'язкових платежів.
Суд вважає необхідним зазначити, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 64 296,95 грн. на користь позивача підлягає з Державної фіскальної служби, спірним наказом якої було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як орган який має нести відповідальність за незаконне звільнення позивача з державної служби.
Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Також, враховуючи приписи статті 371 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді посаді начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у Чорноморську митницю Держмитслужби з 02.06.2021 та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 536,17 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За наслідками розгляду даної справи відповідачами не надано до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування законності спірного наказу № 854-о від 02.06.2021, судом встановлено порушення відповідачем -1 порядку вивільнення та звільнення ОСОБА_1 з державної служби без дотримання положень чинних ст. 87 Закону України «Про державну службу» та ст. 40 КЗпП України.
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги. За п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відповідачами не надано до суду доказів щодо понесення ними передбачених КАС України судових витрат, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо судових витрат за даною справою.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 194, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 №854-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Державну фіскальну службу поновити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) на рівнозначній посаді начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у Чорноморську митницю Держмитслужби з 02.06.2021.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2021 по 19.10.2021 включно у сумі 64 296,95 грн. (шістдесят чотири тисячі двісті дев'яносто шість гривень 95 копійок) з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на рівнозначній посаді начальника митного поста «Каховка» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у Чорноморську митницю Держмитслужби з 02.06.2021.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13 536,17 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 17 копійок) з відрахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 106030000