Ухвала
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 323/266/18-ц
провадження № 61-11147св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року у складі судді Фісун Н. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М.,Дашковської А. В.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області (далі - Комишуванська селищна рада), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , та за даними погосподарського обліку за будинком значиться присадибна земельна ділянка загальною площею 0,4534 га, із яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,2034 га.
ОСОБА_2 є володільцем житлового будинку та суміжної присадибної земельної ділянки на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,4407 га.
Між ними тривалий час існує спір щодо межі, який виник внаслідок того, що ОСОБА_2 незаконно та безпідставно захопив частину земельної ділянки, яка належить йому, самовільно пересунув межу, що призвело до збільшення розміру його ділянки до 0,4656 га, та встановив паркан з металевої сітки на залізобетонних стовпах протяжністю 20,38 м, та з порушення будівельних норм самочинно побудував гараж безпосередньо на межі земельних ділянок, які знаходяться у фактичному володінні та користуванні сторін, чим також порушив його права та законні інтереси.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованого гаража на суміжній земельній ділянці на АДРЕСА_2 , та звільнити належну йому земельну ділянку від насипу відходів.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва - гаража за адресою: АДРЕСА_2 , є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Судом встановлені деякі порушення процедурного характеру при зведенні гаража відповідачем, такі порушення негативно вплинули на права позивача, але знесення та перебудова самочинно збудованих відповідачем об'єктів нерухомості, на думку суду, буде непропорційним втручанням у майнові права ОСОБА_2 .Отже, ОСОБА_1 не доведено, що ним вжито всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування на початкових етапах будівництва щодо порушення порядку їх здійснення, з урахуванням того, що сам законодавець знесення самочинного будівництва вважає екстраординарним заходом.
Після належного оформлення земельних ділянок, ОСОБА_1 не надано акта встановлених меж відповідно до державних актів, чи дійсно насип відходів знаходиться на земельній ділянці позивача. Клопотання про призначенні експертизи також до суду не надходило.
Додатковим рішенням цього ж суду від 31 березня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення такого змісту: «Задовольнити заяву представника позивача адвоката Ілієнко І. С. та прийняти її відмову від частини позовних вимог. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення двадцятої сесії восьмого скликання Комишуваської селищної ради від 11 грудня 2017 року № 11 у частині визначення меж за фактичним землекористуванням земельних ділянок, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , (п.п. 1.2, 1.3, п.п. 2-4 - у частині, що стосуються земельних ділянок за вказаними адресами). Встановлення межі земельних ділянок, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до другого речення частини другої статті 107 ЗК України (шляхом розподілу спірної земельної ділянки навпіл).Зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення самовільно встановленого паркану з металевої сітки на залізобетонних стовпах протяжністю 20,38 м на дійсну межу земельних ділянок.»
Додаткове рішення мотивовано тим, що під час складення повного тексту судового рішення судом встановлено, що не вирішено заяву представника позивача у справі адвоката Ілієнко І. С. від 21 грудня 2020 року про відмову від частини позовних вимог.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача, завдання шкоди суміжній ділянці і розташованому на ній майну, позивач суду не надав. Отже, невідповідність самочинної забудови вимогам ДБН не є достатньою підставою для її знесення за вимогою суміжного землевласника. Встановлені висновком експертизи від 27 квітня 2018 року обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту першого частини сьомої статті 376 ЦК України. У відсутні докази відмови відповідача від проведення перебудови, облаштування гаража водовідводом, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначив про те, що відповідність гаража будівельним нормам підтверджена технічною документацією на нього, дозвільними документами державної архітектурно-будівельної Інспекції та відповідними експертними висновками. Позивачем не заявлялося вимог про обладнання гаражу засобами водовідведення або ж його перебудови у спосіб, не пов'язаний із знесенням, навпаки за власною ініціативою він сам приймав участь в його будівництві у 2006 році.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
18 серпня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2021року призначити до судового розгляду на 10 листопада 2021 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков Г. І. Усик