Ухвала
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа 204/8695/20
провадження № 61-12767ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити чи з'ясувати, що в результаті неправомірних дій Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/14250/20, а саме: не виконання статей 126, 129 та 129-1 Конституції України, не виконання статті 2 КАС України, згідно зі статтею 2 ЦПК України, на підставі статей 3, 6, 8, 21-24, 55, 56 та 64 Конституції України були порушені його права на доступ до правосуддя, внаслідок чого йому було завдано майнової та моральної шкоди, яку він просив відшкодувати за рахунок держави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яку він зазнав від протиправних дій відповідача.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 160/14250/20 було обмежено його право на звернення до суду на підставі верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України, що заборонено статтями 22, 24, 64 Конституції України. Моральні та душевні переживання пов'язані з порушенням звичного способу його життя та з погіршенням стану здоров'я. Вважає, що він має право на відшкодування майнової та моральної шкоди згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 18 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
30 липня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного поштового зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, оскільки вона була відсутня на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306307239479 ОСОБА_1 отримав вказану ухвалу 26 серпня 2021 року.
Разом із цим, оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 вересня 2021 року.
11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами електронного поштового зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у вищевказаній справі.
В касаційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року і повернути справу на повторний розгляд до Красногвардійського районного суду у новому складі суду.
Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частинами першою, другою статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 160/14250/20 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державної установи «Урядовий контактний центр», Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачам.
В обґрунтування пред'явленого в цій справі позову ОСОБА_1 зазначив, що незаконними діями адміністративного суду, які обмежили його право на доступ до правосуддя, йому було завдано майнової та моральної шкоди. Відповідачем у справі ОСОБА_1 зазначив суд, який постановив згадану ухвалу.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом.
Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц.
Враховуючи викладене та встановивши, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом була його незгода з процесуальними рішеннями судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/14250/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державної установи «Урядовий контактний центр», Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Міністерства юстиції України про встановлення наявності чи відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Застосування частини шостої статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є дії чи бездіяльність, зокрема суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, що має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 454/192/17.
Пред'явлений ОСОБА_1 в цій справі позов безпосередньо пов'язаний із судовим рішенням, ухваленим в іншій (адміністративній) справі за його та ОСОБА_2 позовом, тому суди дійшли правильного висновку про те, що його вимоги про відшкодування шкоди у зв'язку з незгодою із судовим рішенням не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження №61-1537св21), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21) вказано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Із змісту касаційних скарг та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарги є необґрунтованими, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун