18 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/1165/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"
на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2021 (суддя Кудряшова Ю.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 (колегія суддів: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б., Грязнов В.В.),
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМ-2000" (далі - ТОВ "РІМ-2000")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (далі - ТОВ "Партнер-ВС")
про стягнення 172 019,23 грн,
1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 09.04.2021 частково задовольнив позов ТОВ "РІМ-2000" до ТОВ "Партнер-ВС"; стягнув з відповідача на користь на позивача 150 375,96 грн основного боргу, 11 973,85 грн пені, 2 786,71 грн 3% річних, 751,87 грн інфляційних втрат; в решті позову відмовив.
2. 19.04.2021 на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про розподіл судових витрат у справі №906/1165/20, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 164 513 грн вартості витрат на професійну правничу допомогу, 448,96 грн поштових витрат, 16 373,74 грн витрат, пов'язаних з відрядженням з метою участі в судових засіданнях.
3. Господарський суд Житомирської області додатковим рішенням від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 51 446,48 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти вимог заяви про розподіл судових витрат відмовив.
4. 27.09.2021 ТОВ "Партнер-ВС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат частково у розмірі 7 997,09 грн.
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Відповідно до п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
10. Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Скаржник оскаржує додаткове судове рішення у справі, в якій вирішено спір про стягнення 172 019,23 грн, а тому воно не підлягає касаційному оскарженню.
12. Водночас скаржник посилається на підпункти а) та в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, однак не наводить жодних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під їх дію.
13. Саме лише посилання скаржника на випадки, зазначені у підпунктах а) та в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчать про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
14. Верховний Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Незгода з рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
15. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
16. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
17. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
18. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, колегія суддів вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
19. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Партнер-ВС" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
20. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, яке підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №906/1165/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко