м. Чернівці
12 жовтня 2021 року Справа № 926/3051/21
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Фагурел А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Достоєвського, 5-в, кв. 3, код ЄДРПОУ 43585427)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брілліант смок» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Поштова, 4, код ЄДРПОУ 43000056)
про стягнення заборгованості за договором на надання послуг з організації перевезень пасажирів у сумі 38610,00 грн
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
І. Стислий виклад позицій сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брілліант смок», в якому просить стягнути заборгованість за договором на надання послуг з організації перевезень пасажирів № 12-03/21 від 12.03.2021 у сумі 38610,00 грн за період квітень-травень 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов зазначеного договору з березня по травень 2021 позивач надав відповідачу послуги з пасажирських перевезень (таксі) на загальну суму 45825,00 грн, проте останній частково сплатив їхню вартість в сумі 7215,00 грн, внаслідок чого заборгував кошти в сумі позову.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою від 23.07.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 12.08.2021, установив відповідачу строк для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та запропонував позивачу надати відповідь на відзив.
Судове засідання 12.08.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Марущака І.В. в черговій щорічній відпустці, про що учасники справи були сповіщені повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 18.08.2021 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 31.08.2021.
31.08.2021 суд ухвалою відклав розгляд справи на 12.10.2021 у зв'язку з неналежним повідомленням сторін про час та місце розгляду справи.
У судове засідання 12.10.2021 сторони явку своїх представників не забезпечили, однак 22.09.2021 від представника позивача на електронну пошту суду надійшла заява, скріплена електронним цифровим підписом, в якій він просить розглянути справу №926/3051/21 без участі позивача. Відповідач відзиву на позов не подав.
При цьому, ухвали суду надсилались відповідачу ТОВ «Брілліант смок» на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Поштова, 4, м. Чернівці, Чернівецька обл., 58002, проте повернулись до суду неврученими, причина повернення: за зазначеною адресою не проживає, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв'язку.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань": якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин та ураховуючи, що позивач просить розглянути справу без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
12 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брілліант смок» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі Буковина» (Перевізник) укладено договір на надання послуг з організації перевезень пасажирів №12-03/21 (далі - договір від 12.03.2021 №12-03/21), за яким перевізник зобов'язався надати послуги перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за певним маршрутом та графіком, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином ці послуги (пункт 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору від 12.03.2021 №12-03/21 маршрути та графіки перевезень, вимоги до автомобільного транспорту узгоджуються сторонами, тарифи на перевезення зазначаються в Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Перевізник зобов'язаний забезпечувати наявність необхідної для виконання умов договору кількості автомобілів власних та/або залучених третіх осіб, забезпечити своєчасну подачу технічно справних автомобілів з водіями в розташування, повідомлені замовником (пункти 2.1.1, 2.1.2 договору).
Згідно п. 2.1.5 договору від 12.03.2021 №12-03/21 перевізник зобов'язаний надати замовнику після надання послуг акт про надані послуги і рахунок на оплату послуг.
Пунктом 2.2.1 договору від 12.03.2021 №12-03/21 передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату наданих перевізником послуг.
Відповідно до п. 3.3 договору оплата послуг здійснюється замовником 1 раз на місяць до 10 числа кожного місяця, за умови підписання сторонами акту наданих послуг (додаток №2 до цього договору) та отримання рахунку на оплату. Замовник підписує наданий перевізником акт здачі-приймання наданих послуг за звітний період (1 місяць) протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту, або надає мотивовану відмову від його підписання.
За невиконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 4.4 договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021 включно, проте в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань та повного розрахунку згідно статті 180 Господарського кодексу України.
У додатку №1 до договору від 12.03.2021 №12-03/21 сторони узгодили вартість послуг перевізника.
В якості доказів надання послуг за договором з організації перевезень від 12.03.2021 №12-03/21 позивач надав акти наданих послуг та рахунки на оплату, з яких слідує, що позивач надав відповідачу послуги з пасажирських перевезень (таксі) за період з березня по травень 2021 року на загальну суму 45825,00 грн, зокрема:
1) акт наданих послуг №М00000000278 від 14.04.2001 за березень 2021 та рахунок на оплату №М00000000074 від 04.04.2021 за березень 2021 на суму 7215 грн;
2) акт наданих послуг №М00000000359 від 01.05.2001 за квітень 2021 та рахунок на оплату №М00000000095 від 01.05.2021 за квітень 2021 на суму 19852 грн;
3) акт наданих послуг №М00000000458 від 01.06.2001 за травень 2021 та рахунок на оплату №М00000000120 від 01.06.2021 за травень 2021 на суму 18758 грн.
Суд констатує, що акт наданих послуг №М00000000278 від 14.04.2001 містить підпис та печатку відповідача, натомість акти наданих послуг №М00000000359 від 01.05.2001 на суму 19852 грн та №М00000000458 від 01.06.2001 на суму 18758 грн не містять підпису відповідача.
Крім того, до позовної заяви додано акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 червня 2021 року, в якому зазначено про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 38610,00 грн, акти наданих послуг №М00000000359 та №М00000000458.
Як указано позивачем в позовній заяві, відповідач сплатив за надані послуги 7215 грн згідно акту наданих послуг №М00000000278 від 14.04.2001 (платіжне доручення №119 від 19.05.2021).
14.06.2021 ТОВ «Моекотаксі Буковина» направило на адресу ТОВ «Брілліант смок» лист від 14.06.2021, вих. №14-06/21 з актами наданих послуг №М00000000359 від 01.05.2001, №М00000000458 від 01.06.2001, рахунками на оплату №М00000000095 від 01.05.2021, №М00000000120 від 01.06.2021 та актом звірки взаєморозрахунків рекомендованим листом з описом вкладення, в якому просило провести звірку взаєморозрахунків та оплатити надані послуги.
Крім того, 09.07.2021 позивач направив відповідачу лист від 09.07.2021, вих. №09-07/21, до якого повторно додав зазначені вище документи.
Отже, предметом спору в даному випадку є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 38610 грн заборгованості за договором на надання послуг з організації перевезень №12-03/21 від 12.03.2021 згідно актів наданих послуг №М00000000359 від 01.05.2001 за квітень 2021 та №М00000000458 від 01.06.2001 за травень 2021.
Відповідач, у свою чергу, не надав, а матеріали справи не містять його заперечень або зауважень щодо обсягу та вартості наданих послуг з організації перевезень, а також доказів їх оплати.
ІV. Мотиви суду та оцінка наданих учасниками справи доказів.
Установивши фактичні обставини справи та проаналізувавши зміст позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на надання послуг з організації перевезень № 12-03/21 від 12.03.2021, який за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до ч. 6 статті 306 ГК України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Зокрема, відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
На підставі встановлених обставин суд приходить до висновку, що позивач належно виконав свої зобов'язання за договором від 12.03.2021 №12-03/21 та надав ТОВ «Брілліант смок» послуги, що ним обумовлені.
Як установлено судом, позивач на виконання вимог п. 2.1.5 договору після надання послуг направив на адресу відповідача акти надання послуг №М00000000359 від 01.05.2001, №М00000000458 від 01.06.2001 та рахунки на оплату №М00000000095 від 01.05.2021, №М00000000120 від 01.06.2021.
Відповідно до п. 3.3 договору від 12.03.2021 №12-03/21 оплата послуг здійснюється замовником 1 раз на місяць до 10 числа кожного місяця, за умови підписання сторонами акту наданих послуг (додаток №2 до цього договору) та отримання рахунку на оплату. Замовник підписує наданий перевізником акт здачі-приймання наданих послуг за звітний період (1 місяць) протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту, або надає мотивовану відмову від його підписання.
Однак відповідач у порушення умов договору не підписав акти надання послуг №М00000000359 від 01.05.2001, №М00000000458 від 01.06.2001 та не надав мотивовану відмову від їх підписання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Брілліант смок» відповідно до п. 3.3 договору прийняв послуги за вказаними вище актами надання послуг на загальну суму 38610 грн. При цьому, суд вважає, що відсутність підпису відповідача в зазначених актах не є перешкодою для стягнення заборгованості за надані послуги.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом,
законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідач заперечень чи зауважень щодо якості, обсягу чи вартості послуг позивачу не заявив.
За таких обставин, суд констатує, що відповідно до пункту 3.3 договору від 12.03.2021 №12-03/21 послуги з пасажирських перевезень (таксі) за квітень - травень 2021 вважаються наданими позивачем у повному обсязі та прийняті відповідачем без зауважень.
Проте відповідач вартість наданих позивачем послуг з пасажирських перевезень (таксі) в сумі 38610,00 грн у передбачений пунктом 3.3 договору від 12.03.2021 №12-03/21 строк не сплатив, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд зауважує, що відповідач відзив на позов не подав, іншим чином не заперечив факт надання позивачем послуг з пасажирських перевезень (таксі), їх обсяг та вартість.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 38610,00 грн основного боргу за договором.
V. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу послуги з пасажирських перевезень (таксі) за договором на надання послуг з організації перевезень пасажирів, проте останній неналежно виконав обов'язку щодо їх оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 38610,00 грн основного боргу.
VІ. Розподіл судових витрат.
Як убачається з позовної заяви, позивач заявив про понесення ним витрат по сплаті судового збору в сумі 2270 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн. Відповідач не заявив про понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що понесення позивачем витрат по сплаті судового збору підтверджуються платіжним дорученням від 16.07.2021 № 302, а витрат на правничу допомогу - договором про надання правової допомоги від 10.07.2021, ордером серії АО №1034759 від 10.07.2021 та платіжним дорученнями №962 від 22.11.2019.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 10.07.2021, укладеного між ТОВ «Моекотаксі Буковина» та адвокатом Машикою В.В. останній зобов'язується надавати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта з наступних питань та у таких обсягах: надання правової допомоги для вирішення спірних правовідносин між клієнтом та ТОВ «Брілліант смок», в тому числі здійснювати захист інтересів клієнта як його представника.
Згідно з п. 2.3 договору про надання правової допомоги адвокат має право підписувати та подавати позови, процесуальні та інші документи, заяви, клопотання, скарги від імені клієнта.
У пункті 4.1 договору про надання правової допомоги сторони визначили, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в сумі 8000 грн.
Судом встановлено, що адвокатом в інтересах клієнта було подано (підписано) позовну заяву. В матеріалах справи відсутні докази оплати вартості наданої правової допомоги.
Положеннями частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України передбачено можливість віднесення до судових витрат сум, які сторона має сплатити на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У контексті викладеного суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не заперечував факт їх надання.
Своєю чергою суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.
За таких обставин, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн слід покласти на відповідача у порядку статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брілліант смок» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Поштова, 4, код ЄДРПОУ 43000056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брілліант смок» (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Поштова, 4, код ЄДРПОУ 43000056) заборгованість за договором на надання послуг з організації перевезень пасажирів № 12-03/21 від 12.03.2021 в сумі 38610,00 грн, 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2270 грн відшкодування судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення у зв'язку із перебуванням головуючого судді Марущака І.В. 18.10.2021 у відпустці складено та підписано 19 жовтня 2021 року.
Суддя І.В. Марущак