ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 жовтня 2021 року Справа № 923/854/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Херсон, код ЄДРПОУ 38728533
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"м. Херсон, код ЄДРПОУ 01125695,
про стягнення 33215,72 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
23 червня 2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 33215.72 грн заборгованості, з якої: 28907,20 грн - основний борг, 485,82 грн - 3% річних, 2042,37 грн - інфляційні втрати та 1780,33 грн - пеня. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 66-П-ХЕФ-20/113Р про використання об'єктів інфраструктури від 08.09.2020 про надання послуг, в частині проведення розрахунків за надані послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.21 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 29 червня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 923/854/21, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників провадження. Одночасно судом подовжено строк розгляду справи № 923/854/21 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана повноважними представниками сторін нарочно, безпосередньо у приміщення Господарського суду Херсонської області, про що свідчать долучені до матеріалів справи клопотання позивача та відповідача про отримання копії ухвали суду від 29.06.2021.
13 липня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з підстав викладених у зазначеному відзиві. Зокрема, відповідач посилається на ті обставини, що спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача може звернутись з позовом юридична особа, або юридична особа в особі її філії чи відокремленого підрозділу за умови наділення їх відповідними повноваженнями, з наданням відповідних доказів.
Водночас, відповідно до довіреності, виданої ДП "Адміністрація морських портів України" начальнику Херсонської філії Харкавенку В.Л., останній має право вживати заходів щодо захисту інтересів підприємства в судах, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з усіма правами, наданими законодавством України особам, які беруть участь у справі (з певними обмеженнями) та підписувати від імені підприємства та подавати до судів позовні заяви тощо.
Відповідач вважає, що в даному випадку позивачем має виступати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а не Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Харкавенка В.Л., як вказує позивач.
Крім того, укладений концесійний договір від 26 червня 2021 року, стосовно передачі в концесію майна Державного підприємства “Херсонський морський торговельний порт” (за договором - Первісний оператор) і частини майна Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” між Міністерством інфраструктури України (за договором - Концесієдавець), Державним підприємством “Адміністрація морських портів України”, Товариством з обмеженою відповідальністю (за договором - Переможець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонський порт" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна компанія "Рисоіл-Херсон" (за договором - Концесіонер).
За твердженням відповідача, позивач не може здійснювати дії по збільшенню та стягненню заборгованості з відповідача після укладання концесійного договору без погодження Міністерства інфраструктури України.
Також щодо належності доказів відповідач зазначає, що надані до позовної заяви додатки засвідчено начальником відділу діловодства, однак доказів на підтвердження повноважень вказаних осіб не надано. За твердженням відповідача додані до позовної заяви документи не являються письмовими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені до 1,00 грн.
Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 липня 2021 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивачем спростовуються аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Позивачем спростовано твердження відповідача щодо не належності доданих до матеріалів позовної заяви доказів.
Так, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі ХФ ДП "Адміністрація морських портів України" надано копії наступних документів: Наказ ДП "Адміністрація морських портів України" №21/10 від 04.02.2021 про затвердження Інструкції з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" та інструкцію з діловодства у державному підприємстві "Адміністрація морських портів України ".
Зі змісту наданих документів встановлено, що начальник відділу має право засвідчувати та скріплювати печаткою відділу копії документів.
З урахуванням зазначеного судом прийнято до розгляду додані до матеріалів позовної заяви копії засвідчених документів.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 08 вересня 2020 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі - ДП «АМПУ», "Адміністрація" або позивач), в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» і Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (надалі - ДП "ХМТП", "Підприємство" або відповідач) був укладений Договір про використання об'єктів інфраструктури №60-П-ХЕФ-20/113Р (надалі - Договір).
Предметом Договору є надання Адміністрацією, Підприємству послуг з використання об'єктів інфраструктури, а саме мереж зв'язку (ліній зв'язку загального користування), в свою чергу Підприємство зобов'язується прийняти надані Адміністрацією послуги та оплатити їх на умовах даного договору (п.1.1 Договору).
Сторонами Договору погоджено, що вартість Послуг в місяць зазначено Сторонами в Додатку № 4 та Додатку № 5 до Договору (які є невід'ємною частиною даного Договору), з переліком об'єктів інфраструктури в Додатку № 2 та Додатку № 3 до Договору (які є невід'ємною частиною даного Договору). Вартість (ціна) використання одного об'єкту інфраструктури - мереж зв'язку (ліній зв'язку загальною призначення) в місяць визначена в Додатку № 1 до Договору (який є невід'ємною частиною даного Договору) ( п.1.2. Договору).
Строк дії Договору встановлено до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами обов'язків по даному договору. Сторони Договору домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного Договору крім додатків №3 та №5 застосовуються до правовідносин, що виникли між ними в рамках даного договору у період з 01.01.2020.
Строк дії додатків № 2 та № 4 до даного Договору закінчується 29.02.2020. Строк дії Додатків №3 та №5 визначається з дати підписання Договору по 31.12.2020 ( п.9.1 Договору).
Сторонами Договору досягнуто згоди з його істотних умов, визначено предмет Договору, ціну Договору, умови і порядок розрахунків, визначено права та обов'язки сторін, строк дії Договору та інші умови Договору.
Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.
Невід'ємними частинами даного Договору є:
- Додаток № 1. Вартість (ціна) використання одного об'єкту інфраструктури мереж зв'язку (ліній зв'язку загального призначення) в місяць;
- Додаток № 2: Перелік об'єктів інфраструктури - мереж зв'язку (ліній зв'язку загального призначення), які використовувались Підприємством з 01.01.2020 по 29.02.2020;
- Додаток № 3. Перелік об'єктів інфраструктури - мереж зв'язку (ліній зв'язку загального призначення), які використовуються Підприємством з дати підписання Договору по 31.12.2020;
- Додаток № 4: Розрахунок вартості Послуг в місяць (з 01.01.2020 по 29.02.2020);
- Додаток № 5: Розрахунок вартості Послуг в місяць (з дати підписання Договору по 31.12.2020).
Вартість Послуг в місяць складається з вартості (ціни використання одного об'єкта інфраструктури, що визначена в Додатку №1 до даного Договору, помноженої на їх кількість, що визначена у Додатку №2 (з 01.01.2020 по 29.02.2020) та Додатку №3 (з дати підписання Договору до 31.12.2020) до даного Договору. Розрахунок вартості Послуг в місяць проведено у Додатку №4 (з 01.01.2020 по 29.02.2020) та Додатку №5 (з дати підписання Договору до 31.12.2020) до даного Договору (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції згідно протоколу врегулювання розбіжностей до Договору), за використання об'єктів інфраструктури, Підприємство щомісячно здійснює оплату у сумі розрахованій згідно п.3.1 цього Договору до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.
Згідно з п. 2.5. Договору, на Адміністрацію покладено обов'язок своєчасно направляти Підприємству рахунки ( рахунки-фактури) та Акти наданих послуг (акти виконаних робіт)
За умовами п.4.2. Договору Адміністрація надає підприємству Акти наданих послуг (Акти виконаних робіт) до 7 (сьомого) числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Належним підтвердженням отримання Підприємством Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.
Підприємство протягом 10-ти календарних днів з дати отримання Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких Актів, або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. У випадку неповернення Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт) або не надходження до Адміністрації мотивованої відмови від їх підписання у встановлені даним Договором строки, такі Акти вважаються погодженими (підписаними) Сторонами в редакції Адміністрації та підлягають оплаті (п. 4.3., п. 4.4. Договору).
За твердженням позивача, на виконання умов Договору ХФ ДП «АМПУ» складені акти надання послуг, виставлені рахунки та направлені супровідними листами на адресу відповідача.
Позивач зазначає, що відповідачем акти надання послуг за період з вересня 2020 року по грудень 2020 включно підписані та повернуто без зауважень.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 26-01-01.01/17/37 від 04.12.2020 та претензію № 26-01-01.01-20/2 від 03.02.2021 з вимогою сплатити суми боргу за надані відповідно до умов Договору послуги. Позивачем було отримано відповідь на претензію, в якій відповідач посилається на скрутне матеріальне становище та просить відстрочити погашення заборгованості за зазначеним договором до 31.12.2021.
На підтвердження зазначеного до матеріалів справи позивачем додано копії наступних документів: договір №60-П-ХЕФ-20/113Р про використання об'єктів інфраструктури від 08.09.2020 з додатками, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки на оплату, листи з направленням актів та рахунків, претензія.
За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 33215,72 грн з якої: 28907,20 грн - основний борг, 485,82 грн - 3% річних, 2042,37 грн - інфляційні втрати та 1780,33 грн - пеня.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений 28 вересня 2020 року між ДП "АМПУ" в особі ХФ ДП "АМПУ" і ДП "ХМТП" Договір, за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано відповідачу відповідні послуги, що підтверджується наступними доказами:
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5026 від 21 вересня 2020 року надано послуги згідно договору № 60-П-ХЕФ-20/113Р на загальну суму 5215,88 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5350 від 30 вересня 2020 року надано послуги згідно договору № 60-П-ХЕФ-20/113Р на загальну суму 4822,13 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5920 від 31 жовтня 2020 року надано послуги згідно договору № 60-П-ХЕФ-20/113Р на загальну суму 6289,73 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6660 від 30 листопада 2020 року надано послуги згідно договору № 60-П-ХЕФ-20/113Р на загальну суму 6289,73 грн;
- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7289 від 31 грудня 2020 року надано послуги згідно договору № 60-П-ХЕФ-20/113Р на загальну суму 6289,73 грн.
На підставі складених актів позивач направив відповідачу рахунки для оплати, а саме:
- рахунок на оплату № 1345 від 21.09.2020 на суму 5215,88 грн;
- рахунок на оплату № 1413 від 30.09.2020 на суму 4822,13 грн;
- рахунок на оплату № 1528 від 31.10.2020 на суму 6289,73 грн;
- рахунок на оплату № 1700 від 30.11.2020 на суму 6289,73 грн;
- рахунок на оплату № 1856 від 31.12.2020 на суму 6289,73 грн.
Всього згідно вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем було надано відповідачу послуги відповідно до зазначених рахунків на суму 28907,20 грн.
Відповідно до п. 2.1.2 Договору на відповідача покладено обов'язок сплачувати рахунки Адміністрації у повному обсязі в строки, визначені у Договорі.
Умовами пункту 4.1 Договору (в редакції згідно протоколу врегулювання розбіжностей до Договору) встановлено, що за використання об'єктів інфраструктури, Підприємство щомісячно здійснює оплату у сумі розрахованій згідно п. 3.1 цього Договору до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням приписів п. 4.1. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснювати плату за надані послуги до 20 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Договору.
Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 28907,20 грн, відповідачем суду не надано.
Крім того, матеріали справи містять відповідь ДП "ХМТП" на претензію ДП "АМПУ" в особі ХФ ДП "АМПУ" зі змісту, якої слідує, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості за зазначеним Договором (т. 1, а.с. 61).
Матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами Договору додаткових угод стосовно зміни строків розрахунків за надані послуги за Договором або реструктуризації простроченої заборгованості, чи зміни строків розрахунків.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 28907,20 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Також умовами пункту 5.2 та 5.3 Договору сторонами договору погоджено, що за порушення строків здійснення оплати за надані по даному Договору послуг Адміністрація має право стягнути з Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та також 3% річних з суми простроченого платежу у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3% річних, пені, та встановлено, що вони є вірними (т.1, а.с. 15-19).
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 485,82 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 2042,37 грн та суми пені у розмірі 1780,33 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву про зменшення суми пені до 1,00 грн, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми основного боргу, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваній сумі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Щодо доводів відповідача, що в даній справі позивачем має виступати Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а не Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі начальника Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" Харкавенка В.Л., суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 5.1. Положення про Херсонську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію Херсонського морського порту), що затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2019 № 404 (надалі - Положення) керівництво Філією на принципах єдиноначальства здійснює Начальник Філії.
В пункті 5.2. Положення встановлено, що начальник Філії підпорядковується Голові Підприємства та діє на підставі цього Положення, довіреності на право вчинення дій, виданої Головою Підприємства та керується розпорядчими документами Підприємства.
Пунктом 5.8. Положення визначено, що Начальник Філії у межах повноважень, визначених законодавством України, статутом Підприємства, цим Положенням, розпорядчими документами та довіреністю, наданою Головою Підприємства:
- у порядку передбаченому законом здійснює представництво інтересів Підприємства в судах, визначених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», та в третейських судах, органах державної виконавчої служби, органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності з правами згідно з виданою довіреністю.
Відповідно до пункту 16 довіреності від 22.12.2020 № 7494 начальник філії уповноважений в порядку, передбаченому чинним законодавством України, підписувати від імені Підприємства та подавати до судів, визначених Законом України «Про судоустрій та статус суддів», та третейських судів позовні заяви, відзиви, відводи, клопотання, заяви, заперечення, давати усні та письмові пояснення, зустрічні позови, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, заяви про скасування рішення третейського суду.
Враховуючи викладене, начальник ХФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Херсонського МП) наділений усіма необхідними повноваженням щодо представництва інтересів ДП «АМПУ» у суді та підписання позовних заяв та заяв по суті спору.
Також щодо щодо посилань відповідача на концесійний договір, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 та 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та Іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Статутом ДП «АМПУ», затвердженого наказом міністерства інфраструктури України 17.05.2013 №301 в редакції наказу від 18.05.2021 №288, (надалі - Статут ДП «АМПУ») визначено, що: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року №133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (п. 1.1. статуту).
Враховуючи викладене, ДП «АМПУ» є незалежним суб'єктом підприємницької діяльності та вільним у прийнятті рішень щодо реалізації права на судовий захист своїх майнових інтересів.
Отже, відносини ДП «АМПУ» з іншими підприємствами, зокрема з відповідачем, здійснюються на основі договорів, в тому числі договорів укладених з метою одержання прибутку, який є основним показником фінансових результатів господарської діяльності позивача.
Крім того, позивач і відповідач є окремими суб'єктами господарювання і їх правовідносини мають будуватись на засадах, передбачених Конституцією України та чинним законодавством, а саме: невтручання у господарську діяльність. Заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини є одним із загальних принципів господарювання в Україні (ст. 6 ГК України).
Отже, твердження відповідача щодо необхідності погодження Міністерством інфраструктури України звернення Позивача до суду, зважаючи на положення Концесійного договору, є безпідставним та необґрунтованим.
Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова 4, код ЄДРПОУ 38728533) суму основного боргу у розмірі 28907,20 грн, суму 3% річних у розмірі 485,82 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 2042,37 грн, суму пені у розмірі 1780,33 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 19.10.2021.
Суддя С.В. Нікітенко