Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3271/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" (18023, м. Черкаси, вул. Благовісна , буд.119, код ЄДРПОУ 38469809)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 36815765)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 16775 від 07.09.2016 у сумі 14499,84 грн. з яких : 9847,43 грн. - заборгованість за договором; 2960,69 грн. - пеня; 1 159,98 грн. борг з урахуванням індексу інфляції; 3% річних в сумі 531,74 грн. на р/р НОМЕР_1 в ЧФ ОУ АТ "Ощадбанк" м. Черкаси, МФО 354507, код ЄДРПОУ 38469809. Також позивач просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3271/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
08.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№20893 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заяву з додатком долучено до матеріалів справи.
15.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№21603 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в задоволенні клопотання ТОВ "Гранд - Запчастина" про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін ( вх. № 21603 від 15.09.2021) відмовлено.
29.09.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№22803 від представника відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву. Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2021 в задоволенні клопотання ТОВ "Гранд - Запчастина" (вх. № 22803 від 29.09.2021) про надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву по справі 922/3271/21 відмовлено. За ініціативою суду продовжено відповідачеві до 07.10.2021 процесуальний строк на подання відзиву.
06.10.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області за вх.№23553 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повідомляє, що відповідач вимоги позивача не визнає повністю по причині того, що видаткові накладні, копії яких додані позивачем до позовної заяви, не містять строку (терміну) оплати за отриманий товар. Окрім того, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази вручення вимоги щодо сплати заборгованості за отриманий товар відповідачу, тому відповідач вважає, що вимоги позивача є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач вказує, що копії документів, які відповідач додав до суду, оформлені не відповідно до "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації", тому, на думку відповідача, ці докази не є допустимими. Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 251 ГПК України, не скористався.
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вказує позивач, 07.09.2016 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛМ АГРО» і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРАНД-ЗАПЧАСТИНА» укладено договір постачання № 16775. Договір шляхом викладення у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторони не укладали, номер автоматично присвоєно програмою 1С Позивача.
За твердженням позивача, за весь період співпраці сторін, а саме з 13.02.2018 по 22.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 122 163,08 грн., з яких останній оплатив поставлені товари на загальну суму - 112 315,65 грн.
Як зазначив позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач оплатив отриманий товар не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 9847,43 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з Претензією № 1 від 25.03.2021 вих. №0321-Ю29 про погашення заборгованості.
Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо повної оплати товару, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14499,84 грн. з яких : 9847,43 грн. - заборгованість за договором; 2960,69 грн. - пеня; 1 159,98 грн. борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 531,74 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.
Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що за період з 13.02.2018 по 22.10.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 123770,34 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 593 від 13.02.2018 на суму 1271,90 грн.; № 6649 від 14.08.2018 на суму 1118,88 грн.; № 7882 від 11.09.2018 на суму 402,00 грн.; № 8323 від 20.09.2018 на суму 2729,92 грн.; № 11224 від 12.12.2018 на суму 3905,88 грн.; №5096 від 10.06.2019 а суму 54256,54 грн.; №5178 від 11.06.2019 на суму 12456,00 грн.; № 5991 від 27.06.2019 на суму 4580,80 грн.; № 7640 від 26.07.2019 на суму 2303,46 грн.; №7910 від 31.07.2019 на суму 21386,50 грн.; № 8396 від 08.08.2019 на суму 8921,71 грн.; №9016 від 19.08.2019 на суму 2925,72 грн., №9852 від 03.09.2019 на суму 4337,57 грн.; №9877 від 04.09.2019 на суму 487,43 грн.; №12816 від 22.10.2019 на суму 2686,03 грн.
За поставлений товар відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме у розмірі 109585,34 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення №202 від 13.02.2018 на суму 1271,90 грн.; платіжне доручення №1236 від 14.08.2018 на суму 1118,88 грн.; платіжне доручення № 1361 від 10.09.2018 на суму 402,00 грн.; платіжне доручення № 1434 від 20.09.2018 на суму 2729,92 грн.; платіжне доручення № 1732 від 11.12.2018 на суму 3905,88 грн.; платіжне доручення №846 від 10.06.2019 на суму 54256,54 грн.; платіжне доручення № 858 від 11.06.2019 на суму 12456,00 грн.; платіжне доручення № 1143 від 25.07.2019 на суму 4580,80 грн.; платіжне доручення № 1148 від 25.07.2019 на суму 2303,46 грн.; платіжне доручення №1179 від 31.07.2019 на суму 21386,50 грн.; платіжне доручення № 1367 від 06.07.2020 на суму 1000,00 грн.; платіжне доручення № 1858 від 09.10.2019 на суму 487,43 грн.; платіжне доручення № 1924 від 22.10.2019 на суму 3686,03 грн.
Окрім того, 18.09.2019 відповідач повернув товар на суму 4337,57 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Поверненням постачальнику №4 від 18.09.2019.
Заборгованість у розмірі 9847,43 грн. залишилась відповідачем не погашеною.
В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про оплату товару на суму заявлену до стягнення , а саме у розмірі 9847,43 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача в частині того, що позовні вимоги до відповідача є передчасними, оскільки видаткові накладні, не містять строку оплати за отриманий товар.
Суд звертає увагу, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України), а відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи відсутність між сторонами письмового договору, слід дійти висновку, що обов'язок щодо оплати товару у відповідача виник після отримання товару за видатковими накладними, а отже позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 9847,43 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 531,74 грн. 3 % річних та 1159,98 грн. інфляційних втрат за період з 22.10.2019 по 09.08.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом встановлено, що він є не вірним з огляду на те, що позивач не вірно визначив початок періоду виникнення грошового зобов'язання, оскільки статтею 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що остання поставка відбулась 22.10.2019, прострочення зобов'язання з оплати вартості товару розпочалось з наступного дня, а саме з 23.10.2019. А отже, вірним періодом для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 23.10.2019- 09.08.2021.
За підрахунками суду, які здійснені з використанням калькулятора "Ліга-Закон", правомірно нарахованими за період з 23.10.2019 по 09.08.2021 є 3 % річних у загальному розмірі 530,95 грн. та інфляційні втрати у загальному розмірі 1148,64 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В іншій частині щодо стягнення 3 % річних у розмірі 0,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11,34 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2960,69 грн., суд зазначає наступне.
За змістом ч.2.ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч.1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки між сторонами у письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України не укладено.
Якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення пені у розмірі 2960,69 грн. задоволенню не підлягає.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 9847,43 грн., 3% річних у розмірі 530,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1148,64 грн. В частині стягнення пені у розмірі 2960,69 грн., 3% річних у розмірі 0,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11,34 грн. - суд відмовляє у задоволенні.
Окрім того, вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вказане та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1804,59 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 36815765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" (18023, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд.119, код ЄДРПОУ 38469809, рахунок НОМЕР_1 в ЧФ ОУ АТ ОЩАДБАНК м. Черкаси, МФО банку 354507, ІПН 384698023011, св-во ПДВ 200108703) суму основної заборгованості у розмірі 9847,43 грн., 3% річних у розмірі 530,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 1148,64 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1804,59 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення стягнення пені у розмірі 2960,69 грн., 3% річних у розмірі 0,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11,34 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Селм Агро" (18023, м.Черкаси, вул. Благовісна,буд.119,код ЄДРПОУ 38469809).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, буд. 8 А, код ЄДРПОУ 36815765).
Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
922/3271/21