вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. м. Рівне
Справа № 918/383/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом BASAK TIOST LIMITED SIRKETI
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД"
про розірвання договору та стягнення попередньої оплати,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Лагоміна А.В., ордер серія КВ № 838237 від 25.01.2021 р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Кучмак В.З., довіреність від 25.01.2021 р.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP626XI120637655.
У судовому засіданні 4 жовтня 2021 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У травні 2021 року BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" (далі - Товариство, відповідач), в якій просить:
- розірвати контракт б/н від 01.06.2018 р., укладений між BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ та Товариством;
- стягнути з Товариства на користь BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ надмірно перераховану попередню оплату за товар в розмірі 2 684 234 грн 17 коп.;
- стягнути з Товариства на користь BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ штраф за неналежне виконання контракту в розмірі 828 426 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Контрактом б/н від 01.06.2018 р., в частині поставки товару.
Також позивач просить стягнути з Товариства на користь BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ 54 959 грн 90 коп. судового збору.
Ухвалою суду від 28 травня 2021 року позовну заяву BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 18 травня 2021 року залишено без руху, зобов'язано позивача у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати:
- позовну заяву у відповідності до вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України, узгодивши зазначену ціну позову з сумою стягнення, заявленою у прохальній частині позовної заяви;
- довідку НБУ щодо офіційного курсу валют, за яким визначається гривневий еквівалент ціни позову;
- докази сплати судового збору за подання даної позовної заяви у встановленому порядку та розмірі;
- докази зарахування судового збору за подання даної позовної заяви до спеціального фонду державного бюджету.
11 червня 2021 року від представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків від 7 червня 2021 року з додатками (т. 1 а.с. 208-237). Зі штампу Укрпошти на конверті, в якому прийшла заява про усунення недоліків, вбачається, що відправлення прийняте 07.06.2021 р. Останній день на усунення недоліків позовної заяви з урахуванням рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення № 3301311465628 - 10 червня 2021 року.
Відтак, позивачем усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, у строк встановлений судом.
Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позовну заяву BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 18 травня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 липня 2021 року. Одночасно вказаною ухвалою зобов'язано позивача подати до суду довідку Державної казначейської служби України про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (за подання даної позовної заяви).
29 червня 2021 року від представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ на адресу суду надійшов лист з додатками та клопотання від 25 червня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 1 а.с. 247-257).
Ухвалою суду від 30 червня 2021 року клопотання представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 25 червня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
9 липня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (т. 2 а.с. 1-47), в якому останній позов заперечує в повному обсязі. Як зазначає відповідач, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 84 580 дол. США є безпідставними і не підлягають до задоволення. Зокрема відповідач зазначає, що поставка продукції відповідно до специфікації № 2 від 29.08.2018 року на суму 78 400,00 доларів США (20 000 кг по ціні 3,92 доларів США) не проводилась. Поставка продукції проводилась відповідно до специфікації № 1/1 від 17.08.2018 року на суму 80 800 доларів США (20 000 кг по ціні 4,04 доларів США). Як зазначає відповідач, позивачем не враховано поставку, яка проводилась 06.04.2018 року згідно специфікації № 14 від 05.04.2019 року, згідно якої поставлено 20 000 кг по ціні 4,10 дол. США за кг на суму 82 000,00 дол. США. Відтак, як зазначає відповідач, Товариством поставлено позивачу продукції на суму 1 292 835,48 дол. США (1208 435,48 - 78 400,00 + 80 800 доларів США + 82 000,00 дол. США), а тому станом на 05.07.2021 р. заборгованість становить - 12 624,85 дол. США. Щодо позовної вимоги про розірвання Контракту відповідач зазначив, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тобто, розірвати можна лише договір, який діє, а строк дії Контракту закінчився 31.12.2018 року. Позивач звернувся з даним позовом до суду 18.05.2021 р., подав 07.06.2021 р. уточнену позовну заяву, тобто після закінчення строку дії контракту, що зумовлює собою відмову у задоволенні позову в частині вимоги про розірвання Контракту. Також відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог і в частині стягнення штрафу, оскільки як зазначає відповідач підставою для стягнення штрафу в розмірі 30 000 дол. США позивач наводить абз. 8 п. 2 додаткової угоди № 3, яка не підписана Товариством, а тому не може бути підставою для стягнення штрафу.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року підготовче засідання відкладено на 19 липня 2021 року.
14 липня 2021 року від представника позивача на адресу суду надійшов лист з додатком (т. 1 а.с. 60-61).
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 12 вересня 2021 року включно, а підготовче засідання відкладено на 30 серпня 2021 року.
26 липня 2021 року від представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 20.07.2021 р. з додатками, клопотання від 20 липня 2021 року про визнання доказів недопустимими та клопотання від 20 липня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2 а.с. 71-86). У відповіді на відзив представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема представник позивача зазначає, що відповідно до відомостей з ЄДР, керівником відповідача згідно статуту є Ланчук Світлана Григорівна . Жодних відомостей про наявність у відповідача інших виконавчих органів немає. Окрім цього Кучмак Валентина Захарівна не є адвокатом, відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, а відтак, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що Кучмак В.З. має право представляти інтереси відповідача. також позивач зазначає, що подані відповідачем докази, які були долучені до відзиву, не відповідають принципам достовірності та допустимості закріпленні статтями 77, 78 ГПК України, а тому не можуть бути прийняті судом для розгляду, оскільки в копіях документів наданих до відзиву наявна тільки відмітка "Згідно з оригіналом", без зазначення посади, дати засвідчення, ПІБ та особистого підпису особи, що засвідчила копію документу, що свідчить про неналежне оформлення документації відповідачем. Також позивач зазначає, що ним було отримано в передбачені контрактом та додатковою угодою, строки та розміри, товарів на суму коштів що дорівнює 1 208 435,48 доларів США. Проте, фактично позивачем було сплачено попередньої оплати за товар на суму 1 305 460, 33 доларів США. Як зазначає представник позивача загальна сума надмірно перерахованих коштів попередньої оплати товару становить 97 024,85 доларів США, яку позивач і просить суд повернути від відповідача. Також представник позивача зазначає, що жодних поставок по специфікації № 1/2 та по інвойсу № 14 не відбувалось. Як зазначає представник позивача, за контрактом від 01.06.2018 року були отримані поставки товару виключно у відповідності до специфікацій № 2-13/2, які були долучені позивачем в якості доказів разом із позовною заявою. Окрім цього, як зазначає представник позивача, ніяких інших поставок не відбувалось. В клопотанні від 20 липня 2021 року про визнання доказів недопустимими представник позивача просить визнати недопустимими письмові докази додані стороною до відзиву на позовну заяву, а саме: довіреність від 25.01.2020 р. на ім'я Кучмак В.З. на 2 арк.; банківську виписку на 4 арк.; Specification № 2 від 29.08.2018 на 1 арк.; Specification № 1/1 від 29.08.2018 на 1 арк.; упаковочный лист/Расking List № 1 від 21.08.2018 р. на 1 арк.; счет № 1/1 від 21.08.2018 р. на 1 арк.; витяг з переписки на електронній пошті на 1 арк.; лист-вимогу на 1 арк.; Ветеринарний сертифікат № 007995 від 21.08.2018 р. на 2 арк.; Товарно-транспортна накладна № 001158 на 1 арк.; Митну декларацію від 21.08.2018 р. на 2 арк.; копії паспортів та фото вантажівки на 4 арк.; видаткову накладну № 241 від 21.08.2018 р. на 1 арк.; Invoice № 14 від 05.04.2019 р. на 1 арк.; Міжнародний ветеринарний сертифікат АА № 027752 від 06.04.2019 р. на 2 арк.; Товарно-транспортну накладну № 001035 на 1 арк.; копії паспортів та фото вантажівки на 4 арк.; Акт приймання продукції (товарів) за якістю від 05.04.2019 р. на 1 арк.; Лист від Рівненської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 420 від 17.08.2018 р. на 1 арк.; документи складені іноземною мовою, без ідентифікуючих ознак на 4 арк.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року клопотання представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 20 липня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
9 серпня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.07.2021 р. з додатками (т. 2 а.с. 94-148), в яких останній зазначає, що повноваження Кучмак В.З. підтверджуються Витягом з Статуту та описом документів, що надаються юрособою держреєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юрособи" Код: 386191768080, Положенням про дирекцію, Наказом № 24 -К від 17.05.2018 року "Про затвердження персонального складу членів Дирекції". Відтак відповідача зазначає, що Кучмак В.З., яка є членом виконавчого органу Товариства має право здійснювати представництво останнього. Також відповідачем долучено належним чином засвідчені докази відвантаження продукції позивачу. Крім того, відповідач зазначає, що товар поставлено позивачу 21.08.2018 року в кількості 20 000 кг по ціні 4,04 дол. США за кг на суму 80 800,00 дол. США та 06.04.2019 року в кількості 20 000 кг по ціні 4,10 дол. США на суму 82 000,00 дол. США. Як зазначає відповідач станом на 28.07.2021 р. заборгованість за контрактом становить 12 624,85 дол. США. Також відповідач просить визнати недопустимими письмові докази позивача, долучені до позовної заяви, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 73, 74. 91, 77, 78 ГПК України.
Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 13 вересня 2021 року.
Після підготовчого засідання, 30 серпня 2021 року від представника Товариства через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про виправлення помилки (т. 2 а.с. 158), в якій останній просив виправити описку в ухвалі суду від 19.07.2021 р. в назві відповідача та зазначити вірну назву: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД".
Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року заяву представника Товариства про виправлення помилки задоволено та виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 19 липня 2021 року у справі № 918/383/21.
3 вересня 2021 року від представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ на адресу суду надійшло клопотання від 1 вересня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2 а.с. 162-163).
Ухвалою суду від 6 вересня 2021 року клопотання представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 1 вересня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
9 вересня 2021 року від представника позивача на адресу суду надійшов лист з додатками (т. 2 а.с. 171), до якого долучено оригінали документів, доданих до позовної заяви.
13 вересня 2021 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення з оригіналами документів, долучених до відзиву (т. 2 а.с. 174-175).
У судовому засіданні 13 вересня 2021 року оголошено перерву до 4 жовтня 2021 року.
15 вересня 2021 року від представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ на адресу суду надійшло клопотання від 13 вересня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2 а.с. 180-181).
Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року клопотання представника BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ від 13 вересня 2021 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
7 вересня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшли пояснення до наданих оригіналів документів з додатками (т. 2 а.с. 188-199). В даних поясненнях представник відповідача просить визнати поважними причини неподання Товариством Інформації з Єдиного інформаційного веб-порталу Державної митної служби "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" інформації про перетин кордону товару по специфікації 1/1 від 17.08.2021 року (ВМД UA 204070/2018/107434 від 21.08.2018 р.) та № 14 від 05.07.2019 року (ВМД UA 204070/2019/006922) у встановлений законом строк, поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом та прийняти дані докази і приєднати їх до матеріалів справи. Зокрема представник відповідача просить суд визнати поважними причини не подання Товариством інформації з Єдиного інформаційного веб-порталу Державної митної служби "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" про перетин товару по ВМД UA 204070/2018/107434 від 21.08.2018 р., ВМД UA 204070/2019/006922 від 06.04 2019 року у встановлений законом строк, і прийняти даний доказ. Оскільки він містить дані, на підставі яких суд зможе встановити факт відвантаження і отримання товару позивачем 21.08.2018 року, і 06.04.2019 року, дату перетину кордону, дані докази обґрунтовують посилання відповідача про відвантаження і отримання товару позивачем та мають значення для вирішення справи. Необхідність подання цього доказу виникла в зв'язку з не визнанням позивачем відгрузки товару позивачу 11.08.2018 року і 06.04 2019 року.
Приписами частини 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 3 ст. 119 ГПК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України), суд вважає за необхідне поновити відповідачу пропущений ним строк для подання доказів.
У судовому засіданні 4 жовтня 2021 року представник BASAK TIOST LIMITED SIRKETI підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства у судовому засідання 4 жовтня 2021 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 4 жовтня 2021 року судом оглянуто оригінали документів, долучених учасниками справи до матеріалів справи в копіях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників BASAK TIOST LIMITED SIRKETI та Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
1 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" (далі - Продавець) та BASAK TIOST LIMITED SIRKETI (далі - Покупець) укладено Контракт (далі - Контракт, т. 1 а.с. 15-22).
Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець поставить Покупцю на умовах FCA Інкотермс 2010 - "Free Carrier" ("Франко перевізник") Україна, м. Дубно, вул. Клима Савури, 6, наступний товар: м'ясо яловичина, охолоджене/заморожене асортимент та кількість зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту.
Відповідно до п. 2.1. Контракту ціна товару, кількість, загальна вартість, форми замовлення та порядок розрахунків по кожній партії визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту.
Згідно з п. 2.4. Контракту оплата кожної окремої партії товару здійснюється наступним способом:
- шляхом перерахування 30% передоплати на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець виконує обов'язок по оплаті товару в момент надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця;
- 70% вартості товару по факту завантаження товару в транспортний засіб та оформлення всіх документів.
Оплата товару здійснюється згідно інвойсу, виставленого Продавцем.
У відповідності до п. 2.5. Контракту митне оформлення товару на території України здійснюється та оплачується Продавцем.
Митне оформлення товару на території Туреччини здійснюється та оплачується Покупцем.
Пунктом 2.6. Контракту узгоджено, що завантаження товару відбувається протягом 7 робочих днів з дня погодження Специфікації по партії, що поставляється, якщо інші строки поставки не вказані в специфікації, при умові надходження 30% передоплати. Перша поставка повинна бути здійснена не пізніше 10 днів з моменту підписання Контракту.
Товар залишає територію Продавця після 100% оплати партії товару (п. 2.7. Контракту).
Валюта Контракту - Долар США.
Валюта платежу по Контракту - Долар США (п. 2.8. Контракту).
У відповідності до п. 3.1. Контракту всі товари мають бути поставлені на бойні Продавця. Адреса бойні Україна м. Дубно, вул. Клима Савури, 6. Бойня має бути акредитована Турецькою владою.
Поставка товару відбувається автомобільним транспортом на умовах FCA Інкотермс 2010 - "Free Carrier" ("Франко перевізник") Україна, м. Дубно, вул. К. Савури, 6. Продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, зазначеному Покупцем перевізнику в зазначеному місці, ризик переходить від Продавця до Покупця в даному пункті.
Строк дії Контракту з моменту підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2018 року. Строк дії Контракту може бути продовжений за згодою сторін (п. 3.2. Контракту).
Згідно з п. 3.3. Контракту датою поставки товару, вважається дата передачі його перевізнику.
Відповідно до п. 4.1. Контракту кінцеві показники ваги товару визначаються по пакувальному листу та визнаються обома сторонами для кінцевих взаєморозрахунків по вазі.
Пунктом 5.2. Контракту визначено, що Продавець зобов'язується протягом семи робочих днів після надходження 30% передоплати за товар, відвантажити Покупцю повну партію товару, згідно Специфікації.
У відповідності до п. 5.3. Контракту, в разі не виконання Продавцем умов п. 5.2. даного Контракту Продавець протягом семи робочих днів від дня отримання вимоги від Покупця повертає Покупцю суму попередньої оплати, що надійшла, та сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми попередньої оплати.
Згідно п. 10.1. Контракту всі спори, які виникли по Контракту, повинні вирішуватися мирним шляхом.
Відповідно до п. 10.2. Контракту, в разі неможливості досягнення згоди, спір повинен вирішуватися в Стамбульському Арбітражному Центрі у відповідності до законодавства Туреччини. Згідно правил суду, рішення, прийняте судом, є остаточним та обов'язковим для сторін. Мито за арбітраж сплачується стороною, що програла.
10 вересня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту (т. 1 а.с. 23-24), згідно якої п. 2.4. Контракту доповнено п. 2.4.1. в наступній редакції:
2.4.1. Покупець оплачує 280 000 доларів США від загальної вартості Контракту в якості передоплати, яка зараховується при виконанні умов Контракту (подальшої оплати товару).
28 грудня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Контракту (т. 1 а.с. 25-27), згідно якої п. 3.2. Контракту викладено в наступній редакції:
"3.2. Строк дії Контракту з моменту підписання уповноваженими представниками сторін до 31 грудня 2019 року. Строк дії Контракту може бути продовжений за згодою сторін.".
Згідно п. 2 Додаткової угоди від 28 грудня 2018 року № 3 сторони дійшли згоди, що в період з 08.02.2019 р. по 13.03.2019 р. поставка товару за Контрактом здійснюється відповідно до Графіка поставки, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди.
В Графіку поставки сторони вказують обсяги і терміни поставок товару, а також суми і терміни оплати за товар. Сторони зобов'язується суворо дотримуватися Графіка поставки.
Покупець здійснює оплату товару протягом двох банківських днів з дня виставлення Продавцем інвойсу. Інвойс виставляється Продавцем в день завантаження машини відповідно до Графіка поставки.
Також в Додатковій угоді від 28 грудня 2018 року № 3 сторони погодили, що Продавець бере на себе зобов'язання перед Покупцем відповідно до Графіку поставки у період з 08.02.2019 р. по 13.03.2019 р. поставити 300 тон товару на умовах, передбачених Контрактом та додатковими угодами до нього.
Крім того, в Додатковій угоді від 28 грудня 2018 року № 3 сторони погодили, що ціна за товар складає 4 долара США за 1 кг.
Також в Додатковій угоді від 28 грудня 2018 року № 3 сторони погодили, що у разі неналежного виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань по поставці товару у відповідності до Графіку поставки, Продавець зобов'язаний сплатити штраф Покупцю у розмірі 30 000 доларів США.
На виконання умов Контракту між позивачем та відповідачем було укладено наступні специфікації та відповідачем надано наступні інвойси на оплату позивачем товару:
- Специфікація № 2 до контракту № б/н укладені від 29.08.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 3 до контракту № б/н укладені від 05.09.2018. Загальна кількість товару по специфікації 18 351,97 кілограм, загальна вартість партії товару 71 939,72 доларів США.
- Специфікація № 3 до контракту № б/н укладені від 13.09.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 4 до контракту № б/н укладені від 17.09.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 5 до контракту № б/н укладені від 19.09.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 6 до контракту № б/н укладені від 09.10.2018. Загальна кількість товару по специфікації 19 646, 36 кілограм, загальна вартість партії товару 77 013,73 доларів США.
- Специфікація № 7 до контракту № б/н укладені від 12.10.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 8 до контракту № б/н укладені від 18.10.2018. Загальна кількість товару по специфікації 13 200,63 кілограм, загальна вартість партії товару 51 746, 47 доларів США.
- Специфікація № 9 до контракту № б/н укладені від 24.10.2018. Загальна кількість товару по специфікації 16 000 кілограм, загальна вартість партії товару 62 720 доларів США.
- Специфікація №10 до контракту № б/н укладені від 09.11.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 11 до контракту № б/н укладені від 13.11.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 78 400 доларів США.
- Специфікація № 12 до контракту № б/н укладені від 26.11.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 80 000 доларів США.
- Специфікація № 12/2 до контракту № б/н укладені від 27.11.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 80 000 доларів США.
- Специфікація № 12/3 до контракту № б/н укладені від 29.11.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість партії товару 80 000 доларів США.
- Специфікація № 13/1 до контракту № б/н укладені від 03.12.2018. Загальна кількість товару по специфікації 19 053,89 кілограм, загальна вартість партії товару 76 215, 56 доларів США.
- Специфікація № 13/2 до контракту № б/н укладені від 14.12.2018. Загальна кількість товару по специфікації 20 000 кілограм, загальна вартість 80 000 доларів США.
На виконання умов Контракту, позивачем перераховано на користь відповідача кошти у розмірі 1 208 435,48 доларів США.
Також позивачем на рахунок відповідача було надмірно сплачено кошти в розмірі 97 204,85 доларів США. Поставка на вказану суму відповідачем не здійснювалась. А тому такі кошти є надмірно сплачені, які позивач просить стягнути з відповідача.
Загалом на виконання вимог контракту та всіх додатків до нього, було виставлено рахунки для оплати в сумі, що дорівнює 1 208 435,48 доларів США. Проте, фактично здійсненна попередня оплату товару, яка надійшла на рахунок відповідача, дорівнює 1 305 640,33 доларів США. Отже, загальна сума надмірно перерахованих коштів попередньої оплати товару становить 97 204,85 доларів США, що станом на 17.05.2021 становить 2 684 234,17 гривень (офіційний курс гривні до долару США складає 27,6142).
Позивач зазначає, що частина коштів, яка надійшла відповідачу, як попередня оплата за товар, не була реалізована і подальших домовленостей щодо поставок партії товару не було, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача надмірно перерахованих коштів попередньої оплати та штрафу в розмірі 30 000 доларів США на підставі Додаткової угоди до Контракту, оскільки відповідачем порушено графік поставки.
Також у зв'язку з істотним порушенням відповідачем зобов'язань за Контрактом, позивачем заявлено вимогу про розірвання Контракту.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).
Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п. 1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 27 ГПК України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
За приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).
Статтею 366 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД". Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Контрактом б/н від 01.06.2018 р., в частині поставки товару.
Відповідно до п. 10.2. Контракту, в разі неможливості досягнення згоди, спір повинен вирішуватися в Стамбульському Арбітражному Центрі у відповідності до законодавства Туреччини. Згідно правил суду, рішення, прийняте судом, є остаточним та обов'язковим для сторін. Мито за арбітраж сплачується стороною, що програла.
Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ст. 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Аналогічні положення зазначені в ч. 1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. за № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій".
У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Так, згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
При цьому, ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
При цьому слід зазначити, що третейське застереження у договорі про те, що спори за зазначеним договором повинні вирішуватись в Стамбульському Арбітражному Центрі у відповідності до законодавства Туреччини, не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до вказаного у договорі суду.
При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008р. у справі №1-3/2008 (№1-рп/2008) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визначено, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980р.).
У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України, згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.
Враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що третейське застереження в даному випадку передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду, у разі відсутності у позивача волевиявлення на звернення до такого суду чинне законодавство жодним чином не позбавляє його конституційного права на звернення до господарського суду, чим позивач правомірно скористався.
Положеннями ст. 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст.16 ЦК України, ч. 4 ст. 4 ГПК України, встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
При цьому, вказана вище умова у договорі не містить заборони про звернення до іншого компетентного суду за захистом своїх порушених прав, а відтак зазначена норма договору нівелює визначення виключної юрисдикції відповідного суду цієї країни у правовідносинах сторін, що могло би вказувати на пріоритетний характер такої домовленості в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Враховуючи вищевикладене, а також те, що розділ ХІІ Закону України "Про міжнародне приватне право" не встановлює заборону державним судам України приймати до свого провадження справи з іноземним елементом у випадку відсутності так і наявності пророгаційної угоди про розгляд таких справ, Господарський суд Рівненської області дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в господарських судах України на підставі ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".
За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем на виконання умов Контракту, було виставлено рахунки для оплати в сумі, що дорівнює 1 208 435,48 доларів США. Проте, фактично здійснена попередня оплату товару, яка надійшла на рахунок відповідача, дорівнює 1 305 640,33 доларів США. Отже, загальна сума надмірно перерахованих коштів попередньої оплати товару становить 97 204,85 доларів США, що станом на 17.05.2021 становить 2 684 234,17 гривень (офіційний курс гривні до долару США складає 27,6142).
Відповідач в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження поставки товару на всю суму здійсненої суми передоплати до суду не надав.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Разом з тим, строк дії Контракту з моменту підписання уповноваженими представниками сторін до 31.12.2019 року . Строк дії Контракту може бути продовжений за згодою сторін (п. 3.2 Контракту в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.12.2018 р.).
Таким чином, як встановлено судом, строк дії Контракту закінчився 31.12.2019 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тобто, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі № 910/7981/17.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як закінчення строку дії Договору.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Таким чином, припинення строку дії Договору та припинення зобов'язань сторін за Договором не ототожнюються.
Судом враховано, що позивач звернувся з даним позовом до суду у травні 2021 року, тобто після закінчення строку дії Договору, що зумовлює собою відмову у задоволенні позову в частині вимоги про розірвання Контракту.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У відповідності до норм ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження поставки продукції за Контрактом на всю суму здійсненої передоплати, відповідачем також не надано, а матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів поставки продукції позивачу на всю суму передоплати, вимога про стягнення грошових коштів в розмірі 2 684 234 грн 17 коп., еквівалент суми у розмірі 97 204,85 доларів США, на яку відповідачем не здійснено поставку товару, є обґрунтованою.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 30 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 828 426 грн 00 коп.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допуcкається.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 525-527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
В Додатковій угоді від 28 грудня 2018 року № 3 сторони погодили, що у разі неналежного виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань по поставці товару у відповідності до Графіку поставки, Продавець зобов'язаний сплатити штраф Покупцю у розмірі 30 000 доларів США.
Відповідно до контракту та додаткових угод до нього відповідач був зобов'язаний поставити 300 тон товару загальною вартістю 1 200 000 доларів США в строки з 08.02.2019 року до 13.03.2019 року. Проте, фактично, відповідно до укладених специфікацій, жодна з поставок не відбулась в обумовлений строк.
В силу приписів статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.
Таким чином, оскільки доказів поставки товару у період з 08.02.2019 року до 13.03.2019 року у кількості 300 тонн, матеріали справи не місять, а відповідачем не надано, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 30 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 828 426 грн 00 коп.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму попередньої оплати та штрафу.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Клима Савури, буд. 6, код ЄДРПОУ 30362061) на користь BASAK TIOST LIMITED SIRKETI (Office 14, 1st floor Trinity House, Victoria, Mahe, Seychelles) надмірно перераховану попередню оплату за товар в розмірі 2 684 234 (два мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн 17 коп., штраф за неналежне виконання контракту в розмірі 828 426 (вісімсот двадцять вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн 00 коп. та 52 689 (п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн 90 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог BASAK TIOST LIMITED SIRKETI про розірвання контракту б/н від 01.06.2018 р., укладеного між BASAK TIOST LIMITED SIRKETІ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ЗЕВС ЛТД", - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 18 жовтня 2021 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу (адвокату) (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 3, оф. 209);
3 - відповідачу (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Клима Савури, буд. 6) .