просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
18 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/469/21
Провадження №34/913/469/21
Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області,
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Попасна Луганської області,
до Фізичної особи-підприємця Ложки Віктора Васильовича, м. Попасна Луганської області,
про стягнення 28 355 грн. 30 коп.
Суть спору: Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ложки Віктора Васильовича, в якій просить стягнути з відповідача суму безпідставно збережених коштів в розмірі 28 355 грн. 30 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідно до рішення Попаснянського районного суду Луганської області у справі №2-584/2008 від 09.07.2008 нежитлова будівля у вигляді будівлі складських приміщень загальною площею 258 м кв. по вул. Бахмутська біля будинку « 6-Б» в м. Попасна належить на праві власності Ложці Віктору Васильовичу, який зареєстрований також як фізична особа-підприємець.
Виконавчим комітетом Попаснянської міської ради народних депутатів рішенням №24/16 від 16.05.2008 надано ФОП Ложці В.В. в платне користування на умовах оренди дві земельні ділянки, які розташовані за адресами: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 га та біля будинку 6б вул. Бахмутська площею 0,0224 га.
На підставі вказаного рішення між Попаснянською міською радою та ФОП Ложкою В.В. укладено Договір оренди землі б/н від 18.12.2008. Вказаний Договір укладено строком на 5 років до 18.12.2013 включно, починаючи з дати державної реєстрації Договору, та зареєстрованого 18.12.2008 за номером 040840900033.
На виконання умов Договору, 18.12.2008 сторонами підписано акт приймання-передачі земельних ділянок площею 0,0846 га, кадастровий номер 4423810100:28:003:0018 та площею 0,0224 га, кадастровий номер 4423810100:28:003:0001.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції від 11.08.2013) після закінчення строку дії Договору ФОП Ложка В.В. не звертався до Попаснянської міської ради із заявою про поновлення договору оренди та укладення додаткової угоди, хоча Попаснянська міська рада неодноразово листами від 22.12.2016 №02/07-2221, від 27.04.2017 №02/06-765, від 30.01.2018 №02/06-186, від 31.01.2019 №217-02-14 та від 17.07.2020 №1458-02-14 повідомляла відповідача про необхідність оформлення належним чином фактичного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001.
Прокурор зазначає, що листом від 24.06.2021 №1596-02-18 Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація надала до Попаснянського відділу Лисичанської окружної прокуратури розрахунки сум безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Попасна з порушенням вимог законодавства. Так, розмір орендної плати за земельну ділянку, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б в місяць становив 1 344 грн. 89 коп, а за земельну ділянку, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, біля будинку 6б в місяць - 427 грн. 31 коп. Тобто, за період з 01.03.2020 по 01.07.2021 ФОП Ложка В.В. мав би сплатити до бюджету 28 355 грн. 30 коп.
Крім того, прокурор наголошує, що відповідно до Перехідних положень Податкового кодексу України на господарську діяльність відповідача в період з 14.06.2014 до 29.02.2020 розповсюджуються положення норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669, тому розрахунок безпідставно збереженої суми коштів за використання земельних ділянок починається саме з 01.03.2020.
На думку прокурора, викладені обставини вказують на те, що відповідач користується земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001 за відсутності укладеного договору та не сплачує орендну плату за період з 01.03.2020 по 01.07.2021, внаслідок чого відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі 28 355 грн. 30 коп.
Вказане стало підставою для звернення Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області до суду з даним позовом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 справу № 913/469/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.07.2021 позовну заяву Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області залишено без руху, надано строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.08.2021 підтверджено підстави представництва Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області за позовною заявою №50/1-1243вих-21 від 16.07.2021. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.08.2021 в задоволенні клопотання відповідача б/н від 25.08.2021 про витребування доказів відмовлено. Повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншим учасникам справи.
06.09.2021 від прокурора на адресу суду надійшли пояснення №50/1-1680вих-21 від 31.08.2021 в яких, на виконання вимог п. 5 ухвали Господарського суду Луганської області від 16.08.2021, вказав, що згідно інформації Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Ложка Віктор Васильович народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані пояснення з додатками були долучені судом до матеріалів справи.
07.09.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не є власником або користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018, оскільки згідно Договору оренди землі від 18.12.2008 предметом за цим Договором є земельні ділянки з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0017 та 4423810100:28:003:0001.
Відповідач вказує, що відсутні законні підстави вважати, що він безпідставно набув і зберігає грошові кошти в розмірі 28 355 грн. 30 коп., оскільки у нього не було обов'язку вносити плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0017 та 4423810100:28:003:0001 у період з 01.03.2020 по 01.07.2021, не зважаючи на те, що він користувався ними для здійснення підприємницької діяльності, так як його звільнено від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності в м. Попасна згідно положень ст. 6 Закону №1669-VII.
Також відповідач стверджує, що в даних спірних правовідносинах мають застосовуватися приписи Закону №1669-VII, а не Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому він звільнений від сплати орендної плати до спливу шести місяців після завершення АТО, яка ще не завершена, а не до 29.02.2020, як зазначав прокурор.
Відповідач наголошує, що провадження у справі має бути закрите в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як, на думку відповідача, предметом даного спору є податкові зобов'язання, оскільки позивачем застосовано до них норми ПК України. В свою чергу, якщо спірні правовідносини регулюються ПК України, то справа має розглядатися окружним адміністративним судом.
Крім того, дана справа не підлягає розгляду в Господарському суді Луганської області, який не є судом встановленим законом, оскільки після 04.07.2018 Луганський окружний господарський суд є єдиним судом в Луганській області, який має право здійснювати господарське судочинство. Відповідач зауважує, що втрата повноважень Господарським судом Луганської області є підставою для направлення справи до Луганського окружного господарського суду.
В зв'язку із викладеним відповідач просив вирішити питання про повернення позовної заяви або передачу справи на розгляд до Луганського окружного господарського суду та про закриття провадження у справі, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Суд приймає відзив з додатками та долучає його до матеріалів справи.
13.09.2021 від прокурора на адресу суду надійшла відповідь на відзив №50/1-1786вих-21 від 10.09.2021, в якій зазначає, що в кадастровому плані, який є невід'ємною частиною Договору оренди землі від 18.12.2008, вказано, що земельні ділянка площею 0,0846 га, розташована по вул. Артемівська, 6б в м. Попасна, має кадастровий номер 4423810100:28:003:0017. Проте, відповідно до роз'яснень Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації ця земельна ділянка має кадастровий номер 4423810100:28:003:0018, а суб'єктом права на неї зазначено Ложку Віктора Васильовича .
До того ж, в Публічній карті України відображено дані щодо земельної ділянки кадастровий номер 4423810100:28:003:0018, площею 0,0846 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для обслуговування магазину. В свою чергу, дані щодо земельної ділянки кадастровий номер 4423810100:28:003:0017 в Публічній карті України відсутні. Тому, прокурор вважає, що іcнують достатні підстави вважати предметом Договору саме земельну ділянку з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018.
Прокурор наголошує, що Указом Президента №116/2018 від 30.04.2018 завершено проведення широкомасштабної антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, тому у даному випадку Закон №1669-VII щодо звільнення суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками з 30.04.2018 не застосовується.
Також прокурор звертає увагу. що відповідач не є ані власником, ані постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Тому починаючи з 01.03.2020 ФОП Ложка В.В. зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою.
Прокурор зауважує, що відповідач безпідставно зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного Договору, тому предметом даного позову є стягнення грошових коштів. Оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем і використовував земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності дана справа має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Окрім того, прокурор вважає, що доводи відповідача щодо розгляду даної справи не уповноваженим судом є необґрунтованими, оскільки юридична особа припиняється з дня внесення до ЄДР запису про її припинення, а згідно відомостей з реєстру Господарський суд Луганської області зареєстрований як юридична особа і не перебуває в процесі припинення.
На підставі викладеного прокурор просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вказана відповідь на відзив з додатками приймається судом та долучається до матеріалів справи.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Рішенням №34/16 від 16.05.2008 Попаснянська міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та надати в оренду земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови у м. Попасна приватному підприємцеві Ложці Віктору Васильовичу площею 0,0846 га по вул. Артемівська, 6б для обслуговування магазину, площею 0,0224 га по вул. Артемівська, біля будівлі 6б для обслуговування території складу строком на 5 років (а.с. 57).
18.12.2008 між Попаснянською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємцем Ложкою Віктором Васильовичем (Орендар) було укладено Договір оренди землі, за умовами п. 1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови, які знаходяться 1 ділянка: м. Попасна Луганської області, вул. Артемівська, 6б, 2 ділянка: м. Попасна Луганської області, вул. Артемівська, біля будівлі 6б (а.с. 22-25).
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна площа земельних ділянок складає: №1 - 0,0846 га, №2 - 0,0224 га.
На земельні ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна та інфраструктури (п. 2.2. Договору).
За приписами п.п. 3.1., 3.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем у грошовій формі в розмірі 7 773 грн. 56 коп. за рік. Орендна плата Орендарем вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним місяцем.
Земельна ділянка передається в оренду: ділянка №1 - для обслуговування магазину, ділянка №2 - для обслуговування складу. Цільове призначення земельної ділянки: землі комерційного використання (п.п. 4.1., 4.2. Договору).
В п. 5.1., 5.2. Договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення Попаснянської міської ради №34/16 від 16.05.2008 та технічної документації із землеустрою, яка складена ПП «Геопрофі». Визначення меж земельної ділянки в натурі та передача земельної ділянки орендарю здійснюється у двотижневий строк після державної реєстрації цього Договору, за підсумком чого складається двосторонній акт приймання-передачі земельної ділянки.
Орендар зобов'язаний в тридцятиденний термін після укладання Договору зареєструвати його в установленому порядку (п. 5.4. Договору).
За змістом п.п. 6.1., 6.3. Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гірше зазначеного в акті приймання-передачі земельної ділянки. Ділянка вважається поверненню з дня підписання сторонами акту повернення земельної ділянки (п. 7.1. Договору).
Розділом 9 даного Договору визначені інші права та обов'язки сторін, зокрема, право Орендодавця здійснювати контроль за станом орендованої земельної ділянки (пп. 9.1.1.), його обов'язок передати у користування земельну ділянку в строк згідно п. 5.2. цього Договору (пп. 9.2.1.).
В свою чергу, Орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього Договору (пп. 9.3.1.), зводити в установленому законом порядку виробничі та інші будівлі й споруди (пп. 9.3.2.), поновлення Договору на новий строк (пп. 9.3.4.), а також зобов'язаний, серед іншого, не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (пп. 9.4.1.).
Даний Договір оренди землі було зареєстровано у Попаснянському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2008 за №040840900033.
Також 18.12.2008 між сторонами було складено Акт прийому-передачі земельної ділянки, за яким Попаснянська міська рада передала Приватному підприємцю Ложка Віктору Васильовичу, а він прийняв в платне тимчасове користування земельну ділянку №1 - 0,0846 га, №2 - 0,0224 га, терміном на 5 років для несільськогосподарського призначення, №1 - для обслуговування магазину, №2 - для обслуговування складу. Земельна ділянка №1 розташована у м. Попасна, вул. Артемівська, 6б, №2 по вул. Артемівська, біля будівлі 6б (а.с. 27).
Згідно ситуаційного плану земельної ділянки, що надається в оренду ФОП Ложка В.В. земельна ділянка №1 має площу 0,0846 га та кадастровий номер 4423810100:28:003:0017 (виправлено на 4423810100:28:003:0018), а земельна ділянка №2 має площу 0,0224 га та кадастровий номер 4423810100:28:003:0001 (а.с. 28-30).
При цьому, відповідно до інформаційної довідки №262260351 від 18.06.2021 з Реєстру прав власності на нерухоме майно 31.01.2008 було внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Артемівська, буд. 6б, загальною площею 1110,3 кв.м. (а.с. 66-67).
В свою чергу, рішенням Попаснянського районного суду Луганської області у справі №2-584/2008 від 09.07.2008 за Ложкою Віктором Васильовичем , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було визнано право власності на нежитлову будівлю у вигляді будівлі складських приміщень загальною площею 258 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 38-39).
Як зазначає прокурор, після закінчення строку дії Договору оренди землі від 18.12.2008 ФОП Ложка В.В. не звертався до Попаснянської міської ради із заявою про поновлення Договору оренди та укладення додаткової угоди.
Натомість Попаснянська міська рада неодноразово листами №02/07-2221 від 22.12.2016, №02/06-765 від 27.04.2017, №02/06-186 від 30.01.2018, №217-02-14 від 31.01.2019 та від №1458-02-14 17.07.2020 повідомляла відповідача про необхідність оформлення належним чином фактичного користування земельними ділянками за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська (колишня - Артемівська), 6б (а.с. 33-37).
За інформацією Головного управління ДПС у Луганській області наданою листом №5636/5/12-32/51 від 29.06.2021 за період з 01.03.2021 і по теперішній час земельний податок ФОП Ложкою В.В. не сплачувався (а.с. 50).
Прокурор зазначає, що за розрахунком сум розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які розташовані за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б; Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, біля будинку 6б, та використовувалися ФОП Ложкою В.В. в період з 01.03.2020 по 01.07.2021, загальний розмір орендної плати складає 28 355 грн. 30 коп. (а.с. 59-60).
Також прокурор наголошує, що відповідно до Перехідних положень ПК України на господарську діяльність відповідача в період з 14.06.2014 до 29.02.2020 розповсюджуються положення норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, тому розрахунок безпідставно збереженої суми коштів за використання земельних ділянок починається саме з 01.03.2020.
На думку прокурора, викладені обставини вказують на те, що відповідач користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001 з 18.12.2013 за відсутності укладеного Договору та не сплачував орендну плату, внаслідок чого відбувся факт безпідставного збереження коштів у розмірі 28 355 грн. 30 коп.
У зв'язку з наведеним Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування вказаними земельними ділянками за період з 01.03.2020 по 01.07.2021 в розмірі 28 355 грн. 30 коп.
Суд зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Разом з тим, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до позивача із запитом на надання інформації та матеріалів №50/1-535вих-21 від 13.05.2021, в якому серед іншого просив надати розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б та біля будинку 6б, інформацію щодо повернення цих ділянок за актом приймання-передачі та чи має позивач намір у подальшому вживати заходи щодо стягнення заборгованості у судовому порядку (а.с. 51-53).
У відповідь позивач в листі №1219-02-18 від 24.06.2021 повідомив прокурора, що земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 га та біля будинку 6б, площею 0,0846 га, після спливу строку дії договору землі не були передані ФОП Ложкою В.В. за актами приймання-передачі Попаснянській територіальній громаді, а також надав розрахунки розміру орендної плати за вказані земельні ділянки за період з 01.03.2020 по 01.05.2021 (а.с. 54-57).
Крім того, Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області листом № 1596-02/18 від 24.06.2021 надала прокурору розрахунки розміру орендної плати за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 га та біля будинку 6б, площею 0,0846 га за період з 01.03.2020 по 01.07.2021 разом з Актом обстеження цих земельних ділянок (а.с. 58-65).
Відтак, Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, належні заходи по стягненню безпідставно збережених коштів за користування вказаними земельними ділянками не вживала, до суду з позовом не зверталася. Тобто Попаснянською МВЦА, як уповноваженим, органом упродовж тривалого часу не здійснюється захист порушених майнових прав та інтересів територіальної громади.
При цьому, до створення військово-цивільних адміністрацій повноваження щодо здійснення заходів контролю за належним використанням земель комунальної форми власності та надходженням коштів за таке використання покладалися на Попаснянську міську раду Луганської області.
Указом Президента України №62/2021 від 19.02.2021 утворено Попаснянську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
09.04.2021 Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області була зареєстрована як юридична особа, про що свідчить інформація з реєстру (а.с. 96), отже з цього дня почалися її повноваження.
За таких обставин, на даний час саме Попаснянська міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.
Тому прокурор направив Попаснянській міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області лист №50/1-1048вих-21 від 30.06.2021, в якому повідомив, що у разі відсутності можливості пред'явити позов про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок він самостійно звернеться до суду в інтересах держави (а.с. 85-86).
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права, суд вважає, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтував бездіяльність компетентного органу та довів підстави для представництва інтересів держави в особі Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідач проти позову заперечив та зазначав, що не є власником або користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018, оскільки згідно Договору оренди землі від 18.12.2008 предметом за цим Договором є земельні ділянки з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0017 та 4423810100:28:003:0001.
Також вказував, що відсутні законні підстави вважати, що він безпідставно набув і зберігає грошові кошти в розмірі 28 355 грн. 30 коп., оскільки у нього не було обов'язку вносити плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0017 та 4423810100:28:003:0001 у період з 01.03.2020 по 01.07.2021, не зважаючи на те, що він користувався ними для здійснення підприємницької діяльності, так як його звільнено від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності в м. Попасна згідно положень ст. 6 Закону №1669-VII.
Відповідач стверджував, що в даних спірних правовідносинах мають застосовуватися приписи Закону №1669-VII, а не Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому він звільнений від сплати орендної плати до спливу шести місяців після завершення АТО, яка ще не завершена, а не до 29.02.2020, як зазначав прокурор.
Окрім того, відповідач наголошував, що провадження у справі має бути закрите в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як, на думку відповідача, предметом даного спору є податкові зобов'язання, оскільки позивачем застосовано до них норми ПК України. В свою чергу, якщо спірні правовідносини регулюються ПК України, то справа має розглядатися окружним адміністративним судом.
На думку відповідача, дана справа не підлягає розгляду в Господарському суді Луганської області, який не є судом встановленим законом, оскільки після 04.07.2018 Луганський окружний господарський суд є єдиним судом в Луганській області, який має право здійснювати господарське судочинство. Відповідач зауважує, що втрата повноважень Господарським судом Луганської області є підставою для направлення справи до Луганського окружного господарського суду.
В зв'язку із викладеним відповідач просив вирішити питання про повернення позовної заяви або передачу справи на розгляд до Луганського окружного господарського суду та про закриття провадження у справі, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 123 ЗК України).
Частиною 1 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
В ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції на момент укладення Договорів оренди землі).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі рішення Попаснянської міської ради №34/16 від 16.05.2008 відповідачу було надано в оренду земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови у м. Попасна площею 0,0846 га по вул. Артемівська, 6б для обслуговування магазину, площею 0,0224 га по вул. Артемівська, біля будівлі 6б для обслуговування території складу строком на 5 років.
В подальшому між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди землі від 18.12.2008 щодо вказаних земельних ділянок, який зареєстрований у державному реєстрі земель за №040840900033.
Вказані земельні ділянки були передані відповідачу Попаснянською міською радою за Актом прийому-передачі земельної ділянки від 18.12.2008.
Матеріали справи свідчать, що після припинення дії Договору оренди землі від 18.12.2008 відповідач, не зважаючи на те, що він мав переважне право поновити його на новий строк, не повідомляв письмово позивача про намір продовжити дію цього Договору, а також не повернув земельні ділянки за Актом приймання-передачі.
Разом з тим, відповідач продовжив користуватися цими земельними ділянками, оскільки є власником нежитлової будівлі в м. Попасна по вул. Артемівська, буд. 6б, загальною площею 1110,3 кв.м. та нежитлової будівлі у вигляді будівлі складських приміщень в м. Попасна по вул. Артемівська буд. 6-б загальною площею 258 кв.м., що підтверджується рішенням Попаснянського районного суду Луганської області у справі №2-584/2008 від 09.07.2008 та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №262260351 від 18.06.2021.
Таким чином, ФОП Ложка В.В. з 18.12.2013 користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001 за відсутності укладеного Договору оренди землі.
Вказане підтверджується також Актом обстеження земельних ділянок, розташованих за адресами: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 га, кадастровий номер 4423810100:28:003:0018 та біля будинку 6б по вул. Бахмутська, площею 0,0224 га кадастровий номер 4423810100:28:003:0001, яким встановлено розташування на цих земельних ділянках магазину «Кубометр» та складського приміщення відповідно і здійснення підприємницької діяльності (а.с. 61-65).
При цьому, Попаснянська міська рада неодноразово листами №02/07-2221 від 22.12.2016, №02/06-765 від 27.04.2017, №02/06-186 від 30.01.2018, №217-02-14 від 31.01.2019 та від №1458-02-14 17.07.2020 повідомляла відповідача про необхідність оформлення належним чином фактичного користування земельними ділянками за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська (колишня - Артемівська), 6б, що, однак, останнім зроблено не було.
В силу ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про плату за землю» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).
За приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, то єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Проте, відповідач з 18.12.2013, тобто після закінчення строку дії Договору оренди землі, користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001 без належних на те правових підстав та орендну плату не сплачував, внаслідок чого відбувся факт безпідставного збереження коштів.
При цьому, земельний податок ФОП Ложкою В.В. за період з 01.03.2021 по 29.06.2021 також не сплачувався, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Луганській області наданою листом №5636/5/12-32/51 від 29.06.2021 (а.с. 50).
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відносини щодо відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки і регулюються главою 82 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.
Разом з тим, положеннями глави 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України ).
Відтак, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.
До того ж, зі змісту глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 та в постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18.
Таким чином, оскільки відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди землі та недоотримання їх власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, ФОП Ложка В.В., як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок - Попаснянській міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
При цьому, Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, неодноразово зазначалося, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, за користування якими прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованими об'єктами цивільних прав з кадастровими номерами 4423810100:28:003:0018 та 4423810100:28:003:0001 та були такими протягом усього періоду, зазначеного у позові, а саме з 01.03.2020 по 01.07.2021.
Крім того, суд зауважує, що розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17.
Таким чином, з вказаних норм законодавства вбачається, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки здійснюється шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Матеріали справи містять Витяги з із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №199 та №200 від 23.02.2021, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4412500000:14:001:0018, що розташована за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, складає 322 774 грн. 54 коп., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4412500000:14:001:0001, що розташована за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, біля будинку 6б, становить 102 555 грн. 31 коп. (а.с. 42-43).
Відповідно до розрахунків, наданих прокурором, розмір орендної плати за користування у період з 01.03.2020 по 01.07.2021 земельною ділянкою з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018, що розташована за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, становить 21 518 грн. 29 коп., а за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4423810100:28:003:0001, що розташована за адресою: м. Попасна, вул. Бахмутська, біля будинку 6б - 6 837 грн. 01 коп. (а.с. 59-60), а загалом - 28 355 грн. 30 коп.
Перевіривши розрахунки, суд зауважує, що прокурором вірно визначено розмір орендної плати за спірні земельні ділянки в загальній сумі 28 355 грн. 30 коп. та вірно вказано період з 01.03.2020 по 01.07.2021, з урахуванням приписів п. 38.7 Перехідних положень ПК України, тому такі розрахунки є обґрунтованими та зробленими у відповідності до норм чинного законодавства.
З огляду на вказане, відповідач має повернути позивачу безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками у розмірі 28 355 грн. 30 коп.
Доводи відповідача про те, що він не є і не був користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018, оскільки предметом оренди за Договором оренди землі від 18.12.2008 були земельні ділянки 4423810100:28:003:0017 та 4423810100:28:003:0001, суд оцінює критично.
Так як, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4405554052021 від 16.07.2021 земельна ділянка, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі для обслуговування магазину має кадастровий номер 4423810100:28:003:0018 (а.с. 81-83).
В свою чергу, дані щодо земельної ділянки кадастровий номер 4423810100:28:003:0017 в Публічній карті України відсутні. Відтак, відповідачу було передано в користування за Договором оренди землі від 18.12.2008 саме земельну ділянку з кадастровим номером 4423810100:28:003:0018.
Наведене підтверджується також інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до якої земельна ділянка, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Попасна, вул. Бахмутська, 6б, площею 0,0846 з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі має кадастровий номер 4423810100:28:003:0018, а у відомостях про суб'єкта речового права на цю земельну ділянку вказаний саме Ложка В.В. (а.с. 171).
Тому, за висновком суду достовірними є відомості з Державного земельного кадастру, а в ситуаційному плані було допущено помилку. Зворотного відповідачем не доведено.
Посилання відповідача на те, що відсутні законні підстави вважати, що він безпідставно набув і зберігає грошові кошти в розмірі 28 355 грн. 30 коп., так як його звільнено від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності в м. Попасна згідно положень ст. 6 Закону №1669-VII, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, Закон №1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно положень ст. 1 даного Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 6 Закону №1669-VII унормовано звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону №1669-VII).
При цьому, м. Попасна Луганської області було включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ №1275-р від 02.12.2015.
В свою чергу, 30.04.2018 набрав чинності Указ Президента України №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».
Також 30.04.2018 Президент України, як Верховний Головнокомандувач ЗСУ, підписав наказ «Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей», згідно якого з 14.00 30.04.2018 розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил.
Отже, з 30.04.2018 на території Донецької та Луганської областей завершено АТО та діє операція Об'єднаних сил.
Таким чином, положення Закону №1669-VII, згідно яких відповідач був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності в м. Попасна припинили діяти 31.10.2018.
Натомість, п. 38.7 Перехідних положень ПК України встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14.04.2014 до 29.02.2020 включно, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Отже, починаючи з 01.03.2020 відповідач як фактичних користувач земельних ділянок комунальної форми власності в м. Попасна мав сплачувати орендну плату у встановленому законом розмірі. Тобто так, як вказував у позові прокурор.
При цьому, доводи відповідача про те, що в даних спірних правовідносинах мають застосовуватися приписи Закону №1669-VII, а не ПК України, тому він звільнений від сплати орендної плати до спливу шести місяців після завершення АТО, яка ще не завершена, а не до 29.02.2020, як зазначав прокурор, спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Твердження відповідача відносно того, що провадження у справі має бути закрите в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, так як, на думку відповідача, предметом даного спору є податкові зобов'язання, оскільки прокурором застосовано до них норми ПК України, тому справа має розглядатися окружним адміністративним судом, суд вважає безпідставними.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відтак, оскільки використання земельних ділянок Ложкою В.В. здійснювалось як фізичною особою-підприємцем, цей спір має вирішуватись у порядку господарського судочинства.
Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
Стосовно доводів відповідача, що дана справа не підлягає розгляду в Господарському суді Луганської області, який не є судом встановленим законом, оскільки після 04.07.2018 Луганський окружний господарський суд є єдиним судом в Луганській області, який має право здійснювати господарське судочинство, що є підставою для направлення йому справи, суд зазначає таке.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Наразі згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Господарський суд Луганської області є зареєстрованою юридичного особою, дані про його перебування в процесі припинення відсутні.
Отже, саме Господарський суд Луганської області як діюча установа має право здійснювати господарське судочинство в Луганській області. Натомість, не зважаючи на утворення Луганського окружного господарського суду, на даний час він не здійснює діяльності щодо відправлення правосуддя.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, заперечення відповідача проти позову суд визнає необґрунтованими та не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками у період з 01.03.2020 по 01.07.2021 є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню повністю, в зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню 28 355 грн. 30 коп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимога прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Фізичної особи-підприємця Ложки Віктора Васильовича задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ложки Віктора Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Попаснянської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (93300, Луганська обл., м. Попасна, пл. Миру, буд. 2, ідентифікаційний код 44238131, отримувач ГУК у Луганській області/МТГ м. Попасна/ 37991110 УК м. Попасна, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача ЄДРПОУ 44238131, код класифікації доходів бюджету 18010900, номер рахунку (IBAN) UA668999980334129815000012469) безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками в розмірі 28 355 грн. 30 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ложки Віктора Васильовича ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27, ідентифікаційний код 02909921) судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Рішення складено та підписано без його проголошення 18.10.2021.
Суддя А.В. Іванов