19.10.2021 Справа № 908/2949/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., розглянувши заяву (вих. № 323 від 24.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Умвельт Мелітополь» (вул. Олександра Невського, буд. 115, м. Мелітополь, Запорізька область, 72314, код ЄДРПОУ 36899947) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової заборгованості
11.10.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла письмова заява за вих. № 323 від 24.09.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Умвельт Мелітополь» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 1017,90 грн. заборгованості, що виникла за договором № 1602 від 14.03.2019 про надання послуг з поводження з побутовими відходами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 заяву про видачу судового наказу визначено для розгляду судді Боєвій О.С.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021, враховуючи перебування судді Боєвої О.С. на лікарняному з 18.10.2021, заяву про видачу судового наказу визначено для розгляду судді Ярешко О.В.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.
Як зазначив заявник, між ТОВ «Умвельт Мелітополь» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір № 1602 від 14.03.2019 про надання послуг з поводження з побутовими відходами. На виконання умов договору заявник свої обов'язки щодо послуг з вивезення (у т.ч. захоронення) твердих побутових відходів виконував у повному обсязі, що підтверджується переліченими у заяві актами здачі-прийняття наданих послуг за період з березня 2019 по грудень 2020. Сума заборгованості боржника перед ТОВ «Умвельт Мелітополь» за надані послуги склала 1017,90 грн., яку заявник просив стягнути. Також заявник зазначив, що 12.05.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності боржника. Однак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання заяви втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Як визначено у ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо припинено суб'єкта господарювання, який звернувся із позовною заявою або до якого пред'явлено позов.
Дослідивши матеріали заяви вих. № 323 від 24.09.2021 судом встановлено, що боржником у даній заяві визначено ОСОБА_1 .
Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність, відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України, за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Відповідно ч. 1 ст. 7 вказаного закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Як слідує з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого за безкоштовним запитом суду, до реєстру 12.05.2021 внесений запис № 2001010060004028746 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава: власне рішення.
Отже, з 12.05.2021 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позбавлений статусу підприємця. Про вказане також зазначено й у заяві про видачу судового наказу.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Разом з тим, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Згідно ж з ч. 3 ст. 147 ГПК України, заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Отже, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження, відповідно до імперативної норми (ч. 3 ст. 147 ГПК України) застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, наказне провадження має чіткі, формальні межі. Припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження. Процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку з втратою нею статусу підприємця.
Пунктом 2 частини 2 ст. 150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду від 19.10.2021, прізвище, ім'я, по батькові боржника ОСОБА_1 .
У виписці з ЄДР, копії паспорта та копії картки фізичної особи - платника податків, які додані до заяви, також зазначено прізвище, ім'я, по батькові боржника: ОСОБА_1 .
У заяві про видачу судового наказу, у порушення ч. 2 ст. 150 ГПК України, заявником неправильно зазначено ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) боржника: ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
На підставі всього вищевикладеного, приймаючи до уваги припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 12.05.2021, подання заяви з порушенням вимог статті 150 ГПК України, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Умвельт Мелітополь» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 грошової заборгованості у загальному розмірі 1017,90 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Суд зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися до господарського суду з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 150, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Умвельт Мелітополь» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 грошової заборгованості у загальному розмірі 1017,90 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала підписана 19.10.2021.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Копію даної ухвали направити заявнику та боржнику.
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.
Суддя О.В. Ярешко