Єдиний унікальний номер 341/1478/20
Номер провадження 2/341/226/21
13 жовтня 2021 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» про визнання права власності на частку в подружньому майні, -
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.
ОСОБА_4 звернулася до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 лютого 1996 року у виконавчому комітеті Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, актовий запис №12. У шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час проживання однією сім'єю з відповідачем ними надбано майно, а саме 9/10 частини домоволодіння - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., загальною вартістю 932 311 грн. право власності на яке зареєстровано лише за відповідачем. Вартість 9/20 частини домоволодіння - житлового будинку, яка є її подружньою часткою складає 419 539 грн.
Вважає, що майно слід віднести до спільного майна подружжя та визнати за нею право власності на 9/20 частини згаданого домоволодіння.
В судове засідання позивачка не з'явилася. На адресу суду скерувала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності її адвоката, позов підтримала, не заперечила, щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності та про визнання позову.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору в судове засідання не з'явилися, в силу статті 128 ЦПК України, такі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Треті особи ОСОБА_3 та ПАТ «Промінвестбанк» на адресу суду скерували заяви про розгляд справи у їхній відсутності.
2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
15 лютого 1996 року між сторонами у виконавчому комітеті Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб, актовий запис №12, що стверджується наявним в матеріалах справи копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 7).
31 травня 2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 Бурштиською міською радою видано свідоцтво про право власності на 9/10 частини житлового будинку садибного типу літера «А» загальною площею 571 кв.м., житловою площею 303,9 кв.м., ворота 1 загальною площею 7,2 кв.м., ворота 2, загальною площею 7,2 кв.м., ворота 3 загальною площею 7,2 кв.м., огорожа 4 загальною площею 112,88 кв.м., криниця 5 загальна площа 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава видачі - рішення виконкому Бурштиської міської ради від 30 березня 2012 року.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
3.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 08 жовтня 2021 року не з'явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до вимог частини 3 статті 368ЦКУкраїни майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
В наведеного вище, суд дійшов висновку, що спірний будинок був набутий сторонами на час перебування в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим, підлягає поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом визнання за кожним із співвласників права власності на 2/10 частини.
На підставі наведеного та керуючись статтями 10, 11, 206, 211, 247, 268 ЦПК України, статтею 368, 372 ЦК України, статтями 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 9/10 (девять десятих) частки домоволодіння - житлового будинку садибного типу літера «А» загальною площею 571 кв.м., житловою площею 303,9 кв.м., ворота 1 загальною площею 7,2 кв.м., ворота 2, загальною площею 7,2 кв.м., ворота 3 загальною площею 7,2 кв.м., огорожа 4 загальною площею 112,88 кв.м., криниця 5 загальна площа 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 9/20 (девять двадцятих) частки домоволодіння - житлового будинку садибного типу літера «А» загальною площею 571 кв.м., житловою площею 303,9 кв.м., ворота 1 загальною площею 7,2 кв.м., ворота 2, загальною площею 7,2 кв.м., ворота 3 загальною площею 7,2 кв.м., огорожа 4 загальною площею 112,88 кв.м., криниця 5 загальна площа 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 9/20 (девять двадцятих) частки домоволодіння - житлового будинку садибного типу літера «А» загальною площею 571 кв.м., житловою площею 303,9 кв.м., ворота 1 загальною площею 7,2 кв.м., ворота 2, загальною площею 7,2 кв.м., ворота 3 загальною площею 7,2 кв.м., огорожа 4 загальною площею 112,88 кв.м., криниця 5 загальна площа 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Житловий будинок садибного типу літера «А» загальною площею 571 кв.м., житловою площею 303,9 кв.м., ворота 1 загальною площею 7,2 кв.м., ворота 2, загальною площею 7,2 кв.м., ворота 3 загальною площею 7,2 кв.м., огорожа 4 загальною площею 112,88 кв.м., криниця 5 загальна площа 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 залишити у спільній частковій власності, де 9/20 (девять двадцятих) частки ОСОБА_4 , 9/20 (девять двадцятих) частки ОСОБА_2 , 1/10 (одна десята) частки ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
-позивачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;
-відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;
-треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1. ОСОБА_3 , місце проживання за адресою АДРЕСА_3 ;
2.Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», місце знаходження за адресою: вул. Малопідвальна, буд.8, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00039002;
3.Акціонерний Банк «Банк регіонального розвитку», вул. Дегтярівська, буд.8-А, м.Київ, 04050.
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 року.
Суддя Тарас ГАПОЛЯК