Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"11" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/676/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Жигалюк Ю.С., ордер серії АА №1113194 від 14.06.2021;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (с.Вигода Житомирського району Житомирської області)
про стягнення 250927,21грн
Товариство з обмеженою відповідальністю ІТАК" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" 250927,21грн заборгованості, з яких: 76739,59грн основного боргу; 4847,21грн пені; 6130,76грн 3% річних, 14027,89грн інфляційних та 149181,76грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки №46 від 07.04.2017 в частині оплати отриманого товару.
Ухвалою господарського суду від 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.07.2021.
Ухвалою суду від 26.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 22.09.2021 (включно); відкладено підготовче засідання на 13.09.2021.
Ухвалою суду від 13.09.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу №906/676/21 до судового розгляду по суті на 11.10.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвали господарського суду від 26.07.2021 та 13.09.2021 з повідомлення про дату, час і місце даного засідання, надіслані відповідачу, повернулися без вручення останньому з відміткою органу зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом із тим, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі від 22.06.2021 відповідач отримав, про що свідчить розписка представника останнього у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.62).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (постачальник, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №46 (а.с.11-16), за умовами якого постачальник на замовлення покупця зобов'язався виготовити флексографічним способом та передати у власність покупця друковану продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1 договору оплата за першу партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином: 100% передплата до початку виготовлення партії продукції, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Порядок розрахунків за наступні партії визначається у специфікації або додатковій угоді.
20.06.2017 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору поставки №46 від 07.04.2017, відповідно до якої сторони домовились змінити п.2.2 договору та викласти його у наступній редакції:
"2.2. Оплата за окрему партію продукції здійснюється у національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином:
- 30% передплата вартості продукції до початку виготовлення, але не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури;
- 70% протягом 30 календарних днів після отримання продукції покупцем, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до 11.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором.
На виконання умов договору позивач 11.09.2018 року поставив відповідачу продукцію на загальну суму 76739,59грн, що підтверджується видатковою накладною №ИТ-2720 від 11.09.2018 (а.с.11).
Однак відповідач в порушення умов договору №46 від 07.04.2017 не здійснив розрахунок за поставлений товар.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 76739,59грн.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 76739,59грн основного боргу; 4847,21грн пені; 6130,76грн 3% річних, 14027,89грн інфляційних та 149181,76грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 1136848,99грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриману продукцію на підставі договору поставки №46 від 07.04.2017 в обумовлені сторонами строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору поставки №46 від 07.04.2017 у розмірі 76739,59грн.
Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 76739,59грн за договором поставки №46 від 07.04.2017 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач за порушення строків проведення розрахунків просить стягнути з відповідача 4847,21грн пені, нарахованої на підставі п.6.2. договору поставки №46 від 07.04.2017 за період з 08.06.2020 по 09.06.2021.
Згідно із п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення покупцем п.2.2 або п.4.2. договору останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожен день прострочення.
Дослідивши поданий розрахунок (а.с.13) судом встановлено, що позивач нараховує пеню з 06.06.2020 по 09.06.2021, тобто за 12 місяців, що передували моменту звернення до суду.
Суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати товару) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у з а к о н і чи д о г о в о р і.
Водночас, згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, п р и п и н я є т ь с я через шість місяців в і д д н я, к о л и з о б о в ' я з а н н я м а л о б у т и в и к о н а н о.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16).
Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору поставки №46 від 07.04.2017, суд встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв'язку з чим при нарахуванні пені за в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.
Таким чином право на нарахування пені у позивача виникло за товар поставлений згідно видаткової накладної №ИТ-2720 від 11.09.2018 з 12.10.2018 по 12.04.2019, оскільки з огляду на ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців з моменту, коли відповідач повинен був сплатити 76739,59грн
Проте визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором, позивач не врахував положень вищевикладеної правової норми та необґрунтовано здійснив розрахунок пені з 08.06.2020 по 09.06.2021.
За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 4847,21грн за період з 08.06.2020 по 09.06.2021 заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Також позивач просить стягнути з відповідача 149181,46грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховані відповідно до п.2.3 додаткової угоди №1 від 20.06.2017 до договору поставки №46 від 07.04.2017.
Частиною 5 ст.694 ЦК України передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Згідно п.2.3 додаткової угоди №1 від 20.06.2017 до договору поставки №46 від 07.04.2017 у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції, постачальник має право нарахувати на підставі ст.694 ЦК України відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% від вартості поставленої та неоплаченої продукції за кожний день такого користування. При цьому нарахування зазначених відсотків здійснюється з дати настання строків оплати продукції згідно п.2.2. договору і до моменту оплати покупцем продукції в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" проведені позивачем нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% від вартості поставленої та неоплаченої продукції за кожний день такого користування суд вважає, їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 14027,89грн інфляційних та 6130,76грн 3% річних.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок інфляційних суд встановив, що за заявлений період з жовтня 2018 по квітень 2021 розмір інфляційних складає 14573,99, однак позивач просить стягнути 14027,89грн, що є його правом.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 6124,45грн. Вимога про стягнення 6,01грн 3% річних заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 246073,69грн, з яких: 76739,59грн основного боргу; 6124,45грн 3% річних; 14027,89грн інфляційних та 149181,76грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В позові відмовити в частині стягнення 4847,21грн пені та 6,31грн 3% річних.
Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов ТОВ "ІТАК" до ТОВ "Аквавелл" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (12411, Житомирська область. Житомирський район, с.Вигода, вул.Тараса Шевченка, 15 код ЄДРПОУ 39933532)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (02094, м.Київ, вул.Червоноткацька, 44, код ЄДРПОУ 16476839)
- 76739,59грн основного боргу;
- 6124,45грн 3% річних;
- 14027,89грн інфляційних;
- 149181,76грн відсотків за користування чужими грошовими коштами;
- 3691,11грн судового збору.
3. Відмовити в частині стягнення 4847,21грн пені, 6,31грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 19.10.21
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу
2,3- сторонам (рек.)