Справа № 204/7594/21
Провадження № 2/204/2378/21 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
07 жовтня 2021 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб відділ формування та ведення реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії,-
05 жовтня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб відділ формування та ведення реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява передана мені, судді Самсоновій В.В., 06 жовтня 2021 року цивільною канцелярією суду.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У свою чергу, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
В постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 440/1829/19 (адміністративне провадження № К/9901/26764/19) зазначено, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама бере участь у спорі суб'єктів владних повноважень, не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовими та відносинами його до допомоги адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції дії суду повинні вимагати погоджуватись із сутіми правами та/або інтересами, для захисту того, хто звертається до особи, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи, встановленої у справах. Визначною ознакою діяльності адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, який поширює юрисдикцію адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин та стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирішують наявність майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або погрозою порушує приватне право чи інтереси, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підпорядковується захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо це порушить приватне право чи інтереси, залучені до управління суб'єктів владних повноважень. Така правова позиція неодноразово була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, проте, з 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17, від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17, від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17. (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92551295).
В той же час, в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року справі № 826/8687/16 (провадження № 11-1152апп18) зазначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. На думку Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, а саме квартирою АДРЕСА_2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були зняті з реєстрації місця проживання у зв'язку з набуттям ОСОБА_10 права власності на спірну квартиру в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру, вимоги ж до Департаменту Державної міграційної служби України в м. Києві є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства (з повним текстом постанови можливо ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/78680724).
З матеріалів позовної заяви не вбачається, що порушення прав позивачки є у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, вважаю необхідним відмовити позивачці у відкритті провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 (в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб відділ формування та ведення реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії в порядку п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 2, 12, 13, 19, 186, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 ) до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб відділ формування та ведення реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії в порядку п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України - відмовити.
Роз'яснити позивачці, що для вирішення даної заяви вона має право звернутись з позовом в порядку КАС України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова