"18" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 913/113/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача в режимі відеоконференції - Риндін Д.І., свідоцтво №000175 від 28.09.2018 року, ордер серія ЛГ№020137 від 29.03.2021 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд», м.Сєвєродонецьк, Луганська область, (вх.№2529Л/1-40) на рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року у справі №913/113/21,
за позовом Фермерського господарства «Блиц-Агробуд», м.Сєвєродонецьк Луганська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд», м.Сєвєродонецьк, Луганська область,
про стягнення 448937,97 грн.,-
У березні 2021 року Фермерське господарство «Блиц-Агробуд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд», в якій просило суд стягнути з останнього борг у розмірі 351200,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 85647,48 грн. за період з 01.01.2020 року по 23.02.2021 року, 3% річних у розмірі 12090,49 грн. за період з 01.01.2020 року по 23.02.2021 року за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року №1208/1-19.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року у справі №913/113/21 (повний текст рішення складено та підписано 12.07.2021 року, суддя Шеліхіна Р.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд» на користь Фермерського господарства «Блиц-Агробуд» суму основного боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року №1208/1-19 в розмірі 351200,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 26061,86 грн. за період з січня 2020 року по лютий 2021 року, 3% річних від простроченої суми у розмірі 12090,07 грн. за період з 01.01.2020 року по 23.02.2021 року, судовий збір у сумі 5842,88 грн.
В решті вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо наявності іншої справи №910/8645/21, яка розглядається Господарським судом м. Києва. На сьогоднішній день Національною поліцією в Луганській області ведеться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12021130000000181, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а також по кримінальному провадженню №12021130000000216, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. В рамках даних кримінальних проваджень ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» визнано потерпілою стороною, в тому числі щодо надання фінансової допомоги, що стала підставою для пред'явлення позову ФГ «Блиц-Агробуд» до ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд». У провадженні Господарського суду м.Києва, знаходиться справа №910/8645/21 за позовною заявою учасників ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» та ФГ «Блиц-Агробуд» про визнання недійсним договору №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року.
Вказані кримінальні провадження №12021130000000181 та №12021130000000216 і господарська справа №910/8645/21 були відкриті вже після прийняття судом ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи №913/113/21 до судового розгляду.
На думку апелянта, наразі існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи - №910/8645/21, суддя Джарти В.В., а також кримінальних проваджень №12021130000000181 та №12021130000000216.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 року з урахуванням ухвали суду від 28.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року у справі №913/113/21; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації такого права.
13.09.2021 року від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх.№3883). Разом з тим, вказаний документ не засвідчений електронним цифровим підписом про що складено акт №09-29/393 від 13.09.2021 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 року роз'яснено учасникам справи про можливість надання відзиву, заяв, клопотань та документів на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. При цьому, суд повідомив учасників справи, що документи, які не засвідченні електронним цифровим підписом не приймаються судом як офіційні та не розглядаються.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказаний документ - клопотання, який надійшов від представника позивача, не приймається судом як офіційний та не розглядається.
Ухвалою суду від 13.09.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, з огляду на приписи ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 18.10.2021 року.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 14.09.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ним 21.09.2021 року та 17.09.2021 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи.
04.10.2021 року від позивача надійшло клопотання (вх.№11535), в якому просить розглядати справу без його участі та проти вимог апелянта заперечує в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності позивача.
У судовому засіданні 18.10.2021 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Так, 12.08.2019 року між ФГ «Блиц-Агробуд» (позикодавець, позивач у справі) та ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» (позичальник, відповідач у справі) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1208/1-19 згідно з п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами (п. 1.2 договору).
За умовами п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику в національній валюті України в межах суми 500000,00 гривень, без ПДВ.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2.договору).
Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності (п.2.4. договору).
Відповідно до п.3.1. поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2019 року.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку (п.3.2. договору).
Пунктом 4.1. передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.
Спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів (п.5.1. договору).
У разі недосягнення згоди зацікавлена сторона передає спір на розгляд компетентного судового органу в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.5.2. договору).
Пунктом 8.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме на рахунок відповідача за договором було перераховано фінансову допомогу на загальну суму 401200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та платіжним дорученням від 23.08.2019 року №1 на суму 398000,00 грн., призначення платежу: фін.допомога згідно договору від 12.08.2019 №1208/1-19; платіжним дорученням від 12.09.2019 року №17 на суму 3200,00 грн., призначення платежу: фін.допомога згідно договору від 12.08.2019 року №1208/1-19.
У свою чергу, відповідач частково повернув позивачу грошові кошти на суму 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та платіжним дорученням від 06.11.2020 року №67 на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової згідно договору від 12.08.2019 року №1208/1-19.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» досудову вимогу від 23.12.2020 року №23/12-20 про стягнення заборгованості у сумі 351200,00 грн. за спірним договором. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем було отримано вказану вимогу 14.01.2021 року.
Отже, відповідач в порушення строків повернення допомоги не повернув позивачу фінансову допомогу в розмірі 351200,00 грн. що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду у даній справі.
В силу ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним за умови досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, з обов'язковим погодженням предмету, ціни та строку його дії. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги №1208/1-19 від 12.08.2019 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти, а останній зобов'язався повернути грошові кошти у визначений договором строк.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Як вже було встановлено та не заперечується сторонами, позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти в розмірі 401200,00 грн. без ПДВ у якості поворотної фінансової допомоги. Проведення такого перерахунку підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та платіжним дорученням від 23.08.2019 року №1 та платіжним дорученням від 12.09.2019 року №17.
Відповідач зазначає, що фактичний розмір позики, наданої позичальнику є меншим ніж визначено у договорі.
Колегія суддів зазначає, що дійсно фактичний розмір позики, наданої позичальнику за договором є меншим, ніж зазначено у п.2.1. договору, однак вказане не призводить до недійсності правочину і сумою позики наразі вважається фактично надана сума коштів - 401200,00 грн.
Позивач вказує, що станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача складає 351200,00 грн. за договором поворотної фінансової допомоги №1208/1-19 від 12.08.2019 року.
Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Враховуючи умови договору, зокрема положення п. 2.3. щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу за первісним позовом станом на день розгляду справи є таким, що настав.
Натомість, станом на день розгляду справи доказів повернення позики за договором поворотної фінансової допомоги №1208/1-19 від 12.08.2019 року як і доказів спростування позовних вимог відповідач не надав.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач за первісним позовом в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення грошових коштів у строк, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 351200,00 грн. (з огляду на фактичний розмір позики) Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року №1208/1-19 у розмірі 351200,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Як вже зазначалось, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
На підставі вищевказаної норми Закону за прострочення виконання зобов'язання позивачем розраховано та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 12090,49 грн. за період з 01.01.2020 року по 23.02.2021 року та інфляційні втрати у розмірі 85647,48 грн. за період з січня 2020 року по лютий 2021 року.
Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, дійшов висновку, що останній є невірним, на підставі чого зробив власний розрахунок і встановив, що розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 26061,86 грн., а 3% річних 12090,49 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про стягнення інфляційних втрат у сумі 26061,86 грн. та 3% річних у розмірі 12090,49 грн., оскільки такий розрахунок є вірним, а вимоги обґрунтованими та доведеними.
Щодо доводів апелянта, викладених у скарзі, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Так, відповідні обставини можуть мати місце у випадку, коли господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі обставин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Відтак, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку з'ясовує: 1) яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.
Як зазначає апелянт, Національною поліцією в Луганській області ведеться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12021130000000181, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а також по кримінальному провадженню №12021130000000216, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. В рамках даних кримінальних проваджень ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» визнано потерпілою стороною, в тому числі щодо надання фінансової допомоги, що стала підставою для пред'явлення позову ФГ «Блиц-Агробуд» до ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд».
Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Однак, по-перше, розгляд кримінального провадження органами досудового розслідування не є розглядом іншої справи судом. По-друге, за змістом ч.6 ст.75 ГПК України для господарського суду є обов'язковим обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої він ухвалений, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Наразі наявність кримінального провадження не є тією обставиною за якою слід зупиняти провадження у справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (пункт 35 рішення 07.07.1989 ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» та параграфи 66, 69 рішення ЄСПЛ 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Щодо наявності у провадженні Господарського суду м.Києва справи №910/8645/21 за позовною заявою учасників ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» та ФГ «Блиц-Агробуд» про визнання недійсним договору №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у справі №910/8645/21 розглядаються вимоги про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року №1208/1-19, У той час, у даній справі вимоги ФГ «Блиц-Агробуд» до ТОВ «Сєвєродонецькхімбуд» ґрунтуються саме на підставі оскаржуваного правочину. Однак, це не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України.
Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Наразі судове рішення, яким визнано недійсним договір №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених обставин та на підставі поданих сторонами доказів.
Апелянт вказує на процесуальну неможливість розгляду даної справи, передчасність висновків суду, посилаючись на можливе подальше визнання недійсним договору №1208/1-19 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.08.2019 року.
Проте, судовий розгляд справи №910/8645/21 не свідчить про помилковість рішення суду першої інстанції у даній справі про стягнення станом на момент його прийняття. При цьому, слід відмітити, що визнання недійсним договору №1208/1-19 - така обставина може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі і належного виконання умов договору у встановленому порядку та розмірі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року у справі №913/113/21 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецькхімбуд» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2021 року у справі №913/113/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін