ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 жовтня 2021 року Справа №906/665/20 (906/1259/20)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. (повний текст - 05.07.2021р.) у справі №906/665/20(906/1259/20) (суддя Макаревич В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" (смт.Любар, Житомирської області)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (м.Київ),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (м.Київ)
про визнання правочинів недійсними
у межах справи №906/665/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (Житомирська область, Любарський район, с.Громада)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" (Житомирська область, смт. Любар)
про банкрутство
за участі представників:
ТОВ "Агрофірма "Відродження" - Грицик А.В., довіреність №79/1 від 26.11.2020р.,
ТОВ "Каміньське" - Макаренко І.Я., посвідчення №19 від 15.08.2010р.,
У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/665/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (Житомирська область, Любарський район, с.Громада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" (Житомирська область, смт.Любар) про визнання банкрутом.
16.10.2020р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Камінське" (смт.Любар, Житомирської області) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (м.Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (м.Київ) про визнання правочинів недійсними у межах справи №906/665/20.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. у справі №906/665/20(906/1259/20) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" про визнання правочинів недійсними
Визнано недійсною укладену між ТОВ "Транс-Рек" та ТОВ "Оптіма Фешен" Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай сої в розмірі 259,600 +/- 20% метричних тон загальною вартістю 3348840,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі та внесена до реєстру Аграрних розписок.
Визнано недійсною укладену між ТОВ "Транс-Рек" та ТОВ "Оптіма Фешен" Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай кукурудзи в розмірі 339,000 +/- 3% метричних тон загальною вартістю 1830600,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3476 та внесена до реєстру Аграрних розписок.
Визнано недійсною укладену між ТОВ "Транс-Рек" та ТОВ "Оптіма Фешен" Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай соняшника в кількості 130,000+/- 3% метричних тон загальною вартістю 1456000,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3475 та внесена до реєстру Аграрних розписок.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" по 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№3366/21 від 10.08.2021р.).
В скарзі апелянт, зокрема, звертає увагу, що положення Закону України "Про аграрні розписки", як не передбачають заміну обов'язкових реквізитів у тексті розписки, так і не передбачають заборони робити таку заміну. Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає принцип свободи договору, за яким сторони є вільними, зокрема, у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, узгодження сторонами умов поставки окремим документом, про який зазначено в розписці жодним чином не спростовує такого узгодження.
Скаржник звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2015р. у справі №6-48цс15 зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином, встановивши, що правочин є неукладеним (відсутнє узгодження усіх істотних умов договору), суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним, оскільки, неукладений договір не може бути визнаний недійсним.
В даному випадку, жодна з ознак фіктивності правочину не доведена стороною позивача та не встановлена судом. До того ж, по спірних товарних аграрних розписках передавалось майно, відповідно такі правочини не могли розцінюватись, як фіктивні.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, ігноруючи п.б ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, дійшов висновку про безпідставність передачі ТОВ "Транс-Рек" як боржником за оскаржуваними товарними аграрними розписками, у заставу сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року, вирощеної на земельних ділянках орендодавцем яких є ТОВ "Каміньське". При цьому, суд дійшов висновку, що саме ТОВ "Каміньське" на протязі 2020 року у період з 2017 року по 2021 рік проводились роботи по підготовці до посіву, вирощуванню врожаю та його захисту, зокрема і на земельних ділянках, які зазначені у спірних аграрних розписках.
Скаржник стверджує, що договори суборенди землі є безумовним доказом права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" на посіви, насадження та вироблену сільгосппродукцію, що передавалась за спірними товарними аграрними розписками, відповідно до п. б ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував у відповідачів чи були подані всі докази на підтвердження заперечень проти позову, не роз'яснив, які обставини входять до предмета доказування та які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи та наслідки вчинення чи невчинення відповідних процесуальних дій. Так само і не витребував у відповідних органів доказів, які підтверджують обставини без дослідження яких вирішення спору було неможливим.
На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. у справі №906/665/20(906/1259/20) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Каміньське" до ТОВ "Оптіма Фешен", ТОВ "Транс-Рек" про визнання правочинів недійсними - відмовити повністю.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. у справі №906/665/20(906/1259/20) та призначено розгляд апеляційної скарги на 13 жовтня 2021р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
30.09.2021р. (вх.№7456/21) від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.4 ст.262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.
Статтею 263 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження; відзив на апеляційну скаргу має містити: 1) найменування суду апеляційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, - за наявності; 3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; 4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; 5) перелік матеріалів, що додаються; відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення); до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За приписами ч.4 ст.262 ГПК України, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно, це не є строк, який встановлений законом.
Можливість продовження встановленого судом процесуального строку обумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку.
Ухвалою суду від 02.09.2021р. встановлено позивачу строк до 20.09.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.
Судом встановлено, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021р. позивачем отримано 10.09.2021р.
Однак, всупереч зазначеному, позивач подав відзив на апеляційну скаргу лише 28.09.2021р. (згідно відмітки пошти на конверті), тобто поза межами встановленого судом строку, клопотання про продовження такого строку чи поновлення пропущеного строку позивач до суду не подавав.
Оскільки відзив на апеляційну скаргу подано після закінчення встановленого судом процесуального строку, то на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, відзив на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції залишає без розгляду.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 13.10.2021р. відповідачі не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.10.2021р. представник ТОВ "Каміньське" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ТОВ "Агрофірма "Відродження" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
23.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (Боржник за аграрною розпискою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (Кредитор за аграрною розпискою") укладено товарну аграрну розписку, згідно якої Боржник за аграрною розпискою зобов'язується здійснити поставку сільськогосподарської продукції Кредитору за аграрною розпискою у якості, кількості та у строки, передбачені умовами Товарної аграрної розписки. У рамках цієї Товарної аграрної розписки під сільськогосподарською продукцією розуміється, соняшник, врожаю 2020 року або врожаю наступних років у разі настання випадків, передбачених у цій Товарній аграрній розписці (п.2.1. Товарної аграрної розписки).
Відповідно до п.2.2 Товарної аграрної розписки всі інші умови щодо якості, кількості, ціни та умов поставки сільськогосподарської продукції, що не зазначені у цій Товарній аграрній розписці, визначаються у рамках Договору поставки сільськогосподарської культури №DSF-7/20 від 28.05.2020р., укладеного між сторонами.
23.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (Боржник за аграрною розпискою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (Кредитор за аграрною розпискою) укладено товарну аграрну розписку, згідно якої Боржник за аграрною розпискою зобов'язується здійснити поставку сільськогосподарської продукції Кредитору за аграрною розпискою у якості, кількості та у строки, передбачені умовами Товарної аграрної розписки. У рамках цієї Товарної аграрної розписки під сільськогосподарською продукцією розуміється, кукурудза, врожаю 2020 року або врожаю наступних років у разі настання випадків, передбачених у цій Товарній аграрній розписці (п.2.1. Товарної аграрної розписки).
Відповідно до п.2.2 Товарної аграрної розписки всі інші умови щодо якості, кількості, ціни та умов поставки сільськогосподарської продукції, що не зазначені у цій Товарній аграрній розписці, визначаються у рамках Договору поставки сільськогосподарської культури №DК 6/20 від 28.05.2020р., укладеного між сторонами.
23.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (Боржник за аграрною розпискою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (Кредитор за аграрною розпискою") укладено товарну аграрну розписку, згідно якої Боржник за аграрною розпискою зобов'язується здійснити поставку сільськогосподарської продукції Кредитору за аграрною розпискою у якості, кількості та у строки, передбачені умовами Товарної аграрної розписки. У рамках цієї Товарної аграрної розписки під сільськогосподарською продукцією розуміється соя, врожаю 2020 року або врожаю наступних років у разі настання випадків, передбачених у цій Товарній аграрній розписці (п.2.1. Товарної аграрної розписки).
Згідно п.2.2 Товарної аграрної розписки всі інші умови щодо якості, кількості, ціни та умов поставки сільськогосподарської продукції, що не зазначені у цій Товарній аграрній розписці, визначаються у рамках Договору постачання сільськогосподарської культури №DS-5/20 від 28.05.2020р., укладеного між сторонами.
Пунктом 8.1 вищезазначених аграрних розписок встановлено, що заставлене майно вирощуватиметься на земельних ділянках, які відповідно до договорів суборенди від 07.05.2020р. (599 договорів суборенди), від 07.08.2020р. (2 договори суборенди), від 12.09.2020р. (6 договорів суборенди), від 15.09.2020р. (6 договорів суборенди), від 16.09.2020р. (1 договір суборенди) були передані ТОВ "Каміньське" до ТОВ "Транс-Рек"
Також, судом першої інстанції було встановлено, що договори суборенди земельних ділянок між ТОВ "Каміньське" та ТОВ "Транс-Рек" були укладені 07.05.2020р., 07.08.2020р., 12.09.2020р., 15.09.2020р. та 16.09.2020р. (з урахуванням копій додаткових угод до оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок, долучених до справи №906/665/20 (906/1381/20) відповідно до ухвали господарського суду від 03.03.2021р. дата зазначених договорів суборенди - 07.05.2020р.), а товарні аграрні розписки між ТОВ "Транс-Рек" та ТОВ "Оптіма Фешен" були укладені 23.09.2020р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каміньське" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в якому просило визнати недійсними:
- укладену між ТОВ “Транс-Рек” та ТОВ “Оптіма Фешен” Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай сої в розмірі 259,600 +/- 20% метричних тон загальною вартістю 3348840,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3478 та внесена до реєстру Аграрних розписок;
- укладену між ТОВ “Транс-Рек” та ТОВ “Оптіма Фешен” Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай кукурудзи в розмірі 339,000 +/- 3% метричних тон загальною вартістю 1830600,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3476 та внесена до реєстру Аграрних розписок.
- укладену між ТОВ “Транс - Рек” та ТОВ “Оптіма Фешен” Товарну аграрну розписку від 23.09.2020р. на врожай соняшника в кількості 130,000+/- 3% метричних тон загальною вартістю 1456000,00 грн з ПДВ, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3475 та внесена до реєстру Аграрних розписок.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Як встановлено ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, за нормами цивільного законодавства суб'єктами оскарження правочину є сторони або інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Відтак, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Частиною 2 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
За загальним правилом підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог.
Позивач просить визнати недійсними товарні аграрні розписки, які зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3478, №3476, №3475 від 23.09.2020р. та внесені до реєстру Аграрних розписок.
Положеннями статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" передбачено, що:
- аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених, у ньому умовах;
- боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов'язання здійснити поставку, сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;
- кредитор - за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічну зобов'язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов'язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.
Як встановлено ст.3 Закону України "Про аграрні розписки" товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.4 Закону України "Про аграрні розписки" товарні аграрні розписки складаються в письмовій формі на бланку, підлягають нотаріальному посвідченню і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені), якщо інше не передбачено цим Законом.
Товарна аграрна розписка має містити такі обов'язкові реквізити: 1) назва - "Товарна аграрна розписка"; 2) строк поставки сільськогосподарської продукції; 3) реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; 4) предмет - зобов'язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції, визначення її кількості та якості. Формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості; 5) умови та місце поставки сільськогосподарської продукції; 6) опис предмета застави, у тому числі інформація щодо кількості заставленого рухомого майна, кадастрового номера, місця розташування, правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції; 7) дата та місце видачі; 8) ім'я боржника, його місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків (номер та серія паспорта у разі, якщо особа через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідні податкові органи) та підпис - для фізичних осіб. Найменування, адреса місцезнаходження, код ЄДРПОУ, підпис уповноваженої особи - для юридичних осіб. У разі якщо боржників два і більше, зазначаються дані всіх боржників.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою.
Дослідивши товарні аграрні розписки, зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3478, за №3476, №3475 від 23.09.2020р., колегія суддів зазначає наступне.
Аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, а кредитор за аграрною розпискою - юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов'язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку.
Відтак, аграрна розписка - це в першу чергу інструмент кредитування сільськогосподарського товаровиробника.
На момент видачі боржником аграрної розписки кредитор за аграрною розпискою вже повинен надати боржнику грошові кошти, послуги, поставити товари або виконати роботи, оскільки лише за таких умов зобов'язання боржника за аграрною розпискою може бути безумовним - тобто таким, що не ставиться в залежність від дій кредитора щодо надання чи ненадання ним відповідного фінансування.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у товарних аграрних розписках на момент їх видачі та в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що кредитор за аграрною розпискою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" здійснило фінансування боржника за аграрною розпискою (або ж надало послуги, поставило товари чи виконало роботу як зустрічне зобов'язання за договором), оскільки відповідне фінансування чи надання будь-яких послуг мало бути здійснено до видачі аграрної розписки.
Положеннями Закону України "Про аграрні розписки" встановлено обов'язкові реквізити, які повинні міститися у товарних аграрних розписках та за умови відсутності яких документ не може вважатися аграрною розпискою. Відповідні реквізити повинні бути чітко та конкретно визначені в товарній аграрній розписці.
До таких реквізитів відносяться, зокрема, умови та місце поставка сільськогосподарської продукції, умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою, формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості.
При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, оскаржувані товарні аграрні розписки не містять усіх передбачених ст. 4 Закону України "Про аграрні розписки" реквізитів та умов: зокрема, місця поставки сільськогосподарської продукції, а товарні аграрні розписки щодо зобов'язання поставити сою та кукурудзу - формули перерахунку кількості сільськогосподарської продукції у разі поставки сільськогосподарської продукції іншої якості, що є підставою для визнання оскаржуваних правочинів недійсними.
Слід зазначити, що Закон України "Про аграрні розписки" не передбачає заміну обов'язкових реквізитів у тексті розписки, які повинні міститися у товарних аграрних розписках шляхом відсилання до інших договорів (зокрема, договір поставки сільськогосподарської культури №DSF-7/20 від 28.05.2020р., договір поставки сільськогосподарської культури №DК-6/20 від 28.05.2020р., договір постачання сільськогосподарської культури №DS-5/20 від 28.05.2020р., які могли бути укладені між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (Боржник за аграрною розпискою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" (Кредитор за аграрною розпискою").
Як було встановлено, договори суборенди між ТОВ "Каміньське" та ТОВ "Транс-Рек" були укладені 07.05.2020р., 07.08.2020р., 12.09.2020р., 15.09.2020р. та 16.09.2020р. (з урахуванням копій додаткових угод до оскаржуваних договорів суборенди земельних ділянок, долучених до справи №906/665/20(906/1381/20) відповідно до ухвали господарського суду від 03.03.2021р. дата зазначених договорів суборенди - 07.05.2020р.), а товарні аграрні розписки між ТОВ "Транс-Рек" та ТОВ "Оптіма Фешен" були укладені 23.09.2020р.
При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень на даний час господарським судом Житомирської області розглядається справа №906/665/20(906/1381/20) за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" Гонти О.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рек" (м.Київ) про визнання недійсними спірних 614 договорів суборенди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки, визначені у спірних договорах суборенди у межах справи №906/665/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (Житомирська область, Любарський район, с.Громада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміньське" (Житомирська область, смт.Любар) про банкрутство. Зокрема, ухвалою суду від 13.09.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20 жовтня 2021 р. о 15:30 год.
Як було встановлено, ТОВ "Транс-Рек" як боржник за оскаржуваними товарними аграрними розписками жодних робіт у 2020 році щодо вирощування соняшника, кукурудзи чи сої на моменту видачі оскаржуваних товарних аграрних розписок не вчиняв, оскільки до матеріалів справи не надано жодних доказів проведення комплексу передпосівних, посівних та інших сільськогосподарських робіт на зазначених земельних ділянках.
Відповідно до п.1.3 спірних товарних аграрних розписок наведено визначення терміну "Майбутній урожай сільськогосподарської продукції" - це найближчий по календарним строкам урожай сільськогосподарської продукції, вирощений протягом одного маркетингового року після підписання Товарної аграрної розписки, на земельній ділянці, що знаходиться у власності або користуванні боржника за аграрною розпискою, та щодо якого в день збору предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції.
Тобто, на момент видачі оскаржуваних товарних аграрних розписок у боржника був відсутній предмет застави, жодний урожай боржником не вирощувався, оскільки до матеріалів справи не надано жодних доказів.
В матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, які підтверджують реєстрацію оренди земельних ділянок, які вказані у аграрних розписках за ТОВ "Каміньське".
При цьому, ТОВ "Каміньське" у період з 2017 по 2021 роки проводились роботи по підготовці до посіву, посіву, вирощуванню врожаю та його захисту, зокрема і на земельних ділянках, які зазначені у спірних аграрних розписках, що вбачається з наявних у матеріалах справи доказів: копій витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права оренди землі за ТОВ "Каміньське", копії податкової та статистичної звітності, копії на придбання посівного матеріалу та мінеральних добрив, копії документів про проведення посівів, внесення мінеральних добрив та обробітку земельних ділянок, копії договору про надання послуг та копіями додаткових договорів до договору про надання послуг, скріншоти (витяги) з комп'ютерної програми супутникового моніторингу по обробітку землі ТОВ "Каміньське" на протязі 2020 року (т.1, арк.справи 61-260; т.2. арк.справи 18-137)
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність передачі ТОВ "Транс-Рек" як боржником за оскаржуваними товарними аграрними розписками, які зареєстровані 23.09.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та внесені до реєстру Аграрних розписок за №3475, 3476 та 3478 у заставу сільськогосподарської продукції врожаю 2020 року, вирощеної ТОВ "Каміньське" на земельних ділянках орендодавцем яких є ТОВ "Каміньське".
Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України однією із вимог, додержання якої є необхідним для дійсності правочину, - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А недотримання цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним в силу ст. 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладені між ТОВ “Транс-Рек” та ТОВ “Оптіма Фешен” товарні аграрні розписки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків - кредитування сільськогосподарського товаровиробника, надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" боржнику грошових коштів, послуг, поставки товарів або виконаних робіт як зустрічного зобов'язання за договором та зобов'язання Боржника ТОВ "Транс-Рек" за аграрною розпискою здійснити поставку сільськогосподарської продукції (яку він не вирощував на зазначених земельних ділянках) кредитору за аграрною розпискою.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як встановлено ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши та оцінивши в апеляційному провадженні подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, з огляду на зазначені вище норми права, колегія суддів вважає, що Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про визнання недійсними укладені між ТОВ “Транс-Рек” та ТОВ “Оптіма Фешен” товарні аграрні розписки, які зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №3478, №3476, №3475 від 23.09.2020р. та внесені до реєстру Аграрних розписок.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Пронін проти України, Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії).
Доводи скаржника спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. у справі №906/665/20(906/1259/20) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма Фешен" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.06.2021р. у справі №906/665/20(906/1259/20) залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 18.10.2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Миханюк М.В.