Справа № 175/2677/21
Провадження № 2/175/824/21
10 вересня 2021 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошові кошти суму заборгованості за договором позики від 12.02.2019 року у розмірі 1200000,00 грн., і сплачену суму судового збору.
У судове засідання позивач не з'явилась, згідно наданої заяви до канцелярії суду просила справу розглянути без її присутності та повністю задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, від його представника адвоката Буденка Ю.Ю. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає і не заперечує щодо їх задоволення.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 12 лютого 2019 року між ОСОБА_1 (позивач), та ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір позики, у відповідності до якого позивач передав відповідачу грошову позику в розмірі 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень 00 копійок. Дата повернення позики встановлена 12 лютого 2020 року.
Грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень були передані відповідачу 12 лютого 2019 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою, наданою ним.
В зв'язку з тим, що в установлений строк позика повернута не була, позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про повернення коштів, спочатку боржник обіцяв сплатити борг, але згодом перестав відповідати на телефонні дзвінки та уникав зустрічі, таким чином грошові виплати за договором позики не здійснює.
Таким чином відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача з 13 лютого 2020 року.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із абз.2 ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення їй грошових коштів, наданих позичальнику за позикою.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість.
За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 11 350,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 610, 629, 1046 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором позики від 12.02.2019 року у розмірі 1200000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 11350,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя О.М. Бойко