Справа № 199/7947/21
(2/199/3430/21)
19.10.2021 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сегеди Ю.А. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння,-
До Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння.
Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сегеда Ю.А. до суду також подано заяву про забезпечення позову, у якій вона просила накласти арешт на нерухоме майно - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1680552812101.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, заявник має обґрунтувати необхідність застосування саме такого виду заходу забезпечення позову, який вказаний у заяві про забезпечення позову.
Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Крім того, у пункті 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Арешт майна являє собою заборону розпорядження майном до набрання рішенням законної сили або до скасування ухвали про забезпечення позову. Арешт майна складається з проведення його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності обмеження права користування майном або його передача на зберігання іншим особам.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_2 , 1/3 частини квартири зареєстровано за ОСОБА_2 .
Заявником не доведено доцільність, не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт квартири.
Таким чином, у суду відсутні підстави для накладання арешту на майно, з метою забезпечення позову. Відсутній причинно-наслідковий зв'язок між можливістю виконання судового рішення у цивільній справі та вжиттям судом вказаного заходу забезпечення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Виходячи з вищенаведеного та враховуючи те, що предметом спору є визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння, та невжиття заходів щодо забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, вважаю заяву за необхідне задовольнити частково та забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно майна а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1680552812101.
Таким чином, заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сегеди Ю.А. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сегеди Ю.А. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння, - задовольнити частково.
Із метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Лілія Дмитрівна, про визнання угоди недійсною, визнання права в власності та витребування майна з незаконного володіння, накласти заборону на відчуження будь-яким шляхом, будь-яким особам, у будь-який спосіб, у тому числі внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно майна, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1680552812101.
Ухвала набирає чинності з дня постановлення - 19.10.2021 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки - до 19.10.2024 року.
Суддя