Справа № 953/7276/20 Головуючий І інстанції - Єфіменко Н.В.
Провадження № 33/818/175/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
/ по справі про адміністративне правопорушення /
13 жовтня 2021 року м.Харків
суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.
за участю секретаря - Вакула Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
03.05.2020 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №363224 стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з вказаним протоколом 02.05.2020 о 22.45 за адресою: м. Харків, просп.Жуковського, 9 ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Juke д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлено права керування транспортним засобом на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що суддя справу було розглянуто без його участі, чим було порушено його право на захист.
Вказує, що відеозапис, який долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, оскільки він не був зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а також не зазначено про відсторонення водія від керування автомобілем.
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції на 21.04.2021 року, 08.09.2021 року, 13.10.2021 року ОСОБА_1 не з'явився. На адресу, зазначену в апеляційній скарзі, направлялись судові повістки, однак вони повернулись до суду з відміткою поштового відділення « адресат відсутній за вказаною адресою».
12.10.2021 року ОСОБА_1 був повідомлений телефонограмою на номер мобільного телефону, який зазначений в його апеляційній скарзі, про місце, дату та час апеляційного розгляду, але в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав, що свідчить про свідоме ігнорування обов'язку щодо явки в суд за викликом.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України», в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 14.07.2021 року.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом вжито усіх необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду його апеляційної скарги.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань , користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та працівника поліції ОСОБА_5 , але останні в судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі апелянта, який без поважних причин не прибув в судове засідання, з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що він ні не був присутніми під час розгляду справи судом першої інстанції, а про оскаржуване рішення випадково дізнався з ЄДРСР лише 30.07.2020 року.
Враховуючи, що доводи клопотання про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.
З зазначеним висновком судді суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.05.2020 о 22.45 за адресою: м. Харків, просп.Жуковського, 9 ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Juke д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків.
В наслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №363224 від 03.05.2020 року за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, підтверджується:
- відомостями відеозапису з нагрудних камер поліцейських на якому зафіксовано, що працівниками поліції під час патрулювання м.Харкова було помічено автомобіль Nissan Juke д.н.з НОМЕР_1 , який не виконав вимогу про зупинку поданих працівниками поліції за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів з використанням гучномовця та був зупинений шляхом переслідування. Після зупинки автомобіля працівник поліції підійшов до автомобіля Nissan Juke д.н.з НОМЕР_1 до місця водія на якому перебував ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог п. 2.4 ПДР України водій на вимогу поліцейського повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
На вимогу працівника поліції пред'явити для перевірки документи ОСОБА_1 категорично відмовився у зв'язку з чим його було запрошено до Київського ВП для встановлення особи
В подальшому з відомостей відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що у присутності двох свідків під час пропозиції працівників поліції пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за ОСОБА_1 відмовився, також відмовився на пропозицію працівника поліції пройти огляд в медичному закладі.
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03.05.2020 року, які пояснили, що 03.05.2020 року у їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest , так й у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД». (а.с.5,6);
Сумнівів у зацікавленості чи упередженості вказаних свідків немає, пояснення отримані у встановленому законом порядку, передбаченими способами, засвідчені їхніми власноручними підписами. При цьому відсутні відомості про те, що з певних причин вони надавали працівнику поліції неправдиві пояснення, або що такі ними засвідчено під примусом.
- відомостями з бланку направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2020 року до КНП ХОР «ОНД», з якого вбачається, що огляд на стан сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3-4).
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 не оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС або до керівництва патрульної поліції з метою проведення службової перевірки
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб'єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Посилання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння не можуть свідчити про необґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки, як вбачається з відомостей, що містяться в направленні на огляд водія транспортного засобу у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: характерний запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння обличчя (а.с. 3-4)
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого він відмовився.
Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі не зазначено який саме огляд йому пропонувалось пройти, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Крім того, з відеозапису з камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 було спочатку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest,та після його відмови йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОНД» на що ОСОБА_1 також відмовився.
Необґрунтованими є також, доводи апелянта про те, що його не було відсторонено від керування автомобілем, оскільки такі доводи спростовуються відомостями про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, яке здійснено в порядку, передбаченому статтею 265-2, ч.1 ст.266 КУпАП. Згідно рапорту поліцейського, після складання усіх матеріалів автомобіль залишено на місці зупинки без порушень ПДР України, що відповідає ч.3 ст.265-2 КУпАП. (а.с.7)
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суддярозглянув справу за відсутності ОСОБА_1 не є підставою для скасування постанови.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в провадженні районного суду перебувала з 08.05.2020 року та суддею двічі призначались судові засідання.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Судове засідання, яке було призначено на 22.06.2020 року було відкладено за клопотаннями ОСОБА_1 , а в судове засідання 25.06.2020 року ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Неодноразова неявка в судові засідання ОСОБА_1 суддею першої інстанції були розцінена, як умисне затягування розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, з метою уникнення ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянта на порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 бути присутнім у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
Поряд з цим, належить врахувати, що ОСОБА_1 , відповідно до довідки інспектора поліції, 31.12.2011 року отримав посвідчення водія, тому апеляційний суд, за наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 14 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков