Справа № 504/3663/21
Провадження № 2/504/2309/21
"12" жовтня 2021 р. смт. Доброслав
Суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., попередньо розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей Лиманської райдержадміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме:
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення відомих номерів засобів зв'язку сторін.
Всупереч положенням цього пункту у графах «Тел:» у відношенні позивача та відповідача не зазначено жодних відомостей.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, самі обставини, наявність підстав для звільнення від доказування.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 року оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Суд звертає увагу на те, що виходячи з положень Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
На підтвердження того, що проживання дитини із матір'ю відповідатиме найкращим інтересам дитини, позивачем до позовної заяви має бути доданий висновок органу опіки та піклування, яким встановлюється, що дитина дійсно може проживати із мамою і для цього наявні усі належні умови.
Окрім цього, позивач не виклав обставини про те, що місце проживання дитини не встановлено за згодою подружжя, не зазначив про наявність чи відсутність спору між батьками дитини щодо визначення місця проживання дитини та не надав на підтвердження таких обставин належних доказів, а лише просить суд визначити місце проживання дитини з нею.
Суд нагадує, що відсутність спору між батьками дитини про визначення місця проживання такої дитини призводить до відсутності підстави для звернення із вказаною вимогою до суду, оскільки положення ст.161 Сімейного кодексу України встановлюють можливість для батьків дійти згоди про місце проживання дитини в позасудовий спосіб.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що для категорії справ щодо встановлення місця проживання дитини з одним з батьків мають бути подані наступні докази: довідки з місця проживання сторін (реєстрації), довідки з місця роботи, довідки про доходи сторін, характеристики з місця роботи, проживання, довідки про стан здоров'я дитини, довідки про стан здоров'я матері, інших осіб, що спільно проживають з дитиною, мамою, довідки про склад сім'ї, наявність думки іншої сторони про можливість проживання/перебування дитини в другій сім'ї, довідки про стан здоров'я членів сім'ї в якій планується проживання/перебування дитини, дані (відомості) на саму дитину (її поведінка в домі, дитячому закладі, школі, відношенні до навчання, прихильність до батьків, інших родичів), дані (відомості) з дитячої установи (садок, школа, тощо) про те, як батьки цікавляться зайняттям дітей, як часто їх відвідують, характеристики.
Більш того, позивачем не додано до позову акт обстеження житлово-побутових умов місця проживання матері.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.01.2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) зазначивши, що: «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Суд нагадує, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі неможливості подати той чи інший доказ позивач має право просити суд витребувати або, у передбачених законом випадках, забезпечити той чи інший доказ.
При цьому правила подання подібних клопотань вичерпно виокремлені у цивільно- процесуальному кодексі.
Зокрема, відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Таким чином, при обгрунтуванні позовних вимог обставинами та здійсненні у позові посилання на докази, якими ці обставини доводяться, заявниця має врахувати наведені процесуальні правила передбачені ЦПК України.
Позивачем також було порушено приписи ст. 95 ЦПК України в частині подання копій відповідних доказів.
Так, відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що ним було невірно визначено орган опіки та піклування, який має бути залучений до розгляду справи у якості третьої особи.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 року «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Лиманську райдержадміністрацію було віднесено до райдержадміністрацій ліквідованих районів, які реорганізуються шляхом приєднання до новоутвореної райдержадміністрації.
Станом на дату звернення позивача до суду, Служба у справах дітей Лиманського району перебуває у стані припинення, відтак, не є належним органом, який має бути залучений до розгляду у справі у якості третьої особи.
Отже позивач має визначитись з органом опіки який дійсно має зацікавленість у вирішенні даного спору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.
На підставі наведеного, керуючись ст. 13, ст.95, ч.3 п.4 ст.175, ч.ч.1,2 ст.185, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей Лиманської райдержадміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини із мамою, - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання заявником ухвали.
Копію ухвали направити заявнику та роз'яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки, інакше позовна заява разом із додатками підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Барвенко