Справа № 947/8435/21
Провадження № 2/947/2257/21
13.10.2021 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Коваленко О.Б.,
За участю - секретаря Маценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М., про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус ОМНО ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М., в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 07 липня 2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за №9721, бланк ВСТ 912067.
Представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 трагічно загинула її мати ОСОБА_3 . Мати була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
З самого народження позивачка проживала разом із матір'ю ОСОБА_3 . З моменту придбання нею будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка також мешкала разом з нею.
Як зазначає ОСОБА_1 , на протязі всього життя мати завжди висловлювала думку, що в неї є дві доньки (тобто позивачка та її сестра ОСОБА_2 ), і в разі смерті все майно, набуте нею на протязі життя, має бути поділено між ними обома.
Після поховання матері, отримавши свідоцтво про смерть, позивачка 07 травня 2018 року звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганни Олександрівни із заявою про прийняття спадщини. Через деякий час нотаріус повідомила позивачку, що мати ще в 2006 році склала заповіт, в якому все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, та все те, що на день її смерті буде належати їй по закону та на що вона за законом матиме право, заповіла сестрі позивачки по матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт був посвідчений 07 липня 2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрований в реєстрі за № 9721, бланк ВСТ 912067.
Позивачка вважає, що згаданий заповіт є недійсним, оскільки її покійна мати ОСОБА_3 ніколи не поділяла їх з сестрою, завжди відносилася до них обох однаково. Про існування заповіту мати не розповідала ані позивачці, ані дідусеві - її батьку, хоча всі мешкали разом. При цьому рукописний текст та підпис у заповіті викликає сумнів, і навіть зовні не схожі на почерк та підпис матері ОСОБА_3 . Крім того, за життя мати позивачки завжди стверджувала та розповідала всім, що все майно, яке в неї є, вона в разі своєї смерті залишить своїм донькам, тобто позивачці та її сестрі.
Позивачка і представник позивачки у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила суду, що рішенням Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 947/24396/19 позовну заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини задоволено. Логвінова ( ОСОБА_4 ) подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м Одеси справа №947/24396/19 Постановою Одеського апеляційного суду від 23.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишили без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року-залишено без змін.
Доводи ОСОБА_1 щодо визнання заповіту недійсним є вигаданими, необґрунтованими і спрямованими виключно на створення штучних перешкод ОСОБА_2 у розпорядженні спадковим майном.
ОСОБА_2 зазначила, що, зловживаючи своїми правами сторони у справі, позивачка протягом судового розгляду справи здійснювала дії, спрямовані на затягування прийняття рішення по суті позову, повідомлена належним чином в судові засідання не з'являлася і лише подавала клопотання про відкладення розгляду справи через різноманітні вигадані обставини, які найчастіше не підтверджувала відповідними доказами, або штучно створювала такі обставини та докази шляхом подання двох позовів з різних підстав, маючи на меті перешкодити ОСОБА_2 отримати свідоцтво про право на спадщину на за заповітом. Так, з метою затягування розгляду цивільної справі №947/24396/19 17.10. 2019 р. ОСОБА_6 ) подала позов до Київського районного суду міста Одеси (справа № 947/25517/19) про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним, але, повідомлена належним чином, не з'являлася у судові засідання і заяв про розгляд справи без її участі не подавала. Ухвалою суду 20.02.2020 р заявлені нею причини неявок з метою відкладення розгляду позову були визнані неповажними, при цьому суд дійшов висновку, що позивач не зацікавлена в розгляді справи по суті, у зв'язку з чим позов було залишено без розгляду. У подальшому, з метою затягування розгляду цивільної справі №947/24396/19, позивачка ОСОБА_6 ) подала надуманий позов до Одеського окружного адміністративного суду (справа №420/4631/20), в якому просила визнати недійсним паспорт громадянина України ОСОБА_2 у формі ID-картки. Ухвалою суду від 18.08.2020 р. позов був повернутий без розгляду, оскільки ОСОБА_6 ) недоліки позовної заяви не усунула. Це, на думку відповідачки, також свідчило про її незацікавленість в розгляді справи по суті, а подання двох позовів було лише створенням умов для подачі клопотань про відкладення розгляду у судовій справі, рішення у якій вона оскаржила. Справа 520/8099/19 за заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною також є надуманим позовом, як і вищезгадані.
Третя особа - приватний нотаріус ОМНО ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши сторони, представників, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що 07 липня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , згідно з яким на випадок смерті все її майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день її смерті буде належати по закону, та на що за законом матиме право, заповідає своїй доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за №9721.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що через обставини його роботи все придбане ним майно було оформлено на покійну дружину - ОСОБА_3 . Потім дружина повідомила про намір заповісти майно його доньці ОСОБА_2 . Також вона ознайомила його з заповітом.
Суд звертає увагу на те, що позиція позивачки ОСОБА_1 ґрунтуються на твердженні щодо моральної неможливості складення спадкодавцем заповіту на користь тільки однієї доньки та фальсифікації заповіту. На підтвердження даної позиції позивачка мала надати до суду відповідні докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета І доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. - 79 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 не представлено до суду доказів недійсності заповіту ОСОБА_3 від 07.07.2006 року.
Судом було відмовлено у призначенні судової почеркознавчої експертизи щодо з'ясування фальсифікації підпису на заповіті, оскільки ОСОБА_1 не представлено перелік питань, які повинен вирішити судовий експерт; також не надано зразків досліджуваного підпису.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - приватний нотаріус ОМНО ГТУЮ в Одеській області Лічман І.М., про визнання заповіту ОСОБА_3 від 07.07.2006 року недійсним, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення суду буде складено у строк до 23.10.2021 року включно.
Суддя Коваленко О. Б.