Єдиний унікальний № 946/7620/19
Провадження № 1-кп/946/305/21
про продовження строку тримання під вартою
19 жовтня 2021 року місто Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у колегіальному складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїл Одеської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове Кілійського району Одеської області, не одружений, офіційно не працюючий, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-30.03.2010 року Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 121, ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 296, 70 КК України до 6 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців;
-08.10.2014 року Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
-24.12.2015 року Кілійським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
-13.05.2016 року Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі. В силу ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано 1 рік позбавлення волі, не відбутий за вироком Кілійського районного суду Одеської області від 24.12.2015 року та остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
встановив:
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27.08.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком дії до 22.10.2021 року.
08.10.2021 року від прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури надійшло до суду клопотання, яке він підтримав у судовому засіданні, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на шістдесят днів, в обґрунтування якого посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зникли, а саме є всі підстави вважати що при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він може переховуватися від суду та продовжити злочинну діяльність, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили суд змінити його на більш м'який, враховуючи міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, а також те, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, хворіє на важку хворобу.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою, з таких підстав.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді від 27.06.2019 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.08.2019 року. В подальшому строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 неодноразово продовжувався Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області та закінчується 22 жовтня 2021 року з огляду на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти ОСОБА_6», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, те, що обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а також те, що ОСОБА_6 раніше 4 рази притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності. Посилання захисника обвинуваченого на наявність міцних соціальних зв'язків та тяжкої хвороби на даний час ні чим не підтверджено.
Враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, не зникли, а також є підстави вважати, що він може переховатися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі він може ухилитися від суду, а тому, незважаючи на існування презумпції невинуватості, інтереси правосуддя переважають інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_6 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на строк, що не перевищує 60 днів, до 18 грудня 2021 року.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини. Тому, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 3 ст. 187 КК України, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст.199, 205, 331, 370, 372 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинувачуваному у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, на строк, що не перевищує 60 днів, до 18 грудня 2021 року.
Строк дії наявної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 22 жовтня 2021 року.
Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору Ізмаїльської окружної прокуратури, обвинуваченому ОСОБА_6 - до відома.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3