Справа № 758/4756/20
12 серпня 2021 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП у місті Києві Максименюка Вадима Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В квітні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського УПП в м. Києві ДПП Максименюка В.О., в якому просить скасувати постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2406612 від 18.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 квітня 2020 року поліцейським УПП у місті Києві, сержантом поліції Максименюк В.О. (відповідач) відносно ОСОБА_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАК № 2406612 (надалі - Постанова), якою останнього визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП України. В постанові зазначено, що позивач,, керуючи ТЗ здійснив зупинку (рух), на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР, штраф за таке правопорушення у розмірі 510 грн. При цьому, дане правопорушення не було зафіксовано жодним електронним доказом, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою від 10.06.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та залучено до участі в справі як третю особу Управління патрульної поліції в м. Києві.
Через канцелярію суду представником третьої особою подано пояснення, згідно яких представник просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, з огляду на те, що Відповідач, здійснюючи патрулювання визначеної території м. Києва, особисто став свідком вчинення Позивачем вищезазначеного правопорушення, зокрема, Позивач у своєму позові не спростовує факту зупинки, поряд з тим посилається на нібито відсутність складу адміністративного правопорушення. Спростовуючи дане твердження зазначено, що п. 17.1 ПДР заборонено саме зупинку (крім маршрутних транспортних засобів та таксі). А тому, на думку третьої особи, дії відповідача були правомірними, а позивачем не доведено обставини позову. Зазначено, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Інспектором не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Просили не застосовувати Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке посилається Позивач у позовній заяві, оскільки таке Рішення приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП.
Позивач, будучи у встановленому порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду електронною поштою подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив позов задовольнити його позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причину неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Представник третьої особи в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 18.04.2020 року відповідач виніс постанову серії ЕАК № 2406612, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн..
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд встановив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2406612 від 18.04.2020 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою ст. 122 КУпАП, покладено на органи внутрішніх справ (національну поліцію). Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснений правомочним органом.
У постанові зазначено, що 18.04.2020 року позивач керуючи транспортним засобом Мерседес-Бенс GLC 220D д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Велика Васильківська, 90, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР.
Пункт 17.1. ПДР передбачає, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно із частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі №752/15787/16-а.
З огляду на це, розглядаючи справу та приймаючи оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення такого правопорушення, інспектор патрульної поліції діяв відповідно до чинних на час виникнення спірних відносин положень КУпАП.
Водночас, сам факт складання постанови не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Відповідачем під час судового розгляду будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, не надано.
В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, які утворюють склад та подію адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.3 КУпАП.
Отже, на підставі викладеного та документів, що долучені до адміністративної справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині скасування постанови є таким, що підлягає задоволенню, оскільки його доводи є обґрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому постанова про адміністративне правопорушення відносно позивача є незаконною та не обґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.286 ч.3 п.3 КАС України (2017 р.), суд за наслідкам розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП, якою встановлені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.3 КУпАП, то провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю. А відтак позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та заснованими на законі, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст.7, 71, 251-254, 268, 287 КУпАП України, керуючись п.15.5 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (2017 р.), ст.ст.2, 5, 9, 73, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського УПП у місті Києві Максименюка Вадима Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 18.04.2020 року серії ЕАК № 2406612, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві Максименюком В.О., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. (п'ятсот десять грн.00 коп.).
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.3 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Ларіонова