Справа № 761/26462/21
Провадження № 1-кс/761/15362/2021
30 вересня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання останнього, подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42014110200000022,
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року в рамках кримінального провадження №42014110200000022, а саме в частині арешту земельної ділянки площею 0,12 га під кадастровим номером 3222487200:04:007:0061 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, належної ОСОБА_4 на праві власності (реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 351745732224), яка знаходиться в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Лісова Казка» в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
У клопотанні представник власника майна зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки майно належить ОСОБА_4 на праві власності, при цьому він не має жодного відношення до кримінального провадження, з моменту накладення арешту (02 лютого 2017 року) жодних слідчих дій за його участі не було проведено, останній не набув жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні, а арештоване майно не відповідає ознакам ст. 98 КПК України, а тому просить скасувати такий арешт.
Слідчий та прокурор в судове засідання не прибули.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання.
Проаналізувавши доводи клопотання, додані до нього матеріали, слід дійти такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ГУНП в Київській області, за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014110200000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема за фактом незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду шляхом зловживання рядом осіб своїм службовим становищем, при цьому в ході досудового розслідування досліджуються обставини щодо правомірності набуття права власності на відповідні земельні ділянки, в тому числі і тієї, яка є предметом даного клопотання.
Далі, як встановлено в суді, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року в рамках кримінального провадження №42014110200000022, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 3222487200:04:007:0061 (належить ОСОБА_4 ), які були вилучені з земель лісового фонду, знаходяться в 150, 151 кварталі ДП «Боярська лісова дослідна станція» Національного університету біоресурсів і природокористування України в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - шляхом заборони розпорядження та відчуження зазначеного майна.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Разом з тим, незважаючи на те, що слідчим суддею вживались заходи щодо витребування матеріалів кримінального провадження №42014110200000022, на день розгляду клопотання вказані матеріали до суду надано не було, а слідчий та прокурор в судове засідання не прибули, отже жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які б вказували на необхідність у подальшому застосуванні відповідних процесуальних заходів щодо зазначеного майна, не надали, а відтак, зважаючи на принцип змагальності сторін (ст. 22 КПК України), слідчий суддя вважає встановленим, що таких доказів за період з моменту накладення арешту (02 лютого 2017 року) не здобуто, а віднесення арештованого майна до такого, що відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, має сумнівний характер.
В цій частині слідчий суддя звертає увагу також і на те, що відповідно до матеріалів скарги, ОСОБА_4 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42014110200000022.
У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя вважає що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності із завданням кримінального провадження.
Згідно вимог ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У зв'язку із зазначеним, на переконання слідчого судді, вжиті в рамках даного кримінального провадження процесуальні заходи його забезпечення щодо наведеного майна (земельної ділянки) на даний час підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42014110200000022 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року в рамках кримінального провадження №42014110200000022, а саме в частині арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3222487200:04:007:0061, яка була вилучена із земель лісового фонду, знаходяться в 150, 151 кварталі ДП «Боярська лісова дослідна станція» Національного університету біоресурсів і природокористування України в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та належить на праві власності ОСОБА_4 , зі скасуванням заборони розпорядження та відчуження зазначеного майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1