Справа № 755/11349/21
"18" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Позивач Київський міський центр зайнятості звертаючись з позовом до суду просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 66527 грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн..
Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 згідно з наказом Дніпровської РФ КМЦЗ від 28.11.2019 року надано статусу безробітної з 21.11.2019 року. Відповідачу на підставі ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону 1533-ІІІ Наказом Дніпроської РФ КМЦЗ від 28.11.2019 року №НТ 191128 призначено допомогу по безробіттю з 28.11.2019 року по 21.11.2020 року, як застрахованій особі з урахуванням страхового стражу. При опрацюванні даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування виявлено порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної в Дніпровській районній філії КМЦЗ, а саме: укладення договору на надання послуг з утримання обладнання з ПрАТ «Київстар». Таким чином, відповідач, відповідно до вимог діючого законодавства України, не повідомила про відносини цивільно - правового характеру Дніпровське РФ КМЦЗ, тому не мала права отримувати допомогу по безробіттю, за наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 66527 грн. 59 коп.
Ухвалою суду від 15.07.2021 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Ухвалою суду від 20.08.2021 року у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено.
19.08.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що договір від 01.04.2020 року, який було укладено між відповідачем та ПрАТ «Київстар» №UA4405 є договором оренди частини нежитлового приміщення, яке перебуває у власності відповідача. Цей договір хоч і має назву «надання послуг із утримання обладнання», але по суті є договором оренди, за таких обставин, відповідач не повинен повертати отримані грошові кошти, оскільки в діях відповідача не має жодного умислу та недобросовісності. Відповідач вказує, що їй на праві власності з 2010 року належить 3/100 частини Головного корпусу загальною площею 249,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно з 2010 року відповідач передавала в оренду ФГ «Червона калина», яке очолює її батько. З того часу, починаючи з 2010 року, ФГ «Червона калина» передавало частини нерухомого майна в суборенду різним мобільним операторам - ТОВ «Лайфселл», а також ПрАТ «Київстар» для використання з метою встановлення та експлуатації базових станцій стільникового зв'язку. На початку 2018 року відповідач самостійно, від власного імені, переуклала договір оренди нерухомого майна із ПрАТ «Водафон Україна». З початку 2020 року відповідач самостійно проводила переговори про переукладання договорів оренди, внаслідок чого 01.04.2020 року з ТОВ «Лайфселл» було укладено Договір оренди №КІ9025 та 01.04.2020 року Договір №UA4405 з ПрАТ «Київстар». Відповідач вказує, що текст договору №UA4405 укладеного з ПрАТ «Київстар» вона не готувала, його готувало ПрАТ «Київстар». А відтак, текст цього Договору ПрАТ «Київстар» просто скопіювало з попереднього договору, укладеного в 2011 році з ФГ «Червона калина», тому він і має назву «надання послуг із утримання обладнання». Натомість за цим договором ОСОБА_1 стверджує, що: 1) Передала в тимчасове користування ПрАТ "Київстар" частину нерухомого майна, яке належить їй на праві власності (п.п. 1.1., 1.2. Договору), для розміщення ПрАТ «Київстар» обладнання базової станції стільникового зв'язку. Указівка в цих пунктах Договору про «прийняття на утримання та розміщення» обладнання базової станції - некоректне по своїй суті, адже розміщення обладнання якраз і полягає в користуванні ПрАТ «Київстар» її нерухомим майном; 2) Передане нею в тимчасове користування ПрАТ "Київстар" нерухоме майно, яке належить їй на праві власності, - індивідуально-визначене, зберігає свої властивості та первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливо звертає увагу - майно підлягає поверненню їй (Орендодавцю) по закінченню строку договору (п. 2.1.7. Договору). Така умова взагалі не можлива для договору надання послуг, адже за цим договором виконавець повинен виконати роботу, результат якої споживається, й повертати по закінченню договору просто нічого; 3) Умови Договору містять типові для оренди умови (п.п. 2.1.1.-2.1.6., п.п. 2.2.1.-2.2.7.). Особливо звертає увагу на те, що Договір містить умову про переважне право на продовження Договору (п. 2.2.8. Договору). Така умова неможлива для договору з надання послуг; 4) за договором про надання послуг замовнику надаються певні послуги, які споживаються у процесі вчинення певної дії. Натомість жодної подібної послуги, яка б споживалася у процесі вчинення, за цим Договором від 01.04.2020 відповідач не надавала і робіт жодних не виконувала. Вказує, що об'єктивно не могла таких послуг надавати, адже немає навіть елементарного розуміння процесів функціонування обладнання базової станції стільникового зв'язку; 5) Жодного Акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) відповідач з ПрАТ «Київстар» не підписувала, бо, ніяких робіт і не виконувала. Навіть у самому тексті Договору від 01.04.2020 подекуди йдеться не про послуги, а про оренду: у п. 3.1. вказано «орендна плата», «Орендар». Позивач звертає увагу на листа, направленого на початку 2020 р. електронною поштою на адресу ПрАТ "Київстар". У цьому листі відповідач посилається на те, що вона є власником нерухомого майна і пропонує його в оренду ПрАТ "Київстар" та зазначає умови оренди. Ні про які послуги в її листі не йдеться, адже ніяких послуг ПрАТ "Київстар" не пропонувала і пропонувати не могла. Вказує на те, що переговори та підписання договорів оренди із ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «Київстар» відбувалися вже в березні 2020 р. - якраз у той час, коли в Україні було вперше оголошено карантин унаслідок стрімкого поширення захворювання, пов'язаного з вірусом COVID-19 (з 12 березня 2020 року). У березні-квітні 2020 р. карантин був суворим настільки, що в м. Києві було припинено будь-яке транспортне сполучення й було заборонено роботу з прийому відвідувачів переважної більшості юридичних осіб. Зазначає, що знала, що здає в оренду частини нежилого приміщення та укладає з різними операторами стільникового зв'язку договори оренди (на той час вже уклала аналогічні договори саме як договори оренди із ПрАТ «Водафон Україна» (2018) та ТОВ «Лайфселл» (2020). Тому сприйняла Договір від 01.04.2020 із ПрАТ «Київстар» теж як договір оренди, адже по суті та за умовами він таким і є - договір оренди. Лише після отримання листа КМЦЗ у лютому 2021 р. звернула увагу на назву цього договору й відразу ж, 11.02.2021 року, звернулася з відповідним листом до ПрАТ «Київстар» із вимогою привести договірні правовідносини у відповідність із їх суттю та правовою природою - оренда нерухомого майна. На цю вимогу ПрАТ «Київстар»: погодилося розірвати Договір від 01.04.2020 № UA4405 із назвою «про надання послуг з утримання обладнання» з 31.12.2020 року та підписали відповідний Акт повернення майна. Підготувало новий проект Договору, уже з правильною назвою - «Договір оренди», який уклали цей Договір, датувавши 01.01.2021 року. Фактично цей Договір оренди від 01.01.2021 є аналогічним за змістом та умовами з Договором від 01.04.2020, який мав назву «надання послуг із утримання обладнання». Так само ідентичною є План-схема розміщення обладнання ПрАТ «Київстар» - ця схема є додатком і до Договору від 01.04.2020, і до Договору від 01.01.2021 року. В той же час, Закон України «Про зайнятість населення» не відносить до зайнятого населення фізичну особу, яка перебуває в орендних правовідносинах (тобто здає в оренду власне майно як фізична особа). Також, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено недобросовісну поведінку відповідача, яка б слугувала підставою для застосування ст. 1215 ЦК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Судом встановлено, що 21.11.2019 року відповідач ОСОБА_1 зверталась до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». (а.с. 7)
28 листопада 2019 року ОСОБА_1 зверталась до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою про призначення (поновлення) виплат допомоги по безробіттю. (а. с. 8)
Як вбачається з Витягу з наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_1 ПК №026619112000016, наказом від 21 листопада 2019 року №НТ191121 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 21.11.2019 року, та відповідно до наказу від 28 листопада 2019 року №НТ191121 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 28.11.2019 року по 21.11.2020 рік, та розпочато виплату допомоги по безробіттю, наказом від 23.11.2020 року №НТ201123 припинено виплато допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п. 1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Наказом від 23.11.2020 року №НТ201123 припинено реєстрацію безробітних у зв'язку з поданням заяви про припинення реєстрації, та 03.02.2021 року прийнято Наказ №НТ210203 про повернення коштів у встановленому порядку відповіднол до ч. 3 ст. 36 ЗУпЗДССВБ з 01.04.2020 року по 21.11.2020 року з 24.03.2021 року та прийнято рішення про повернення коштів у встановленому порядкуц відповідно до ч. 3 ст. 36 ЗУпЗДССВБ. (а. с. 10)
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до ст.. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
З метою забезпечення цільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття було здійснено розслідування обґрунтованості виплати Відповідачу допомоги по безробіттю, провідним інспектором відділу страхових випадків КМЦЗ ОСОБА_2 проведено звірку достовірності періоду перебування у цивільно - правових відносинах ОСОБА_1 в ПрАТ «Київстар», за результатами якої 01.02.2021 року складено Акт №319 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким виявлено відносини цивільно - правового характеру з червня 2020 року ОСОБА_1 з ПрАТ «Київстар» в період перебування її на обліку як безробітної. Встановлено, що між ОСОБА_1 укладала Договір про надання послуг обладнання від 01.04.2020 року № UA4405 з ПрАТ «Київстар», відповідно до якого ОСОБА_1 щомісячно нараховується дохід у розмірі 6211,18 грн. (а. с. 11)
Згідно з ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, працевлаштування безробітного.
Згідно довідки - розрахунку надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття від 02.02.2021 року №74 ОСОБА_1 , що була зареєстрована як безробітна з 01.04.2020 року по 21.11.2020 рік отримала грошову допомогу у розмірі 66527,59 грн. (а. с. 21)
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
04.02.2021 року ОСОБА_1 було надіслано лист - повідомлення (вих.. №266.5-403/21) про необхідність повернення незаконну отриману допомогу в розмірі 66527,59 грн. протягом 15 робочих днів від дня отримання листа.
У відповідь на вказаний лист, ОСОБА_1 повідомила Державний центр зайнятості про те, що у неї відсутність будь - який умисел або недобросовісність дій стосовно повідомлення про укладений договір від 01.04.2020 року. Також, відповідач вказала, що правовідносини, які виникли внаслідок укладення договору від 01.04.2020 року стосується передачі майна за договором оренди. В той же час, ніяких послуг відповідач не надавала, за весь час дії Договору не було підписано жодного акту приймання - передачі робіт, що свідчило б про виконання таких робіт.
Статтями 76-81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (виконавець) та ПрАТ «Київстар» (замовник) укладено Договір №UA4405 на надання послуг з утримання обладнання. (а. с. 13)
Предметом вказаного договору, у відповідності до п. 1.1 умов Договору, є передання Замовником, на підставі взаємної згоди, а Виконавцем прийняття на утримання і розміщення у визначених сторонами в узгодженній схемі, що є невід'ємною частиною цього Договору, місцях, обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі Замовника та антенно - фідерні пристрої (АФП) зазначеної станції, які надалі разом іменуються «RBS».
Також, Додатком №1 до Договору на надання послуг з утримання обладнання № UA4405 від 01 квітня 2020 року, сторони погодили перелік послуг, що покладаються на Виконавця за Договором на надання послуг з утримання обладнання № UA4405 від 01 квітня 2020 року.
До послуг, які покладаються на Виконавця, належать зокрема:
1.Технічне обслуговування, поточний ремонт, профілактика та контроль за станом електротехнічного обладнання Виконавця, що використовується для електроживлення RBS.
2.Утримання зовнішньої зони RBS в належному стані, включаючи забезпечення відсутності сторонніх вибухо- та пожеженебезпечних об'єктів, сміття, забруднення та затоплення.
3.Утримання місць знаходження блоків RBS в необхідному технологічному стані, який забезпечує надійність розташування та кріплення апаратного блоку RBS, радіокомунікаційних фідерів та антенних пристроїв.
4.Періодичний візуальний контроль за зовнішнім станом апаратного блоку RBS, включаючи перевірку неушкодженості його зовнішньої оболонки, ділянки доступу (зокрема замикаючого обладнання), технологічних портів системи кондиціювання, радіокомунікаційних фідерів та кабелів електроживлення не рідше 3-4 разів на місяць.
5.Періодичний візуальний контроль за зовнішнім станом радіокомунікаційних фідерів та кабелів електроживлення, включаючи перевірку неушкодженості кріплення та оболонки не рідше 3-4 разів на місяць.
6.Періодичний візуальний контроль за зовнішнім станом антенних пристроїв, включаючи перевірку на відсутність пошкодження, зміщення, сторонніх предметів, порушення кріплення тощ не рідше 3-4 разів на місяць о.
7.Періодичний зовнішній контроль за характером роботи RBS, включаючи перевірку відсутності сторонніх шумів, ознак короткого замкнення електромережі, займання та диму не рідше 3-4 разів на місяць.
8.Періодичний перевірка наявності електроживлення RBS шляхом контролю за роботою електротехнічного обладнання Виконавця, що використовується для зазначеного електроживлення не рідше 3-4 разів на місяць.
9.Постійний контроль за недоторканістю RBS та антено-фідерних пристроїв з боку сторонніх осіб, за виключенням уповноважених співробітників Замовника, визначених Договором не рідше 3-4 разів на місяць.
10.Термінове сповіщення Замовника про будь-яке порушення в стані та роботі RBS, виявлених в ході щоденного візуального контролю згідно п.и.4-8 або про порушення обмеженого доступу до RBS.
11.Періодичне регламентне обстеження RBS спільно з уповноваженими співробітниками Замовника, включаючи контроль параметрів електроспоживання, перевірку внутрішнього та зовнішнього стану „ ізоляційної оболонки апаратного блоку, портів та кабелів електроживлення, стану системи кондиціювання, стану зовнішньої зони RBS не рідше 3-4 разів на місяць.
12.Періодичне регламентне обстеження антенно-фідерних пристроїв спільно з уповноваженими співробітниками Замовника, включаючи контроль стану несучих конструкцій та споруд, перевірку елементів і стану кріплення не рідше 3-4 разів на місяць.
За наведених обставин, суд критично відноситься до тверджень відповідача про те, що Договір №UA4405 на надання послуг з утримання обладнання укладений 01 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (виконавець) та ПрАТ «Київстар» (замовник) є договором оренди, оскільки виходячи з характеру правовідносин за вказаним договором, Відповідач зобов'язався, за плату, взяти на себе обов'язки по розміщенню та належному утриманні належного ПрАТ «Київстар» майну, а саме, обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі та антенно - фідерні пристрої (АФП).
В той же час, зазначена в п. 3 Договору №UA4405 умова, щодо сплати Орендарем орендної плати, суперечить характеру виниклих правовідносин та визначеному статусу сторін у шапці Договору.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначалось раніше, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. (ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення»)
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Викладені норми права, що регулюють спірні правовідносини, вказують на те, що дія договору цивільно-правового характеру в період перебування відповідачки в статусі безробітної є обставиною, яка впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю. При цьому припинення статусу безробітного пов'язується з фактом укладення такої угоди, який вказує про те, що особа є зайнятою і не мала права на встановлення статусу безробітного.
За таких обставин, неповідомлення ОСОБА_1 про наявність укладеного нею з ПрАТ «Київстар» договору про надання послуг з утримання обладнання, який діяв під час перебування у центрі зайнятості, - є порушенням нею вимог ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття» та, відповідно до ч.3 ст.36 вказаного Закону, є підставою для стягнення суми незаконно отриманого забезпечення.
При цьому, посилання відповідача на встановлені в країні карантинні заходи, що не давали змоги подати відповідні відомості до центру зайнятості, та, відповідно, відсутності в її діях недобросовісності, мають підтверджуватись відповідними доказами, які б підтвердили об'єктивну причину неповідомлення центр зайнятості, в той час, під час дії тих же карантинних заходів відповідачем було укладено договір цивільно - правового характеру, не дивлячись на зупинку транспорту, на які посилається відповідач у своїх запереченнях.
Відповідно до ст.. 2 Цивільного - процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київський міський центр зайнятості правомірно звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 порушила умови Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», отримуючи соціальну допомогу на випадок безробіття, Відповідачем не було повідомлено позивача про наявність укладеного договору цивільного - правового характеру, а відтак, відповідачем було отримано незаконно допомогу по безробіттю у розмірі 66527,59 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягненню з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 2270,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 31, 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», стст. 4, 22, 43 ЗУ «Про зайнятість населення», стст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Ухвалив:
Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 66527 (шістдесят шість тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 2270,00 грн..
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Учасники справи:
Позивач - Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б, код ЄДРПОУ 03491091);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).