Справа №:755/18479/18
Провадження №: 1-кс/755/4050/21
"04" жовтня 2021 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013810 від 08 жовтня 2017 року,
ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на постанову прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013810 від 08 жовтня 2017 року.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 28 серпня 2021 року він звернувся до прокурорів Дніпровської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 12017100040013810 з клопотанням про проведення слідчих дій (дізнання), яке зареєстроване канцелярією прокуратури за № 4245-21 від 30 серпня 2021 року. 08 вересня 2021 року у конверті зі штампом Укрпошти від 04 вересня 2021 року Заявник отримав лист керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 № 10.54-50-4046ВИХ-21 від 01 вересня 2021 року із додатком - постановою прокурора ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій від 28 серпня 2021 року.
Зазначену постанову особа, яка подала скаргу, вважає незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки відсутнє жодне обґрунтування рішення про відмову у відповідності до ст. 110 КПК України.
Із зазначених підстав ОСОБА_3 просить вищевказану постанову прокурора про відмову у задоволенні його клопотання скасувати.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте у скарзі просив розглянути її без його участі, заявлені вимоги просив задовольнити.
Особа, рішення якої оскаржується, в судове засідання не з'явилася, хоча матеріали провадження за скаргою містять дані про виклик уповноваженої особи у судове засідання. Його неявка, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги.
Вивчивши доводи скарги, дослідивши надані до скарги докази, слідча суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів, долучених до скарги, 08 вересня 2021 року на підставі розглянутого клопотання ОСОБА_3 про проведення слідчих дій (дізнання) у кримінальному провадженні, останній отримав супровідний лист керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 01 вересня 2021 року, до якого долучено постанову про відмову у задоволенні вище зазначеного клопотання від 30 серпня 2021 року.
Із скаргою на постанову прокурора від 30 серпня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва 09 вересня 2021 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 отримав постанову 08 вересня 2021 року, а звернувся до суду 09 вересня 2021 року, тому ним не пропущено строки для оскарження постанови про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Правова природа проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед прокурором, слідчим та обґрунтованість внесеного клопотання.
Таким чином, предметом судового контролю під час розгляду такої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення за результатом розгляду відповідного клопотання, а й дотримання процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
08 жовтня 2017 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12017100040013810, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
28 серпня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до прокурорів Дніпровської окружної прокуратури міста Києва у кримінальному провадженні № 12017100040013810 з клопотанням про проведення слідчих дій (дізнання).
В обґрунтування клопотання зазначив, що 01 жовтня, 19 липня 2020 року та 31 березня 2021 року ним до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві подані клопотання про проведення слідчих дій (дізнання), але запропоновані ним слідчі дії станом на 30 березня 2021 року не виконані, доказом чого можуть бути матеріали досудового розслідування, надані йому для ознайомлення 30 березня 2021 року. 07 та 15 грудня 2020 року, 02 квітня та 16 квітня 2021 року у судовій справі № 755/18479/18 ухвалені судові рішення, якими задоволені його скарги, але рішення зазначених ухвал станом на 28 серпня 2021 року не виконані.
У 2020 році ОСОБА_3 стали відомі відомості, які, на його думку, мають важливе значення для виконання завдань кримінального провадження та ефективного виконання слідчих та оперативних дій (дізнання), у зв'язку з чим у клопотанні від 28 серпня 2021 року він просив виконати такі слідчі дії як повторний допит ОСОБА_6 , допит подружжя Рафальських, консьєржа будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , отримати відомості від ДФС м. Києва стосовно сплати ОСОБА_9 податків за 2017-2019 роки з отриманого доходу від здачіц квартири АДРЕСА_2 , отримати тимчасовий доступ до Акту допуску та розподілу відповідальності від ТОВ «Інвестбудгаличина», у разі необхідності допитати його - ОСОБА_3 - втретє, провести слідчі дії у напрямку ознак кримінального злочину, передбаченого ст. 185, 192 КК України, дослідити та проаналізувати матеріали досудового розслідування.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 93 КПК України ініціювання, зокрема, потерпілим, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно із ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Тобто право потерпілого ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій є абсолютним, але питання про доцільність та необхідність їх проведення вирішується слідчим та прокурором, шляхом винесення вмотивованої постанови в порядку вимог ст. 220 КК України.
У ч. 2 ст. 9 КПК України встановлено зобов'язання всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Таке процесуальне рішення слідчий, дізнавач, прокурор приймають з урахуванням норм ст. 94 КПК України, у якій зазначається, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як зазначено в ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» заява № 4494/07 від 7 листопада 2013 року у п.55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).
Постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 28 серпня 2021 року проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12017100040013810.
У мотивувальній частині клопотання прокурор зазначив, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, відбувається збір необхідних доказів для прийняття кінцевого рішення. Крім того, з аналізу норм КПК України вбачається, що проведення слідчих дій у кримінальному провадженні особисто прокурором є виключно його правом, а не обов'язком.
Дослідивши у судовому засіданні постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , слідча суддя дійшла висновку, що оскаржуване рішення прокурора, з урахуванням положень ст. 36 КПК України, є законним, обґрунтованим, винесеним в межах повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
За положеннями ч. 2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, приймаючи оскаржуване рішення, прокурором викладено зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування, посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України, тобто постанова відповідає вимогам пункту 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Непогодження потерпілого із формулюванням підстав для прийняття постанови не може свідчити про недотримання прокурором вимог щодо наведення належних мотивів відмови та їх обґрунтування.
Слід також звернути увагу, що кримінальне процесуальне законодавство не покладає на прокурора обов'язку проводити усі слідчі (розшукові) дії, які ініціює потерпілий, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути неможливими, недоцільними, передчасними або ж перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Згідно ч. 2 ст. 223 КПК України підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Зі змісту ч. 6 ст. 223 КПК України вбачається, що слідча (розшукова) дія може здійснюватися за клопотанням сторони захисту і проводиться з участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, визначені у ч. 1 ст. 91 КПК України, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Тобто проведення слідчих дій повинне переслідувати мету отримання доказів, що підтверджують або спростовують наявність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У той же час ОСОБА_3 як до клопотання, так і до скарги не долучив жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що проведення запропонованих ним слідчих дій призвелиб до виявлення та фіксації нових доказів, що мають значення для встановлення істини у цьому провадженні.
Таким чином, заявником не дотримані вимоги ч. 1 ст. 22 КПК України, що позбавляє можливості у даному судовому засіданні належним чином оцінити таке клопотання на предмет доцільності здійснення заявлених слідчих дій та обґрунтованість поданого клопотання.
З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_3 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 22, 36, 91, 93, 94, 110, 220, 303-305, 309, 372 КПК України, слідча суддя
у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 30 серпня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040013810 від 08 жовтня 2017 року- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя: ОСОБА_1