06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7858/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №28/7858/20 (суддя у 1 інстанції Сіпака) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- стягнути з відповідача на її користь недоплачену суддівську винагороду за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 222730,03 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов'язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді, однак, суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року йому нараховано та виплачено на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року в розмірі 222730,03 грн. (двісті двадцять дві тисячі сімсот тридцять гривень 03 коп.) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік набрав чинності 18.04.2020 року. Тобто, з 18.04.2020 року нарахована заробітна плата, грошове забезпечення працівників, суддівська винагорода були обмежені максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Таким чином, з 18.04.2020 року ТУ ДСА України в Запорізькій області, як орган державної влади, було зобов'язане безумовно виконувати положення Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Дія ч.1, ч.3 ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 за №294-ІХ зі змінами та абзацу дев'ятого п.2 розділу II Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року за №553-ІХ припинилася з 28.08.2020 року. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року за №10-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Також суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися. Крім того,суд першої інстанції неправильно визначено кількість повних місяців, які входять до спірного періоду, які необхідно включити до формули розрахунку суми, що підлягає стягненню в порядку негайного виконання рішення.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 1617-ІІІ від 06.04.2000 року позивача обрано на посаду судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області безстроково.
У період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Так, відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Купавській Н.М. (від 03.11.2020 №08-02/1261) сума обмеження відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період квітень серпень 2020 року становить 222730,03 грн.
Відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28.08.2020 року у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Надаючи оцінку спірним паво відносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Так, за змістом частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Встановлені обставини справи, які фактично і стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, свідчать про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року здійснювалося нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж те, що визначено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Така ситуація зумовлена набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом №553-ІХ, яким Закон №294-ІХ доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя).
Отже, вказаним Законом було визначено розмір суддівської винагороди на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ.
Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Так, у відповідності до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон № 1402-VIII, з огляду на свою назву та сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні статті 130 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміни до наведеного Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період не вносилися.
Стосовно посилань відповідача на набрання чинності Законом № 553-ІХ (яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29) як на правову підставу для обмеження виплати суддівської винагороди, то суд апеляційної інстанції зазначає, що цей Закон не є законом про судоустрій та ним не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди).
Суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ).
Отже, за такого правового регулювання, суд апеляційної погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді відповідач мав керуватися виключно нормами статті 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин застосовуватися не можуть.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII.
Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року, оскільки такі вимоги позивачем не заявлялися, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача з урахуванням приписів ст. 245 КАС України, якою встановлено компетенцію суду під час задоволення або часткового задоволення позову.
Посилання відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно визначено кількість повних місяців, які входять до спірного періоду, які необхідно включити до формули розрахунку суми, що підлягає стягненню в порядку негайного виконання рішення,є хибними, оскільки позивачу протиправно виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно, який охоплює фактично 5 місяців: квітень,травень, червень, липень та серпень.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №28/7858/20 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року в адміністративній справі №28/7858/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва