11 жовтня 2021 р.Справа № 520/8394/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Біленський О.О.) від 30.06.2021 року по справі № 520/8394/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 30.06.2021 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та залишено без розгляду адміністративний позов.
Позивач, не погодився із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити вимоги щодо поновлення строку та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Вказує, що залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Зазначає, що при остаточному розрахунку при звільненні позивачу не повідомлялося про склад грошових сум, які йому було та буде виплачено. Позивач вказав, що отримавши компенсацію за неотримане речове майно, він не мав можливості довідатися, що при її розрахунку було застосовано занижені закупівельні ціни на речове майно. Такий висновок не можливо зробити лише на підставі виплаченої суми та щоб це перевірити, потрібно мати дані для проведення перевірки, яких у розпорядженні позивача до отримання відповіді на його звернення від відповідача від 21.04.2021 №703/5669 не було. Позивач зазначив, що саме з листа відповідача від 21.04.2021 №703/5669 та доданих до нього документів, позивач довідався про те, що при здійсненні розрахунку та нарахування на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем було порушено приписи чинного законодавства, наслідком чого стала її виплата не у повному обсязі.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений законодавчо встановлений строк звернення до суду з даним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі. Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом першої інстанції встановлено, що виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу проведено 31.07.2020 року.
При цьому, 21.07.2020 позивач самостійно звернувся з рапортом (вх. 17238р), в якому просив надати йому довідку - розрахунок про вартість речового майна станом на 31.08.2020. Вже, після отриманні вказаної довідки, позивач 28.07.2020 звернувся з рапортом (вх. 17760р) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 45351,02 грн. у відповідності до наданої довідки - розрахунку.
Вказане спростовує твердження позивача, що саме з листа відповідача від 21.04.2021 №703/5669 та доданих до нього документів, позивач довідався про те, що при здійсненні розрахунку та нарахування на його користь грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем було порушено приписи чинного законодавства.
Крім того, додатком до рапорту позивача від 28.07.2020 вх. 17760р є саме довідка - розрахунок про вартість речового майна, що належить до видачі, але не отриманих протягом проходження служби предметів речового майна особистого користування підполковником ОСОБА_1 на 5 (п'яти) аркушах.
Отже, колегія суддів зазначає, що саме 31.07.2020 року почався перебіг строку для звернення до суду з даним позовом, тобто коли позивач ознайомився з сумою вказаної компенсації та саме з цієї дати останній мав реальну можливість визначитися щодо її правомірності, шляхом звернення до суду з позовом у встановлений КАС України строк, проте звернувся до суду з позовом лише 13.05.2021 року, що підтверджується штампом поштового відділення на конверті, тобто з порушенням приписів ч. 5 ст. 122 КАС України.
Посилання скаржника на те, що саме з листа відповідача від 21.04.2021 №703/5669 та доданих до нього документів він довідався, що при здійсненні йому розрахунку та нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідачем було порушено приписи існуючого законодавства, наслідком чого стала її виплата не у повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки з урахуванням вже наведеного вище, позивач з моменту, коли йому було виплачено компенсацію за неотримане речове майно (31.07.2020 року), в розумінні ст. 122 КАС України дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав для вчасного звернення до суду за захистом своїх прав.
Крім того, позивач звернувся до відповідача з запитом щодо виплати грошової компенсації навіть більш ніж через вісім місяців з моменту виплати йому компенсації за неотримане речове майно, а саме 14.05.2020 і відповідь отримав своєчасно. Звернення позивача до відповідача з питання роз'яснення щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно більш ніж через вісім місяців після виплати цієї компенсації жодним чином не поновлює йому строку звернення до суду з позовом по даній справі.
В матеріалах даної справи відсутні будь-які фактичні дані щодо наявності обґрунтованих перешкод у зв'язку з якими позивач не міг звернутися до відповідача для надання йому відповідних роз'яснень щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно в межах встановленого КАС України строку звернення до суду
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вказана компенсація (компенсація за неотримане речове майно) не є сумою заробітної плати, та не входить до грошового забезпечення військовослужбовців, а тому на неї розповсюджується строк звернення до суду з позовом.
За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Обставини, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, не є такими, оскільки належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності поважних причин його пропуску, а саме наявності обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.
Відповідно до приписів частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують не спростовують з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року по справі №520/8394/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 18.10.2021 року