11 жовтня 2021 р.Справа № 520/1177/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача Шамілова Л.Ш.
представник позивача Осьмак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 07.06.21 по справі № 520/1177/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2020 року форми «Р» №00087400706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 368437,50 грн (за податковими зобов'язаннями 294750,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 73687,5 грн);
- визнати протиправним і скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 30 грудня 2020 року форми «Р» №00087410706, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжвідомчий центр інженерних досліджень" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1132291,25 грн (за податковим зобов'язанням 905833,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 226458,25 грн).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що відносно ТОВ «АЛЬВА ГРУП» та ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», які є контрагентами позивача, відсутня інформація про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, посередників у транспортуванні); відсутні відомості, щодо наявності власних складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність відомостей знаходження товарів на складах; відсутня інформація про документальне підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань, фахової належності робітників підприємства, неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів, з чого відповідач робить припущення що підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції, оформлені у перевіряємому періоді.
На підставі вказаної податкової інформації, відповідач робить висновок відносно того, що ТОВ «АЛЬВА ГРУП» та ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі листа позивача від 23.11.2020 №140.11 та на підставі направлень від 01.12.2020 №2712, 2714, 2715, 2716 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2020.
За наслідками перевірки ГУ ДПС Харківської області було складено Акт від 14.12.2020 №6272/20-40-07-06-10/36647332, про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» яким було встановлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, а саме занижено податок на прибуток за І квартал 2019 року у сумі 294750 грн; п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 905833 грн, у тому числі за березень 2019 року у сумі 131968 грн, за квітень 2019 року у сумі 195532 грн, за травень 2019 року у сумі 578333 грн, п. 119.1 ст. 119, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС 30 грудня 2020 року були прийняті оскаржуавані податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №00087400706, яким ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 368 437,50 грн. (за податковими зобов'язаннями 294750,00 грн, за штрафними фінансовими санкціями 73 687,5 грн.); форми «Р» №00087410706, яким ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1132291,25 грн (за податковим зобов'язанням 905833,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 226458,25 грн).
Вказані податкові повідомлення - рішення було отримано ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» 26.01.2021
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами є помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню у судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).
Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цьогоКодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
У відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що господарською діяльністю ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» є діяльність з супроводження будівництва і обґрунтування експлуатації великих об'єктів енергетичного та гірничо-металургійного комплексів України, таких як гідроенергетичні та теплові станції, водогосподарські об'єкти, судноплавні споруди, споруди водопостачання промислових регіонів, гірничо-збагачувальні комбінати, вітрові станції, електричні підстанції, лінії електропередачі, об'єкти промислового і цивільного будівництва.
Основним видом його діяльності позивача є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (Код КВЕД 71.12).
Так, позивачем були замовлені у ТОВ «АЛЬВА ГРУП » наступні послуги.
За договором №МЦ-488/13-19 від 15 березня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток № 3 до договору) роботи за темою «Численнй анализ гидродинамики гидросмесей при бурении скважин на ГТС Украины».
В межах згаданого правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 28 березня 2019 року на загальну суму 990000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АЛЬВА ГРУП », зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №49 від 28.03.2019 на загальну суму 990000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АЛЬВА ГРУП», безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням: №595 від 11 квітня 2019 року на суму 990000,00 грн (в т.ч. ПДВ 165000,00 грн).
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
За договором №МЦ-555/139-19 від 15 березня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток №3 до договору) роботи за темою «Математическое моделирование течения растворов в теле грунтовой плотины хвостохранилища ГТС Украины».
В межах даного правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 28 березня 2019 року на загальну суму 975000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АЛЬВА ГРУП », зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №54 від 28.03.2019 на загальну суму 975000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АЛЬВА ГРУП», безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №598 від 12 квітня 2019 року на суму 965000,00 грн (в т.ч. ПДВ 165000,00 грн.) та №596 від 11 квітня 2019 року на суму 10000,00 грн (в т.ч. ПДВ 1666,67 грн) .
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
Також позивачем були замовлені у ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН» за договором №МЦ-564-19 від 07 квітня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток № 3 до договору) роботи за темою «Гидроэрозии и размывания грунта под плотиной ГТС Украины».
В межах згаданого правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 13 травня 2019 року на загальну суму 860000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 13.05.2019 на загальну суму 860000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №859 від 30 травня 2019 року на суму 390000,00 грн (в т.ч. ПДВ 65000,00 грн) та №876 від 05 червня 2019 року на суму 470000,00 грн (в т.ч. ПДВ 78333,33 грн).
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
За договором №МЦ-563-19 від 07 квітня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток № 3 до договору) роботи за темою «Гидравлические процессы гидротехнического сооружения ГТС Украины».
В межах даного правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 13 травня 2019 року на загальну суму 850000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 13.05.2019 на загальну суму 850000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №810 від 23 травня 2019 року на суму 740000,00 грн (в т.ч. ПДВ 123333,33 грн) та №858 від 30 травня 2019 року на суму 110000,00 грн (в т.ч. ПДВ 18333,33 грн).
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
За договором №МЦ-561-19 від 07 квітня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток № 3 до договору) роботи за темою «Анализ геологических процессов ГТС Украины».
В межах даного правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 13 травня 2019 року на загальну суму 890000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 13.05.2019 на загальну суму 890000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №776 від 20 травня 2019 р. на суму 500000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83333,33 грн) та №805 від 22 травня 2019 року на суму 390000,00 грн (в т.ч. ПДВ 65000,00 грн).
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
За договором №МЦ-562-19 від 07 квітня 2019 року, відповідно до технічного завдання (додаток № 3 до договору) роботи за темою «Численное моделирование пространственной задачи механики горных пород ГТС Украины».
В межах даного правочину було проведено господарську операцію, яку оформлено актом здачі - приймання робіт від 13 травня 2019 року на загальну суму 870000,00 грн і відповідно до якого ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», зобов'язання за договором було виконано в повному обсязі, роботи були передані ТОВ «МІЖВІДОМЧИЙ ЦЕНТР ІНЖЕНЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», зауваження на роботи відсутні.
Відповідно до вказаної господарської операції було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 13.05.2019 на загальну суму 870000,00 грн.
Зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: №806 від 22 травня 2019 року на суму 610000,00 грн (в т.ч. ПДВ 101666,67 грн) та №809 від 23 травня 2019 року на суму 260000,00 грн (в т.ч. ПДВ 43333,33 грн).
Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підпис керівника позивача на титульному аркуші звіту.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача фактично здійснені як компенсація вартості робіт, які придбані позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану позивача.
Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.
За приписами статті 4 Закону України №996-XIV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
Посилання контролюючого органу на неможливість ідентифікувати особу, якою було складено звіт, тобто встановити безпосереднього учасника господарської операції, колегія суддів відхиляє, оскільки жодного правового обґрунтування з приводу обов'язкового зазначення у звітах саме особи чи осіб, які його підготували, відповідачем надано не було. До того ж, результати робіт, що складені у формі звітів містять офіційні реквізити юридичних осіб, підписи керівників юридичних осіб та їх печатки, що є достатнім для встановлення безпосередніх учасників господарської операції.
Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.09.2020 року по справі №820/329/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню до спірних правовідносин.
При цьому, звіти, складені за результатом виконаних робіт, оглянуті ревізором-інспектором відповідач під час проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки. Зауваження до їх оформлення відсутні.
В свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки та під час розгляду справи не було спростовано, що жодна із замовлених та отриманих робіт здійснена не в межах господарської діяльності товариства та не надано переконливих доводів зворотного. Також акт перевірки не містить жодного умотивованого посилання про фактичне порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло його права на формування даних податкового обліку за спірними операціями.
Доводи скаржника про відсутність у контрагентів спеціальних дозволів та ліцензій, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. №554 Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, колегія суддів вважає помилковими, оскільки результатом замовлених ПРАТ УКРГІДРОПРОЕКТ робіт не є проектна документація на будівництво, а є математичне моделювання певних фізичних процесів в гідроспорудах, що виконується не архітекторами, інженерами-проектувальниками, інженерами технічного нагляду, а фахівцями в галузі математики та фізики, а відтак сертифікації виконання даних робіт не потребує.
Не визнаючи господарські операції позивача з контрагентами реальними, контролюючий орган також виходив з аналізу податкової інформації про контрагентів.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).
Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.
Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.
Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірним контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.
Колегія суддів також зазначає, що посилання податкового органу на відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників не може бути безумовною підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.
Доказів про наявність фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.
Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.
Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.
Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).
Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.
Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"
Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.
У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."
Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.
Су апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 року по справі №520/1177/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 по справі № 520/1177/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 18.10.2021 року