18 жовтня 2021 р. Справа № 520/4367/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 (суддя Мельников Р.В.; м. Харків) по справі № 520/4367/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Також позивачем вказано, що відповідачем було проведено перерахунок його пенсії та вчинено протиправні дії стосовно невиплати 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з 01.01.2018 р. На думку позивача, такі дії є протиправними та такими, що порушують його права. Вказані порушення прав позивача свідчать про наявність підстав для нарахування позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, що має бути нарахована та виплачена однією сумою. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не виплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ) сплачену суму судового збору розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо застосування обмеження виплати підвищення до пенсії позивача є протиправними з моменту запровадження такого обмеження - з 01.01.2018, а не з дати набрання законної сили рішенням суду про визнання нечинними пунктів 1 і 2 постанови № 103, як помилково вважав суд першої інстанції. Позивач вказує, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, а відтак, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, та 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Враховуючи, що сума перерахованої пенсії підпадає під поняття "існуюче майно" у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ця сума повинна бути виплачена позивачу одним платежем.
Відповідач також частково не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Стверджує, що виплата пенсії з 01.01.2018 у розмірі 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та 75% з 01.01.2019, не може вважатися протиправною, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Також зазначив, що позивач просив нарахувати компенсацію на ще ненараховані та відповідно невиплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пенсія призначена з 25.11.2004 року у розмірі 68% грошового забезпечення.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з 01.01.2018 року на виконання вимог Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення зі служби Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що також підтверджується і відповідачем.
Так, з наявної в матеріалах справи довідки №1352 від 26.02.2021 року вбачається, що з 01.01.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перераховано основний розмір пенсії позивача із розрахунку 68% грошового забезпечення (вислуга років 28) у розмірі 7905,00 грн. та вказано, що згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 5226,28 грн. та з них виплачується: 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% підвищення: 2613,14 грн., з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 3919,71 грн., з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення: 5226,28 грн.
Матеріали справи містять лист відповідача від 02.03.2021 року №2000-0203-8/30291, відповідно до якого у відповідь на адвокатський запит представника позивача було повідомлено про обставини здійснення перерахунку його пенсії відповідно до ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103 головним управлінням з 01.01.2018 року здійснено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення, яку надано уповноваженим органом за відповідною посадою. Також вказано, що виплата перерахованих підвищень пенсій відповідно до п.2 постанови №103 проводилась з 01.01.2018 у розмірах від суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року: з 01 січня 2018 - 50 відсотків; з 01 січня 2019 - 75 відсотків. На виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян” від 24.12.2019 №1088, з 01.01.2020 виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, до 1 березня 2018 року та перерахованих з 1 січня 2018 р., здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищень пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, вказано, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 нараховані пенсійні виплати здійснювались і здійснюються своєчасно, у відповідності до норм та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України “Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач, не погодившись із діями відповідача стосовно виплати його пенсії не в повному обсязі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку виплачувати позивачеві перераховану пенсію з урахуванням 100% підвищення, починаючи з 05.03.2019. При цьому, за висновком суду першої інстанції, виплата перерахованої пенсії повинна бути здійснена з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання перерахувати і виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2018 по 04.03.2019, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 2 постанови № 103, яким було встановлено обмеження виплати підвищення до пенсії, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 був чинним та підлягав обов'язковому застосуванню відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплатити різницю пенсії однією сумою, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Колегія суддів зазначає, що постанова КМУ № 103 на час вчинення відповідачем спірних дій (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Таким чином, з 05.03.2019 у відповідача були відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Посилання відповідача на те, що після втрати чинності п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 виплата підвищення до пенсії здійснювалася в порядку встановленому постановою КМУ № 804 від 14.08.2019 колегія суддів відхиляє, з таких підстав.
Так, враховуючи вже зазначене вище рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р. (набрало законної сили 05.03.2019 р.), позивач з цієї дати (05.03.2019 р.) набув право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, тобто визнано неправомірним положення постанови Кабінету Міністрів України №103, якими визначався порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 р. було установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Приписами ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Однак, колегія суддів зауважує, що фактично вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 р. права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, з 04.09.2019 р. обмежує розмір гарантованого позивачу пенсійного забезпечення у 2019 р. 75 % сумою підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 р., тобто вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача на законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідне право встановлювати умови, порядок та розміри надано Кабінету Міністрів України ч.4ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виключно при перерахунку пенсії, а в даному випадку питання стосується пенсії позивача перерахунок якої повинен був зроблений станом на 05.03.2019 р., тобто за значний період до ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. № 804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 р., а отже в цьому випадку вказана Постанова Кабінету Міністрів України не може бути застосована до позивача.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті за період з 01.01.2018 по 04.03.2019, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були чинними.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав не враховувати приписи п. 2 Постанови № 103.
З урахуванням відсутності у ГУПФУ в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою № 103, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМУ № 103 та № 704, діяв у відповідності до п.2 постанови КМУ № 103 та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою № 103.
Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача як таких, що порушують право позивача на мирне володіння своїм майном, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних відносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже постановою КМУ № 103, яка була чинною до 05.03.2019, було передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУПФУ в Харківській області за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 щодо виплати перерахованої пенсії з обмеженням (з 01 січня 2018 року - 50% підвищення, з 01 січня 2019 року по 04 березня 2019 року - 75% підвищення), встановленим пунктом 2 постанови № 103 та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області виплатити пенсію за вказаний період з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах, зокрема, від 16 жовтня 2019 по справі № 2040/6740/18 та від 09 квітня 2020 року по справі № 640/19928/18 та від 17.06.2020 по справі № 2540/2873/18.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію однією сумою, враховуючи наступне.
Згідно зі ст.55 Закону № 2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, стаття 55 Закону № 2262-ХІІ передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Між тим, ця норма не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Належним виконанням судового рішення про здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
З огляду на викладене, вимога позивача про виплату перерахованої пенсії однією сумою задоволенню не підлягає.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту -Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволеих вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
В іншій частині рішення доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 по справі № 520/4367/21 - скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 по справі № 520/4367/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова