18 жовтня 2021 р. Справа № 480/9141/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2021, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 08.06.21 по справі № 480/9141/20
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Сумській області (надалі також - позивач, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 56 070 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 56 070,00 грн на р/р UA 648999980314000561000018500, одержувач отг смт. Краснопілля 21081500, код одержувача 37938125, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на той факт, що на момент звернення до суду першої інстанції у ФОП ОСОБА_1 був відсутній податковий борг з адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 56 070,00 грн, у зв'язку з процедурою судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 за № 0001424001. Водночас, зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не відображено та не досліджено порядок надсилання податкової вимоги № 4350-10 від 17.04.2020, зокрема, строки її направлення платнику податків.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом установлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Головного управління ДПС у Сумській області та є платником податків.
26.06.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами перевірки, 26.06.2019 складений акт № 743/18-28-40-01/ НОМЕР_1 .
На підставі акта перевірки від 26.06.2019 за № 743/18-28-40-01/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 за № 0001424001 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 56 070, 00 грн (а.с. 7).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось відповідачем в судовому порядку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 залишено без змін.
У зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу направлялась податкова вимога № 4350-10 від 17.04.2020, яка отримана відповідачем 26.05.2020 (а.с. 6).
Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов'язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював цей спір, заявивши вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів за податковим боргом у сумі 56 070 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання в установлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
За приписами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
Водночас, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/12162/17, від 20.11.2018 у справі № 804/7638/16, від 04.12.2018 у справі № 806/4015/15.
Згідно з нормами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
Податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, включає несплачені податкові зобов'язання, узгоджені за наслідками закінчення строків оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов'язань.
Як убачається із матеріалів справи, контролюючим органом відповідачу направлялася податкова вимога від 17.04.2020 за № 4350-10 на суму 56070,00 грн. (а.с. 6), яка була надіслана відповідачу поштою та ним отримана, що відповідачем не заперечується.
З моменту направлення податкової вимоги за № 4350-10 від 17.04.2020 податковий борг не переривався.
Також, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 в період з 17.04.2020 (формування податкової вимоги № 4350-10) по 10.12.2020 (звернення Головного управління ДПС у Сумській області з позовом про стягнення до суду) зменшувався до нуля.
Доказів того, що вказана податкова вимога відповідачем оскаржувалася, у тому числі у судовому порядку, сторонами не надано.
Отже, ФОП ОСОБА_1 має податковий борг у сумі 56 070,00 грн, який на час розгляду справи відповідачем не сплачено.
Наявність вказаного податкового боргу підтверджується розрахунком, що міститься в матеріалах справи (а.с. 5).
З огляду на встановлені обставини щодо наявності у відповідача непогашеного податкового боргу у сумі 56 070,00 грн, що відповідачем не спростовано, зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку стягнення заборгованості, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.
На час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції податкові зобов'язання відповідача узгоджені за наслідками оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов'язань в судовому порядку (справа № 480/4736/20).
Обставини дотримання строків направлення податкової вимоги № 4350-10 від 17.04.2020 відповідачу правомірно не досліджувалися судом першої інстанції, оскільки предметом розгляду цієї справи є стягнення податкового боргу, а не оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 по справі № 480/9141/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич