18 жовтня 2021 року справа №200/6014/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,
секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника відповідача Вірченка Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 200/6014/21 (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Донецької обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 14.04.2021 року про накладення на Донецьку обласну прокуратуру штрафу у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова відповідача про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду є протиправною, оскільки рішення було виконано у повному обсязі та у строк, коли це стало можливим. Зазначеним обставинам вже надана оцінка рішенням суду у справі № 200/2488/21-а яким скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 квітня 2021 року ВП № 63799314 про накладення на Донецьку обласну прокуратуру штрафу у розмірі 10 200 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Донецька обласна прокуратура хибно поновила ОСОБА_1 на «попередній роботі на посаді» в неіснуючій прокуратурі Донецької області.
Наказ про поновлення на посаді, згідно виконавчого листа №200/5474/20-а від 21.10.2020, виданий не був, про що свідчить наказ Донецької обласної прокуратури від 31.12.2020 №1945-к.
Судом першої інстанції не враховано, що постанова від 16.02.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні 63799314 на Донецьку обласну прокуратуру скасована судом вже після того, як винесено постанову від 14.04.2021 про накладення штрафу на Донецьку обласну прокуратуру вдруге.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/5474/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 0034051), Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, код ЄДРПОУ 25707002), про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області № 397-к від 04 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру”.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 138 кадрової комісії № 2 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області.
Зобов'язано Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури з 05 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 травня 2020 року до 21 жовтня 2020 року у сумі 123 695 (сто двадцять три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) гривень 91 копійку.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 0034051) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
21 жовтня 2020 року судом видано виконавчий лист про зобов'язання Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури з 05 травня 2020 року або на рівнозначній посаді в органах прокуратури України, який підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконавчого листа №200/5474/20-а.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 грудня 2020 року з боржника стягнуто розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 208,26 грн.
04 січня 2021 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Донецької обласної прокуратури в якому повідомлено про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді.
Зазначено, що запис до трудової книжки буде внесено невідкладно після її надання ОСОБА_1 до відділу кадрів роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури.
До листа додано копію наказу №1945-К від 31.12.2020 про скасування наказу прокурора Донецької області № 397-к від 04 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України “Про прокуратуру” та поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.
31 грудня 2020 року на адресу ОСОБА_1 . Донецькою обласною прокуратурою було направлено лист № 07-622 вих-20 в якому повідомлено про необхідність невідкладно прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури для ознайомлення з наказом та про необхідність надання оригіналу трудової книжки.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 лютого 2021 за невиконання без поважних причин боржником рішення на Донецьку обласну прокуратуру накладено штраф у розмірі 5100 грн.
24 лютого 2021 року на адресу відповідача Донецькою обласною прокуратурою було направлено лист № 07-222 вих-21 в якому повідомлено про внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про поновлення на попередній посаді.
04 березня 2021 на адресу відповідача Донецькою обласною прокуратурою було направлено лист №07-258-21 в якому прокуратурою повідомлено про виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді та запропоновано вирішити питання про скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 квітня 2021 року за невиконання без поважних причин боржником рішення на Донецьку обласну прокуратуру накладено штраф у розмірі 10200 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що скасування в судовому порядку постанови від 16.02.2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн, виключає накладення штрафу за повторне невиконання боржником рішення без поважних причин.
Оцінка суду.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Згідно статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 1 статті 13 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 1, п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).
За приписами ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За унормуванням ч. ч. 1, 2 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вказаних норм свідчить, що підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання.
Обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України "Про виконавче провадження" можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Таким чином, встановлення таких обставин як: невиконання судового рішення чи наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально, а обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Матеріали справи свідчать, що спірною постановою відповідача на позивача накладено штраф на підставі статті 75 Закону № 1404-VIII, тобто за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин.
При цьому, судами встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №200/2488/21-а, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 16.02.2021 про накладення на Донецьку обласну прокуратуру штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Отже, скасування в судовому порядку постанови від 16 лютого 2021 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. виключає накладення штрафу за повторне невиконання боржником рішення без поважних причин, оскільки в даному випадку відсутня повторність, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Суд не приймає посилання апелянта, що Донецька обласна прокуратура поновила ОСОБА_1 на «попередній роботі на посаді» в неіснуючій прокуратурі Донецької області, оскільки державний виконавець не має повноважень, визначених Законом , щодо оцінки посади на яку повинно відбуватися поновлення ОСОБА_1 відповідно до рішення суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року у справі №200/5474/20-а визначено поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду прокуратури Донецької області з 05.05.2020.
Наказ №63799314/20.1/18 від 03.12.2020 Донецької обласної прокуратури свідчить, що ОСОБА_1 поновлений на попередній роботі на посаді (прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду прокуратури Донецької області).
Таким чином, суд вважає, що твердження апелянта в цій частині є безпідставним.
Крім того, відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. ( Абзац другий пункту 19 в редакції Постанови Верховного Суду України N 18.
При цьому, твердження апелянта, що постанова від 16.02.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні 63799314 на Донецьку обласну прокуратуру скасована судом вже після того, як винесено постанову від 14.04.2021 не спростовує правильності висновків суду про протиправність оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 200/6014/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 200/6014/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 жовтня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар