18 жовтня 2021 року справа №200/2030/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об'єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а (суддя 1-ї інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
-зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 - з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14;
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від липня 2015 року по 10 вересня 2020 року № 6-р(ІІ)2020;
-зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від липня 2015 року по 10 вересня 2020 року № 6-р(ІІ)2020;
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, а саме рішення, викладеного у листі 07.12.2020 року вих. № 14/429 вих. 20, в частині відмови у виплаті позивачу компенсації з 10 вересня 2020 року за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України;
-зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу, починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем безпідставно не враховані певні суми в розмір вихідної допомоги при звільненні та не виплачена в повному обсязі вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористанні відпустки з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС.
Також, відповідачем не враховано що грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюються з розрахунку за вислугу 15 і більше календарних років 3,3 календарних дня.
Відповідачем безпідставно зменшено грошове забезпечення позивача, зокрема оклад за військове звання.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем не враховане рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, у зв'язку з чим грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, а саме матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, винагорода АТО/ОС, вихідна допомога при звільненні, компенсації за невикористанні відпуски, тощо з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не перераховані.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 8 років у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті позивачу компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплати позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті позивачу компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260.
Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.
Винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців. Таким чином відповідачем правомірно визначено розмір вихідної допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, без урахування винагороди за участь в АТО/ООС.
Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин Порядок №260, оскільки встановлена ним методика обрахунку компенсації за невикористані відпустки взагалі не відноситься до позивача, оскільки його звільнено в зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Також суд неправильно застосував до спірних правовідносин приписи Постанови №704.
Позивачем пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами стосовно стягнення вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток, тобто з позовом до суду позивач звернувся поза межами місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги позивача.
Судом першої інстанції не враховано рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, у зв'язку з чим грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення, а саме матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення, винагорода АТО/ОС, вихідна допомога при звільненні, компенсації за невикористанні відпуски, тощо з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не перераховані.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційних скарг учасників судового процесу, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині відмови в задоволенні позову, яка сторонами не оскаржується.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.23-27).
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
У період з липня 2005 по липень 2012 та з серпня 2012 по вересень 2020 року, ОСОБА_1 поступово обіймав посади в органах Військової прокуратури України (а.с.41-43).
Наказом виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 10 вересня 2020 року № 572 к позивача звільнено з посади начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об'єднаних сил (а.с. 55).
Підставою прийняття зазначеного наказу є наказ Міністра оборони України від 09.09.2020 № 442, яким відповідно до пункту 18 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» та пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» полковника юстиції ОСОБА_1 , начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об'єднаних сил звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) (а.с.53-54).
28.11.2020 позивач звернувся з листом на адресу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил з вимогою нарахувати та виплатити недораховані суми грошової допомоги про звільненні. Крім того, у вказаній заяві позивач просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати всіх належних сум грошового забезпечення (а.с.28-36).
Проте, листом відповідача від 07.12.2020 № 14/429вих-20 позивача повідомлено, що розрахунки з ним проведено у повному обсязі (а.с.37-39).
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
На підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» від 20 січня 2016 року №18 визначено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за: безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду; створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.
Щодо доводів апеляційної скарги, що винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Судом встановлено, що позивач приймав участь в АТО/ООС з 2018 року по день звільнення та отримував винагороду, що підтверджується довідкою та розрахунковими листами (а.с.44-50)
Тобто, позивач як військовослужбовець військової прокуратури об'єднаних сил, отримував додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер.
Таким чином, оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалась і виплачувалась позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.04.2020 у справі 820/3719/18, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні норм права.
Отже, оскільки позивач винагороду за участь в АТО/ООС отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку його грошової допомоги при звільненні.
За такого правового регулювання та обставин справи вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, винагороду за участь в АТО/ООС у розмірі 50% грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум, - суд зазначає, що ця позовна вимога є аналогічною по своєму правовому обґрунтуванню щодо до складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини.
До грошового забезпечення військовослужбовців не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалася і виплачувалася позивачеві щомісяця, підстави уважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач винагороду за участь в АТО отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку грошової компенсації за невикористані 247 доби відпустки.
Тому суд першої інстанції правильно задовольнив цю частину позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до абзацу першого п.3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Абзацом другим четвертим цього ж пункту Порядку № 260 передбачається, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Як встановлено судом, позивач був звільнений наказом виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 10 вересня 2020 року з посади начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об'єднаних сил у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.
З аналізу вищезазначеного Порядку № 260 випливає, що на позивача розповсюджується абзац перший п.3 розділу XXXI Порядку № 260 і не розповсюджуються абзаци другий четвертий, якими і передбачена кратність при обчисленні днів відпустки.
Таким чином, суд першої інстанції помилково задовольнив цю частину позовних вимог, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з липня 2015 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(П)2020р.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № № 1-223/2018 (2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції У країн и (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратур)" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку га розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке рішенням Конституційного Суду України визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами військових прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Ця норма закону є чинною та не визнана в установленому порядку неконституційною.
Позивача ОСОБА_1 не було переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури чи окружної прокуратури, а він був звільнений з військової прокуратури об'єднаних сил.
Отже, підстави для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток з липня 2015 року по дату звільнення, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», позивача відсутні, що обумовлює відсутність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання "полковник юстиції" відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та її додатку 14, суд зазначає наступне.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також, додатком 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності Постановою №704, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції, визначеній пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанови №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови №704 не вносилися.
Таким чином, з часу набрання чинності Постановою №704 пункт 4 вказаної постанови визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.».
В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Тобто лише з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Таким чином, до набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 при розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців, пункт 4 Постанови №704 передбачав використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 - розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Позивач пов'язує своє право на отримання грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням військового звання «полковник юстиції» з тим, що відповідно до Постанови №704 (редакції, на час виникнення спірних правовідносин) оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З посиланням на вказану примітку додатку 14 до Постанови №704 позивач вважає, що його оклад за військовим званням «полковник юстиції» підлягає визначенню, виходячи з показника «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» у 2017, 2018, 2019 та 2020 роках.
У свою чергу, розмір окладу за військовим званням позивача визначається на підставі пункту 4 Постанови №704, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.08.2018.
Вирішуючи питання про те, яку із вказаних розрахункових величин повинен був застосувати відповідач у спірних правовідносинах, слід виходить з того, що правила визначення розміру окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначає саме пункт 4 Постанови №704.
Натомість у додатку 14 до Постанови №704 посилання на іншу розрахункову величину ніж у пункті 4 цієї ж постанови міститься у примітці, яка за своїм змістом та призначенням є такою, що лише роз'яснює механізм (формулу) окладу за військовим (спеціальним) званням.
Слід також врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України №870 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила №870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення.
За змістом пункту 20 вказаних правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями пункту 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5 також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь- якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно- правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Зазначені норми права додатково підтверджують, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер, не може містити норм права і не може визначати яку саме розрахункову величину слід використовувати при обчисленні окладів.
Також необхідно зауважити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пунктом 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відтак, не приведення Кабінетом Міністрів України примітки додатку 14 Постанови №704 у відповідність до змін, що були внесені до пункту 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
Однак, як зазначалось вище, на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Разом з тим, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) пунктом З розділу II якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
За приписами частини З статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, під час розв'язання правової колізії між нормами пункту З розділу II Закону №1774-УІІІ та пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та примітки додатку 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Підсумовуючи вищенаведене, згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
З розрахункових листів позивача за спірний період слідує, що позивачу нараховувався і виплачувався оклад за військове звання у розмірі 1480, 00 грн.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» було установлено з 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1762,00 грн.
У свою чергу, відповідно до додатку 14 Постанови №704 тарифний коефіцієнт для військового звання полковник становить - 0,84.
Таким чином, враховуючи приписи пункту 4 Постанови №704, розмір окладу позивача за військове звання становить 1 480,00 грн. (1762,00 грн. х 0,84.).
На підставі викладеного не підлягає задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання "полковник юстиції" відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" і її додатку №14.
Таким чином в цій частині рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки предметом позовних вимог є складові грошового забезпечення.
В іншій частині відмови в задоволенні позовних вимог судове рішення не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції оцінка рішенню в тій частині, що не оскаржується, не надається.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини при розгляді частини позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання "полковник юстиції" відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та її додатку 14; про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити звільненому позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260.
Висновки щодо зазначених позовних вимог, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям постанови про відмову в задоволенні цих частин позову.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військової та оборонній сфері об'єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а - скасувати в частині:
- визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_2 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_2 компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 247 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог п. 3 XXXI Розділу Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260;
-визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил в частині відмови в перерахунку, обчисленні та виплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення, а також перерахунку вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14 та зобов'язання Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «полковник юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та її додатку 14, - та в цій частині відмовити в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року по справі №200/2030/21-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 жовтня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
Г.М. Міронова