18 жовтня 2021 року справа №200/5103/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №200/5103/21 (суддя 1-ї інстанції Зінченко О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування до стажу у подвійному розмірі, з урахуванням кратності 1 рік за 2 роки: період навчання у Запорізькому медичному інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та період навчання з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. у клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії, період роботи на посаді лікаря нарколога з 08.10.2009 р. по 16.07.2010 р. у Центральній міській лікарні м. Новоазовськ та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р. період роботи у КППУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» на посаді лікаря- нарколога;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати позивачу до стажу у подвійному розмірі, з урахуванням кратності 1 рік за 2 роки: період навчання у Запорізькому медичному інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та період навчання з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. у клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії, період роботи на посаді лікаря нарколога з 08.10.2009 р. по 16.07.2010 р. у Центральній міській лікарні м. Новоазовськ та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р. період роботи у КППУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» на посаді лікаря- нарколога;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок, нарахування та виплату її пенсії з зарахуванням позивачу до стажу у подвійному розмірі, з урахуванням кратності 1 рік за 2 роки: період навчання у Запорізькому медичному інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та період навчання з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. у клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії, період роботи на посаді лікаря нарколога з 08.10.2009 р. по 16.07.2010 р. у Центральній міській лікарні м. Новоазовськ та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р. період роботи у КППУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» на посаді лікаря- нарколога з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 28.03.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 24.11.2014 перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком як мати дитини з інвалідністю.
26.10.2020 року позивач звернулася з заявою до пенсійного органу щодо надання даних про нарахування пенсії та з відповіді якого дізналася, що їй не зараховано стаж у подвійному розмірі, з урахуванням кратності 1 рік за 2 роки: період навчання у Запорізькому медичному інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та період навчання з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. у клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії, період роботи на посаді лікаря нарколога з 08.10.2009 р. по 16.06.2010 р. та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р, - період роботи у КППУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» на посаді лікаря-нарколога.
Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують пенсійні права позивача.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач зверталася до відповідача з заявою про зарахування стажу в подвійному розмірі за спірні періоди її трудової діяльності та навчання, але відповідач, всупереч приписам законодавства не прийняв належним чином оформленого рішення за наслідками розгляду заяви позивача.
Є помилковим висновок суду першої інстанції, що після 01.01.2004 року пільговий стаж позивача не підлягає врахуванню в подвійному розмірі та що період навчання позивача в інституті також не підлягає врахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до стажу у подвійному розмірі, суд не звернув уваги на принципи публічного правонаступництва, відповідно до яких не має значення, що пенсія позивачу була призначена не відповідачем, а іншим пенсійним територіальним органом.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач перебуває на обліку в пенсійному органі, як отримувач пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.115 Закону №1058 як мати дитини з інвалідністю з 28.03.2003 року.
З 24.11.2014 року перебуває на обліку в Маріупольському об'єднаному УПФУ Донецької області як переміщена особа, має статус непрацюючого пенсіонера.
26.10.2020 року позивач звернулась із заявою до Маріупольського об'єднаного управління ПФУ Донецької області про отримання даних щодо нарахування пенсії (а.с.8), на яку листом від 11.11.2020 відповідачем надано роз'яснення щодо нарахування пенсії (а.с. 10-15).
22.01.2021 позивач знов звернулась до відповідача із заявою про надання інформації про причини неврахування певних періодів її праці у подвійному розмірі (а.с. 9).
Листом від 30.03.2021 позивачу роз'яснено про необхідність звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії та необхідними документами (а.с.21-22).
Крім цього, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.09.2015 року (а.с.51) та від 11.09.2020 року (а.с.64), відповідно до яких позивачу здійснено перерахунок пенсії про заробітку з врахуванням спірних періодів без кратності 1:2.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не зверталася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
На підставі частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абзацу першого частини першої . 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Таким чином, особа має право на пільгове обчислення страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, лише за періоди роботи до 01.01.2004 року, а після 01.01.2004 року пільговий порядок застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 2 пункту 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом «а» статті 2 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 6 Закону № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Матеріали справи свідчать, що позивач з 28.03.2003 року отримує пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства, та теперішній час також є отримувачем пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає, що періоди її роботи на посаді лікаря нарколога з 08.10.2009 р. по 16.07.2010 р. у Центральній міській лікарні м. Новоазовськ та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р. період роботи у КППУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполь» на посаді лікаря- нарколога повинні бути враховані відповідачем до стажу в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-XII.
Однак, діючим законодавством не передбачено пільги для обчислення стажу роботи після 01.01.2004 року при визначенні розміру пенсії за віком, а приписи статті 60 застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме цього Закону та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі №329/553/17, від 24.01.2019 у справі №265/4648/14-а.
Враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 року в подвійному розмірі та здійснення перерахунку пенсії, призначеної за віком.
Суд зазначає, що вирішення питання про зарахування позивачу періоду роботи з 08.10.2009 р. по 16.07.2010 р. та з 20.07.2010 р. по 04.09.2020 р. в подвійному розмірі та здійснення у зв'язку з цим перерахунку пенсії може мати місце виключно при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років.
Натомість, як встановлено судом, позивач пенсії за вислугу років не отримує та із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років не звертався.
Таким чином, з огляду на вищевикладене пенсійним органом під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком було правомірно враховано стаж після 01.01.2004 року в одинарному розмірі.
Щодо зарахування до стажу роботи в подвійному розмірі періоду навчання позивача в інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. в клінічній ординатурі суд зазначає наступне.
На підставі пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Як свідчать матеріали справи відповідачем зараховано періоди навчання ОСОБА_1 в Запорізькому медичному інституті з 01.09.1970 р. по 24.06.1976 р. та період навчання з 01.09.1981 р. по 31.08.1983 р. у клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії до стажу в одинарному розмірі.
Нормативно-правовими актами не передбачено зарахування періоду навчання у вищих навчальних закладах та в клінічній ординатурі в подвійному розмірі при розрахунку пенсії за віком, отже відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати період навчання позивач у спірні періоди до її стажу в подвійному розмірі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому суд звертає увагу, що підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції визначив те, що позивач не зверталася з відповідною заявою до пенсійного органу про перерахунок пенсії.
Між тим, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 30.09.2015 року, від 11.09.2020 року, та ці обставини не є спірними.
Спірним є наявність у позивача права, як отримувача пенсії за віком відповідно до Закону №1058, на врахування до її стажу у подвійному розмірі періодів роботи на відповідних посадах після 01.01.2004 року.
Зазначеним обставинам суд першої інстанції оцінки в своєму рішенні не надав, обмежившись тільки обгрунтуванням відсутності надання позивачем належної заяви про перерахунок пенсії, що не відповідає обставинам справи.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
На підставі частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в частині визначення підстав для відмови в задоволенні позову.
Тому судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині, з врахуванням висновків, викладених судом апеляційної інстанції в цій постанови, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №200/5103/21 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №200/5103/21 - змінити в мотивувальній частині щодо визначення підстав відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - виклавши її в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №200/5103/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 жовтня 2021 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар