ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
18 жовтня 2021 року справа №640/21587/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомБлагодійної організації Представництва товариства «Місіонерки Божественної Любові» в Україні (далі по тексту - позивач, БОПТ Місіонерки Божественної Любові »)
доУправління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач, УДР ГТУЮ у м. Києві)
про1) визнання незаконним та скасування рішення щодо віднесення «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва до нежитлових приміщень; 2) зобов'язання відповідача зареєструвати «Їдальню та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва як житлове приміщення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, у зв'язку із тим, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 притулок відноситься до житлових приміщень. Позивач звертає увагу, що відповідач жодними поясненнями та доказами не обґрунтував правомірність віднесення спірного об'єкта до нежитлових приміщень.
Ухвалою від 12 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/21587/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою від 18 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача та поновив строк звернення до адміністративного суду.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Як вбачається зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 січня 2016 року №51535051, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27791152 від 12 січня 2016 року 11:51:07 державний реєстратор УДР ГТУЮ у м. Києві Бродюк Ірина Юріївна зареєструвала за позивачем на праві приватної власності об'єкт нерухового майна - «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А, загальною площею 1149,9 кв.м.
Рішенням від 12 лютого 2020 року №51106437 про відмову у внесенні змін до запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено у внесенні зміни до запису про за номером розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 827313980000 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, керуючись статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141.
Листом Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2020 року №07/07/1-1428 на звернення позивача про надання роз'яснень щодо внесення у 2014 році в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно інформації щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлових приміщень літ. «А» та порядок внесення змін до записів зазначено, що Департамент розпочав здійснювати свої функції з 27 квітня 2016 року та не має повноважень про надання роз'яснень щодо питання внесення в 2014 році інформації щодо об'єкта нерухомого майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та вказано про можливість звернутися до Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції України у листі від 25 березня 2020 року №14358/6536-33-20/19.1.1 за наслідками розгляду листа позивача повідомило з посиланнями на положення законодавства стосовно допущених технічних помилок про те, що законодавством не визначено порядок переведення нежитлової нерухомості до житлового фонду без здійснення реконструкції.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.
За визначенням частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла станом на момент винесення оскаржуваного рішення, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;
нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Положеннями частин першої та другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що нерухоме майно, зокрема житлові та нежитлові приміщення, підлягають реєстрації у Державному реєстрі прав після прийняття їх в експлуатацію.
При цьому, відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;
2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;
3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;
4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;
5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;
6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;
8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;
81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;
9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Матеріали справи підтверджують, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27791152 від 12 січня 2016 року 11:51:07 державний реєстратор УДР ГТУЮ у м. Києві Бродюк Ірина Юріївна зареєструвала за позивачем на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна - «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А , загальною площею 1149,9 кв.м.
Позивачу видано свідоцтво про право власності від 12 січня 2016 року індексний номер 51534809, відповідно до якого БОПТ Місіонерки Божественної Любові» є власником об'єкта нерухомого майна «їдальня для убогих осіб та осіб без постійного місця перебування (літера А)» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 2-А , загальною площею 1149,9 кв.м. на праві приватної власності.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.
Якщо виправлення технічної помилки може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє таких осіб про виправлення технічної помилки.
Позивач в адміністративному позові зазначає, що державним реєстратором при внесенні даних в реєстр речових прав внесено помітку «нежитлове приміщення, літера А», незважаючи на те, що в документах про передачу земельної ділянки, проектно-будівельній документації йдеться про притулок та фактично соціальний об'єкт використовується як житлове приміщення відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, суд звертає увагу, що у справі не міститься будь-яких доказів, які б підтверджували наявність в оскаржуваному рішенні помітки «нежитлове приміщення, літера А» щодо об'єкта «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва.
Зокрема, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 січня 2016 року №51535051 та зі свідоцтва про право власності від 12 січня 2016 року №51534809 неможливо встановити факт віднесення об'єкта нерухомого майна - «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2а в Голосіївському районі м. Києва, до категорії нежитлових приміщень.
При цьому, матеріали справи не містять жодних інших доказів, якими б підтверджувався факт віднесення вказаного об'єкта до категорії нежитлових приміщень.
З урахуванням викладеного у суду відсутня можливість встановити порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним рішенням щодо віднесення «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва до нежитлових приміщень.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна - «Їдальні та притулку для убогих та осіб без постійного місцеперебування» на вул. Гвардійська, 2А в Голосіївському районі м. Києва віднесено до категорії нежитлових приміщень, позовні вимоги не підтверджуються.
Окружний адміністративний суд міста Києва не встановив, що оскаржуване рішення суперечить вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір позивачу не належить відшкодовувати.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Благодійній організації Представництва товариства «Місіонерки Божественної Любові» в Україні повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Благодійна організація Представництва товариства «Місіонерки Божественної Любові» в Україні (03118, м. Київ, вул. Гвардійська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 21711811);
Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (02660, м. Київ, Євгена Сверстюка, буд. 15; ідентифікаційний код 43315602).
Суддя В.А. Кузьменко