ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
18 жовтня 2021 року справа №640/19648/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах (Список №1) період роботи позивача з 25 липня 1989 року по 30 вересня 1992 року, з 02 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 21 січня 2019 року за Списком №1відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії він досяг встановленого законом віку та має достатню кількість пільгового і загального стажу роботи та посилається на судову практику.
Ухвалою від 20 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/19648/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач 02 вересня 2021 року подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копії поштового реєстру та фіскального чеку АТ «Укрпошта».
Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.
Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Таким чином, відзив відповідача не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У свою чергу частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі №640/19648/21 представником відповідача отримана 29 липня 2021 року.
Враховуючи викладене, суд не приймає до розгляду відзив на позовну заяву, у зв'язку з порушенням, встановленого судом строку надання відповідачем відзиву на позовну заяву та відсутністю клопотання про поновлення пропущеного строку подання такого відзиву, а тому відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 18 грудня 2018 року №3004-5000000312, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
У відповідь на заяву позивача від 21 січня 2019 року щодо призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідач листом від 14 березня 2019 року №52188/03 відмовив в призначенні пенсії та повідомив, що відповідно до пунктів 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах; згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 та постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №920 «Про внесення змін до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ.
Відповідач також зазначив, що надані позивачем довідки про підтвердження пільгового стажу роботи, видані органом, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території; відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначені довідки є недійсними і не створюють правових наслідків, тому не підлягають реєстрації та виконанню і не можуть бути враховані при визначенні права на пенсію; відповідно до наданих копій документів для призначення пенсії з'ясовано, що страховий стаж позивача становить 36 років 03 місяці та 19 днів.
Відповідно до записів №13- 16 наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 25 липня 1989 року по 31 жовтня 1997 року працював на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна за професіями клеймувальник гарячого металу та різальник гарячого металу.
Усі інші записи в трудовій книжці позивача не відносяться до предмету спору та не заперечуються сторонами, а тому не досліджуються судом.
Відповідно до довідки ПАТ «Донецький металургійний завод» від 16 березня 2018 року №08/31-490 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПАТ «Донецький металургійний завод» з 25 липня 1989 року по 30 вересня 1992 року (03 роки 02 місяці 06 днів) за професією клеймувальник гарячого металу, зайнятий на ручному клеймуванні, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 3 код КП 1030300а-12780, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; зазначені додаткові відомості щодо наявності наказів про проведення атестації робочих місць на ВАТ «Донецький металургійний завод» від 25 січня 1995 року №30К.
Згідно із довідкою ПАТ «Донецький металургійний завод» від 16 березня 2018 року №08/31-491 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день в ПАТ «Донецький металургійний завод» з 01 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року (05 років 01 місяць 0 днів) за професією різальник гарячого металу, що передбачена Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 3 код КП 1030300а-17889, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року№162.
В довідці від 16 березня 2018 року №08/31-491 зазначені додаткові відомості щодо наявності наказів про проведення атестації робочих місць на ВАТ «Донецький металургійний завод» від 25 січня 1995 року №30К.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).
При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) (пункти 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач, оскаржуючи дії відповідача, стверджує, що порушено його право на соціальний захист.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають, зокрема, особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, у випадку, якщо позивач не має стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці 10 років, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, він має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 60 років на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Як встановив суд, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, 21 січня 2019 року, позивачу виповнилося 52 роки та загальний страховий стаж складає 36 років 03 місяці 19 днів, відповідач не заперечує наявність у позивача достатнього загального стажу.
Підставою відмови відповідачем в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах стала відсутність необхідного пільгового стажу роботи на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, у зв'язку з тим, що періоди роботи позивача з 25 липня 1989 року по 30 вересня 1992 року, з 02 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року не враховані до пільгового стажу роботи, оскільки, довідки про підтвердження пільгового стажу роботи, видані органом, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Отже, спірним є наявність у позивача стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Суд встановив, що трудовій книжці містяться записи про періоди роботи позивача з 25 липня 1989 року по 31 жовтня 1997 року клеймувальником гарячого металу та різальником гарячого металу на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна.
Професія клеймувальників гарячого металу, зайнятих на ручному клеймуванні віднесена до професій і посад із роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року (позиція 1030300а-12780 підрозділу 3 розділу ІІІ).
Професія різальник гарячого металу віднесена до професій і посад з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року№162 (позиція 1030300а-17889 підрозділ 3 розділ ІІІ).
Отже, професії клеймувальника гарячого металу та різальник гарячого металу внесені до Списку №1 та відповідно до пункту 3 Порядку №383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановив суд, в трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна з 25 липня 1989 року по 31 вересня 1992 року (до переведення) клеймувальником гарячого металу та з 01 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року різальником гарячого металу.
Зазначені періоди роботи позивача підтверджуються також довідками ПАТ «Донецький металургійний завод», якими також підтверджується і проведення атестації робочих місць відповідно до наказу на ВАТ «Донецький металургійний завод» від 25 січня 1995 року №30К.
Суд не погоджується з доводами відповідача, що надані позивачем довідки про підтвердження пільгового стажу роботи є недійсними і не створюють правових наслідків, оскільки видані органом, який знаходиться на непідконтрольній українській владі території, та зауважує, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй (далі по тексту - ООН), згідно з якими, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв'язку з наданням довідки органом, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 18 квітня 2019 року у справі №344/16404/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №701/1196/16-а.
Суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
За встановлених обставин, суд зазначає, що, оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1 та підтверджують проведення атестації робочих місць, періоди роботи позивача на Донецькому металургійному заводі ім. В.І. Леніна з 25 липня 1989 року по 31 вересня 1992 року та з 01 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року повинні бути зараховані до його пільгового стажу.
Таким чином, пільговий стаж позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідно до Списку №1 становить 08 років 03 місяці 06 днів, що дає йому право на зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на 8 років.
Отже, позивач має 36 років 03 місяці 19 днів загального страхового стажу та 08 років 03 місяці 06 днів пільгового стажу, а тому має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 після досягнення 52 років.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним протиправними дій відповідача щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періоди роботи позивача з 25 липня 1989 року по 30 вересня 1992 року, з 02 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року.
Щодо вимоги позивача зобов'язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 21 січня 2019 року за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 21 січня 2019 року.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.
В даному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах з дня звернення позивача за пенсією.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 21 січня 2019 року.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, періоди роботи ОСОБА_1 з 25 липня 1989 року по 30 вересня 1992 року та з 02 жовтня 1992 року по 31 жовтня 1997 року.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 21 січня 2019 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко