18 жовтня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3863/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача, що полягає в несплаті позивачу, починаючи з 13.03.2021 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який виник через затримку видачі трудової книжки та зобов'язання відповідача, починаючи з 13.03.2021 нарахувати та сплатити на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який виник через затримку видачі трудової книжки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо видачі ОСОБА_1 трудової книжки в день звільнення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 Кодексу Законів про Працю України, а тому зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
29.04.2021 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 620/3957/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування наказу.
Представником відповідача подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позову та зазначає, що відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 12 березня 2021 року № 358 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача, головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області було звільнено з займаної посади 12 березня 2021 року. Того ж дня, 12 березня 2021 року, відбулось й ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення, про що свідчить його особистий підпис. У день звільнення ОСОБА_1 не з'явився до Департаменту роботи з персоналом (відділу кадрів) для отримання трудової книжки, у зв'язку з чим, Укртрансбезпекою було підготовлено лист від 12.03.2021 № 1013/8.2/14-21 ОСОБА_1 , яким його запрошено особисто прибути до приміщення Укртрансбезпеки за адресою: АДРЕСА_1 або доручити отримати трудову книжку за довіреністю чи направити оригінал заяви із зазначенням точної адреси для отримання трудової книжки поштою. Однак, ОСОБА_1 особисто не прибув до Департаменту роботи з персоналом для отримання трудової книжки та жодних листів із вказівкою адреси для пересилання не надав. Таким чином, Укртрансбезпека вжила усіх можливих дій для видачі трудової книжки ОСОБА_1 , а тому відсутня затримка видачі трудової книжки з вини власника.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 поновлено провадження у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив державну службу в органах Укртрансбезпеки, а саме в Управлінні Укртрансбезпеки у Чернігівській області, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 196-р є територіальним органом Укртрансбезпеки, і відповідно до інформації з офіційного сайту Укртрансбезпеки знаходиться за адресою: вул. Пятницька, 39, м. Чернігів, 14000 (https://dsbt.gov.ua/uk/storinka/kontakty-derzhavnoyi-sluzhby-ukrayiny-z-bezpeky-na transporti) .
Згідно наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 №3 90 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державна служба України з безпеки на транспорті на 2020 рік" введено в дію структуру та штатний розпис Укртрансбезпеки у новій редакції. У зв'язку з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" повідомлено, що посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, яку обіймає ОСОБА_1 , скорочена.
Позивача 02.11.2020 під підпис попереджено про наступне вивільнення (а.с.27).
Відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 358-к від 12.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача як головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області звільнено із займаної посади 12.03.202, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртранбезпеки, без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.28).
Вважаючи дане звільнення із займаної посади протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 620/3957/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 №358-к, яким головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 12.03.2021; поновлення з 13.03.2021 ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено повністю. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.07.2021 (а.с.49-51).
Як слідує з матеріалів справи Укртрансбезпекою направлено на адресу позивача лист від 12.03.2021 № 1013/8.2/14-21, яким його запрошено особисто прибути до приміщення Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 14 або доручити отримати трудову книжку за довіреністю чи направити оригінал заяви із зазначенням точної адреси для отримання трудової книжки поштою (а.с.29-30).
Згідно із відстеженням рекомендованого відправлення № 0113514985790, яким було надіслано лист Укртрансбезпеки 12.03.2021 № 1013/8.2/14-21, 19.03.2021 ОСОБА_1 особисто отримав дане відправлення (а.с.31).
При цьому, вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо несплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовані Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 5 Закону№ 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Приписами частини першої статті 83 Закону № 889-VIII зазначені підстави припинення державної служби.
Зокрема, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Відповідно до ч. 6 ст. 492 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є 1. скорочення чисельності або штату державних службовців; 2. скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; 3. реорганізація державного органу.
Частинами 3 та 4 статті 87 Закону № 889-VIII визначено процедуру, якої слід дотримуватися суб'єкту владних повноважень під час звільнення державного службовця.
Так, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, на момент виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Частиною п'ятою статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 КЗпП України порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі - постанова № 301).
Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку (п.3 постанови № 301).
При цьому, як встановлено судом трудові книжки зберігаються у центральному апараті Укртрансбезпеки, а саме у Департаменті роботи з персоналом, яке розташоване у приміщенні Міністерства інфраструктури України за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14, каб. 2002 (https://dsbt.gov.ua/uk/storinka/kontakty- derzhavnoyi-sluzhby-ukrayiny-z-bezpeky-na-transporti).
З вищенаведеної норми слідує, що для отримання трудової книжки позивачу необхідно особисто прибути до Департаменту роботи з персоналом (центральний апарат Укртрансбезпеки, де зберігаються трудові книжки працівників) і поставити підпис про її отримання.
Водночас суд зазначає, що згідно п. 5 постанови № 301 Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об'єднань у тримісячний термін розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Розділом 4 Інструкції встановлено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як встановлено судом у день звільнення ОСОБА_1 не з'явився до Департаменту роботи з персоналом (відділу кадрів) для отримання трудової книжки, в зв'язку з чим, Укртрансбезпекою направлено лист від 12.03.2021 № 1013/8.2/14-21, яким позивача запрошено особисто прибути до приміщення Укртрансбезпеки за адресою: АДРЕСА_1 або доручити отримати трудову книжку за довіреністю чи направити оригінал заяви із зазначенням точної адреси для отримання трудової книжки поштою.
Згідно із відстеженням рекомендованого відправлення № 0113514985790, яким було надіслано лист Укртрансбезпеки 12.03.2021 № 1013/8.2/14-21, 19.03.2021 ОСОБА_1 особисто отримав дане відправлення.
В порушення вищевказаних норм законодавства позивач особисто не прибув до Департаменту роботи з персоналом для отримання трудової книжки та жодних листів із вказівкою адреси для пересилання не надав.
Таким чином, Укртрансбезпека вжила усіх можливих дій для видачі трудової книжки ОСОБА_1 , а тому відсутня затримка видачі трудової книжки з вини власника.
Також суд зазначає, що відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за березень 2021 року Укртрансбезпекою 16.03.2021 проведено повний розрахунок з позивачем із виплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 947,64 грн за 2 робочих дні (а.с.33).
Крім того рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 620/3957/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 №358-к, яким головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 12.03.2021; поновлення з 13.03.2021 ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті; стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено повністю. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.07.2021 (а.с.49-51).
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та були спростовані наданими відповідачем доказами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державна Служба України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Повний текст рішення суду складено 18.10.2021.
Суддя О.М. Тихоненко