18 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4656/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов Приватного підприємства «Бонус Актив» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Приватне підприємство «Бонус Актив» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив суд:
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 31 серпня 2018 року, подану на реєстрацію Приватним підприємством «Бонус Актив»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області відновити на електронному ПДВ рахунку ПП «Бонус Актив» суму вилучених коштів ПДВ у розмірі 5601,66 грн та зняти із статусу ризикових підприємств.
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, у вказаній ухвалі судом зазначено про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема:
- усупереч положенням пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем у позовній заяві не зазначено як відповідача Державну податкову службу України;
- у прохальній частині адміністративного позову позивачем не вказано, яку саме бездіяльність Головного управління ДПС у Чернівецькій області та Державної податкової служби України він вважає протиправною, чи які їх дії (рішення), на переконання позивача, є протиправними;
- до Головного управління ДПС у Чернівецькій області та Державної податкової служби України заявлено лише вимоги зобов'язального характеру;
- всупереч пункту 5 частини п'ятої статті 160 та частині четвертій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до позову оригіналів чи належним чином засвідчених копій документів, на які він посилається у позові, обґрунтовуючи свої вимоги, а саме: пояснення про підтвердження реальності здійснення господарської операції по податковій накладній №1 від 31 серпня 2018 року; рішення комісії ДФС від 19 вересня 2018 року №921246/41738887 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31 серпня 2018 року; скаргу позивача на рішення комісії ДФС від 19 вересня 2018 року №921246/41738887 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31 серпня 2018 року; рішення ДФС України від 04 жовтня 2018 року №34300/41738887/2; рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справах №824/1001/18-а та №824/1000/18-а;
- усупереч положенням пункту 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві не зазначено, коли позивачу стало відомо про прийняте Державною фіскальною службою України рішення, а також не надано жодних належних доказів на підтвердження факту його отримання.
На виконання вказаної вище ухвали представником позивача подано до суду заяву, згідно з якою позивачем зазначено відповідача по справі Головне управління ДПС у Чернівецькій області.
Крім цього, позивачем викладено прохальну частину позову в такій редакції, в якій він просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернівецькій області щодо не реєстрації податкової накладної №1 від 31 серпня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої приватним підприємством «Бонус Актив»;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної ДФС від 19 вересня 2018 року №921246/41738887 та рішення ДФС України №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Чернівецькій області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 31 серпня 2018 року, подану приватним підприємством «Бонус Актив»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області відновити на електронному ПДВ рахунку ПП «Бонус Актив» суму вилучених коштів ПДВ у розмірі 5601,66 грн та зняти зі статусу ризикових підприємств.
Крім цього, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2021 року подано наступні докази: пояснення про підтвердження реальності здійснення господарської операції по податковій накладній №1 від 31 жовтня 2018 року; копію рішення комісії ДФС від 19 вересня 2018 року №921246/41738887 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31 серпня 2018 року; копію скарги ПП «Бонус Актив» на рішення комісії ДФС від 19 вересня 2018 року №921246/41738887; копія рішення ДФС України №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року; копії рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від №824/1001/18-а та №824/1000/18-а.
Також на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2021 року в частині зазначення відомостей, коли позивачу стало відомо про прийняте Державною фіскальною службою України рішення з наданням належних доказів на підтвердження факту його отримання, позивач у поданій ним заяві зазначив, що 14 жовтня 2018 року йому стало відомо про прийняте ДФС України рішення №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року згідно з отриманим листом ДФС України від 09 жовтня 2018 року №32882/6/99-99-11-04-15, на підтвердження чого надано копії листа ДФС України №32882/6/99-99-11-05-15 від 09 жовтня 2018 року та конверта, яким указаного листа було відправлено на адресу позивача.
У зв'язку з наведеним суд зазначає наступне.
Згідно пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Питання щодо строків звернення до суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору досліджувалось Верховним Судом у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 з правовідносин, що є аналогічним відносинам у цій справі.
Так, у вказаній постанові, висновки якої в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує суд, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України) оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 19 вересня 2018 року №921246/41738887.
Як вбачається зі змісту заяви позивача, поданої на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2021 року, 14 жовтня 2018 року йому стало відомо про прийняте ДФС України рішення №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року згідно з отриманим листом ДФС України від 09 жовтня 2018 року №32882/6/99-99-11-04-15, в якому зазначено, що рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 31 серпня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без змін.
Тобто, позивачем використано досудовий порядок вирішення цього спору.
Отже, строк звернення до суду з цим позовом становить три місяці, який почався з 15 жовтня 2018 року - наступного дня, коли позивачу стало відомо про прийняте ДФС України рішення №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року (14 жовтня 2018 року), і закінчився 15 січня 2019 року.
Однак до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 16 вересня 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду), тобто із пропуском строку понад 2 роки та 8 місяців.
За таких обставин суд приходить до висновку про пропущення, при цьому значне, позивачем встановленого частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Крім цього, з огляду на зміст заяви, поданої позивачем на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2021 року, та доданих до неї документів, суд звертає увагу на таке.
Так, згідно змісту нової редакції прохальної частини позову, позивачем пред'явлено вимоги до Державної фіскальної служби України в частині, що стосується оскарження рішення №34300/41738887/2 від 04 жовтня 2018 року.
Однак усупереч вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем у позовній заяві не зазначено як відповідача Державну фіскальну службу України.
Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Проте, усупереч наведеній нормі, позивачем не надано копії позовної заяви доданих до неї документів для відповідача - Державної фіскальної служби України.
Таким чином, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно подати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до суду й докази поважності причин його пропуску;
- позовну заяву в новій редакції (зокрема, із зазначенням Державну фіскальну службу України як відповідача);
- копію позовної заяви з додатками для всіх учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Приватного підприємства «Бонус Актив» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання: заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску; позовної заяви в новій редакції (зокрема, із зазначенням Державну фіскальну службу України як відповідача); копії позовної заяви з додатками для всіх учасників справи.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк