про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення
18 жовтня 2021 року Сєвєродонецьк Справа № 360/1505/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової Валентини Євгеніївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/1505/21 за адміністративним позовом адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
20 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової Валентини Євгеніївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення, на підставі якого Луганським окружним адміністративним судом 07 червня 2021 року видано виконавчий лист у справі № 360/1505/21, змінивши зобов'язання Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, на стягнення 8306,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/1505/21, виданого Луганським окружним адміністративним судом 07 червня 2021 року, про зобов'язання Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
06 липня 2021 року державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. На адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від боржника надійшла відповідь, з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Підтверджуючих документів щодо повного виконання рішення суду державному виконавцю не надано.
Згідно з статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно з статтею 33 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З урахуванням викладеного, заявник просить задовольнити заяву.
Заявник та сторони у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (арк. спр. 94, 94 зв., 95, 95 зв., 96, 97). Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонова Валентина Євгеніївна у заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення просила розгляд справи проводити за її відсутності (арк. спр. 48-54).
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина друга статті 378 КАС України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки державний виконавець та сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 360/1505/21 позов адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю (арк. спр. 34-40):
- визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язано Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
07 червня 2021 року позивачу видано виконавчий лист у справі № 360/1505/21 (арк. спр. 62-63).
Заявою від 28 червня 2021 року ОСОБА_1 пред'явив виконавчий лист у справі № 360/1505/21, виданий Луганським окружним адміністративним судом 07 червня 2021 року, про зобов'язання Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (арк. спр. 61).
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 06 липня 2021 року ВП № 65971599 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 360/1505/21, виданого Луганським окружним адміністративним судом 07 червня 2021 року, про зобов'язання Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги (арк. спр. 66).
Листами від 21 липня 2021 року №№ 6244, 6246 Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повідомило державного виконавця, що рішенням від 25 травня 2021 року № 147 ОСОБА_1 нараховано разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми. Виплата спірної допомоги ОСОБА_1 не здійснена, оскільки видатки на зазначені цілі не затверджені у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм (арк. спр. 71-72, 74-76).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону № 1404).
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 13 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (частина третя статті 33 Закону № 1404).
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом (частини друга статті 25 Бюджетного кодексу України)
В силу приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з підпунктами 3, 4, 6 частини другої вказаної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до приписів частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Між тим, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Відтак, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, у задоволенні заяви слід відмовити.
Аналогічна правова позиція при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року (справи № 21-394а14, № 21-475а14), від 25 листопада 2014 року (справа № 21-506а14), від 13 січня 2015 року (справа № 21-604а14), від 17 лютого 2015 року (справа № 21-622а14), від 14 квітня 2015 року (справа № 21-78а15).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 2014 року у справі № 21-506а14, аналізуючи норми частини першої статті 263 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується зі статтею 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, Верховний Суд України дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
В постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 759/1928/13-а, від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а зроблено правовий висновок, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році (далі - Порядок № 902).
Порядок № 902 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти) для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, а також виплати судового збору, виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 2 Порядку № 902 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - Мінсоцполітики, Нацсоцслужба та її територіальні органи, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування та здійснення соціальних виплат), визначені судом боржниками у виконанні рішення суду; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили.
Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Нацсоцслужба та її територіальні органи, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат (пункти 3, 4 Порядку № 902).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:
1) забезпечення виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов'язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також виплати судового збору, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»;
2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;
3) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;
4) забезпечення виплати суми судового збору, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Пунктами 8, 10 Порядку № 902 визначено, що боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки). Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків). Під час визначення потреби в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень на наступний місяць обов'язково враховується залишок непогашених грошових зобов'язань за рішеннями під час формування боржником окремих списків на наступний місяць. Боржник бере бюджетні зобов'язання та проводить платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.
Районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат щомісяця до 5 числа подають регіональним органам соціального захисту населення інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень, підготовлену відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості їх виконання за встановленою Мінсоцполітики формою (пункт 11 Порядку № 902).
Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отриману від районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень і не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену інформацію про потребу в бюджетних асигнуваннях на зазначені цілі в розрізі адміністративно-територіальних одиниць (пункт 12 Порядку № 902).
Мінсоцполітики після надходження від регіональних органів соціального захисту населення узагальненої інформації про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення відповідно до розподілу бюджетних коштів у межах помісячного розпису асигнувань (пункт 13 Порядку № 902).
Регіональні органи соціального захисту населення не пізніше ніж протягом наступного робочого дня перераховують бюджетні кошти на рахунки районних органів соціального захисту населення та центрів з нарахування та здійснення соціальних виплат відповідно до розподілу бюджетних коштів (пункт 14 Порядку № 902).
Районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат протягом трьох робочих днів перераховують бюджетні кошти на рахунки стягувачів, відкриті в установі уповноваженого банку (пункт 15 Порядку № 902).
Державним виконавцем та боржником не надано суду доказів неможливості виконання рішення суду у цій справі відповідно до механізму, визначеного Порядком № 902.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Антонової Валентини Євгеніївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 360/1505/21 за адміністративним позовом адвоката Драгомирової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Cуддя Т.І. Чернявська