Іменем України
18 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4308/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 16 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якому з урахуванням уточненого позову позивачем заявлено такі вимоги:
1) визнати протиправною та скасувати відповідь відповідача від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів роботи за списком № 1: з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року; з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит»;
2) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року, з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит»;
3) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 12 травня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування до пільгового трудового стажу за списком № 1 періодів роботи з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року, з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит», які не зараховані при призначенні пенсійних виплат в січні 2021 року, та призначити пільгову пенсію відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач в листі від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 зазначив про неможливість нарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 вище вказаних періодів у зв'язку з тим що надані уточнюючі довідки видані окупаційною владою та не мають юридичних наслідків.
Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки вважає, що наданими до відповідача уточнюючими довідками у повній мірі підтверджено, що спірний період має зараховуватися до страхового стажу за списком № 1. Такі довідки, незважаючи на їх видання на тимчасово окупованій території України, мають враховуватися при прийнятті рішення про призначення пенсії, оскільки їх неврахування матиме наслідком порушення прав позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Період роботи позивача з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит» взагалі не може викликати жодних сумнівів, оскільки підтверджений довідкою форми ОК-5 з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованою відповідачем.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою від 25 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 44-45).
Позивачем 13 вересня 2021 року подано уточнений позов, приведений у відповідність з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 47-48).
Ухвалою від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 51-52).
Від ГУПФУ в Луганській області 06 жовтня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 57-65).
Позивач з 25 січня 2021 року перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Позивач 12 травня 2021 року направив до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Марківське ОУПФУ) звернення в довільній формі, в якому просив зарахувати до стажу роботи певні періоди, за результатом розгляду якого листом від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 направлено відповідь.
Щодо визнання протиправним та скасування відповіді від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 про відмову у зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів роботи за списком № 1 відповідач зазначив, що постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами), затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію (а не в журналі вхідної кореспонденції) органу, що призначає пенсію. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436, затверджено Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, яким визначено порядок (процедура) подання заяв до органів Пенсійного фонду України. По зверненням щодо пенсійних питань, направлених до органів ПФУ в іншому порядку (невстановленій формі), згідно з Законом України «Про звернення громадян» рішення органами ПФУ про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії не приймаються, оскільки зазначений закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Таким чином, підставою для винесення органом Пенсійного фонду рішення щодо призначення/перерахунку пенсії (або про відмову) є подання в установленому порядку відповідної заяви, реєстрації її в журналі прийняття рішень. Обов'язок проведення управлінням перерахунку пенсій відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-ІV виникає виключно в разі подання заявником належного за формою документа, передбаченого Порядком № 22-1, позивачем зроблено хибний висновок про порушення його прав при розгляді звернення, та можливості призначення перерахунку пенсії на підставі його звернення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу роботи певних періодів роботи позивача, відповідач зазначив, що при підтвердженні стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці подається трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці. Проте, виключно записами в трудовій книжці не може бути підтверджено, чи був зайнятий працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. Таким чином вважає обґрунтованими нормами законодавства вимоги ГУПФУ в Луганській області щодо необхідності документального підтвердження наявного стажу роботи. За нормами Постанови № 637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць та неможливістю визначити за наданими документами, зокрема, трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме; відсутністю інформації про підземні спуски/підйоми у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи) не можливо зарахувати до стажу роботу в умовах, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах періоди роботи: з 01 липня 1992 по 20 серпня 1992 року - підземним прохідником з повним робочим днем під землею на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасаптрацит»; з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року - підземним гірничим очисного вибою на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит»; з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року - підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 31 липня 1999 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит»; з 01 серпня 1999 року по 29 вересня 1999 року - заступником начальника видобувної дільниці підземним з повним робочим днем під землею на ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит»; з 30 вересня 1999 року по 07 травня 2001 року - гірничим майстром видобувної дільниці підземним з повним робочим днем під землею на ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року - гірничим майстром з повним робочим днем під землею на промислово-виробничому приватному підприємстві по видобутку вугілля фірми «Стімул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року - гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на ДВАТ «шахти ім. Фрунзе» ДХК «Ровенькиантрацит», а також 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року - майстром гірничим підземним з повним робочим днем під землею у зв'язку із відсутністю відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату підприємством страхових внесків.
Щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV зазначив, що позивачу згідно з наданою ним заявою від 25 січня 2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV така пенсія вже призначена.
Оскільки ОСОБА_1 не звернувся за перерахунком пенсії у визначений спеціальним законодавством України спосіб, відповідач не мав змоги відсканувати та завантажити до «ІКІС ПФУ підсистеми «Звернення» означені законодавством України документи, а відтак жодним з територіальних органів ПФУ не розглядалось питання додаткового зарахування стажу позивача, а відтак і не приймалось рішення (ані про зарахування, ані про відмову у зарахування стажу) з цього приводу. Станом на сьогодні є надважливим додержання норм та вимог Порядку № 22-1 в частині звернення особи за призначенням пенсії, адже у зв'язку зі змінами та нововведеннями у пенсійному законодавстві України, органи Пенсійного фонду України фактично та технічно не мають можливості опрацьовувати документи, які подані у спосіб, не передбачений Порядком.
Враховуючи вищевикладене вважає, що підстави для задоволення позивних вимог в частині зобов'язання ГУПФУ в Луганській області відсутні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 6-10).
З 25 січня 2021 року перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону № 1058-ІV, що не заперечується та визнається сторонами (арк. спр. 70).
Як слідує з протоколу розрахунку стажу, загальний страховий стаж складає 40 років 06 місяців 06 днів, в тому числі робота за списком № 1 - 13 років 05 місяців 25 днів. До страхового стажу за списком № 1 зараховані такі періоди роботи: з 05.06.2002 по 21.12.2003 (01 рік 06 місяців 27 днів), з 01.01.2004 по 04.06.2007 (03 роки 05 місяців 04 дні), з 06.06.2007 по 29.12.2011 (04 роки 06 місяців 24 дні), з 01.06.2012 по 31.03.2013 (10 місяців), з 01.04.2013 по 30.09.2014 (01 рік 06 місяців), з 01.05.2015 по 30.11.2016 (01 рік 07 місяців) (арк. спр. 70).
Позивач 12 травня 2021 року звернувся до Марківського ОУПФУ із заявою довільної форми, в якій просив зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи за списком № 1 з 01.07.1992 по 20.08.1992, з 01.07.1993 по 23.08.1993, з 22.06.1994 по 15.08.1994, з 26.09.1995 по 07.05.2001, з 11.06.2001 по 23.08.2001, з 01.03.2002 по 04.06.2002. До заяви позивачем додано уточнюючі довідки (арк. спр. 66).
ГУПФУ в Луганській області, розглянувши заяву позивача в порядку розгляду звернення громадян, листом від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 повідомило позивачу, що вказані періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу у зв'язку з тим, що згідно з Порядком при визначенні права на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано: період роботи, що зараховується до пільгового стажу; професія; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до яких відносяться цей період роботи. Крім пільгової довідки, після 21.08.1992 надається копія наказу підприємства про результати атестації робочих місць та право відповідних працівників на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. Пільговий стаж роботи за списком № 1 зараховано позивачу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадянам та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, будь-який акт (рішення, документ), видані вищезазначеними органами та/або особами, є недійсним та не створює правових наслідків (арк. спр. 40-41).
Трудова книжка позивача від 27 червня 1986 року серії НОМЕР_2 містить такі записи щодо спірних періодів роботи (арк. спр. 18-24):
Шахта «Алмазна» в/о «Донбасантрацит»
запис № 8 від 01.07.1992 - прийнятий підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 01.07.1992 № 158-к;
запис № 10 від 20.08.1992 - звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики, наказ від 21.08.1992 № 184;
запис № 11 від 01.07.1993 - прийнятий підземним гірником очисного забою 4 розряду з повним робочим днем під землею, наказ від 01.07.1993 № 163-к;
запис № 13 від 23.08.1993 - звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики, наказ від 24.08.1993 № 216-к;
запис № 14 від 22.06.1994 - прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, наказ від 22.06.1994 № 162-к;
запис № 15 від 15.08.1994 - звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики, наказ від 15.08.1994 № 200-к;
Шахта імені «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит»
запис № 17 від 26.09.1995 - прийнятий підземним майстром підземної ділянки № 4 з повним робочим днем під землею, наказ від 26.09.1995 № 1009-к;
запис № 18 від 01.08.1999 - призначений на посаду заступника начальника видобувальної ділянки підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 02.08.1999 № 812-к;
запис № 19 від 30.09.1999 - призначений на посаду гірничого майстра видобувальної ділянки підземного з повним робочим днем під землею, наказ від 30.09.1999 № 1068-к;
запис № 20 від 07.05.2001 - звільнений за власним бажанням, наказ від 07.05.2001 № 4400-к;
Промислово-виробниче приватне підприємство з видобування вугілля фірма «Стимул»
запис № 21 від 11.06.2001 - прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем під землею, направлений на ділянку № 3, наказ від 11.06.2001 № 83к;
запис № 22 від 23.08.2001 - звільнений за власним бажанням, наказ від 23.08.2001 № 168к;
Шахта ім. Фрунзе «Ровенькиантрацит»
запис № 23 від 01.03.2002 - прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, наказ від 04.03.2002 № 230к;
запис № 24 від 05.06.2002 - за результатами атестації робочих місць за умовами праці, підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, наказ від 05.06.2002 № 984;
запис № 29 від 29.12.2011 - звільнений за переводом до відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.В. Фрунзе» ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит», наказ від 26.12.2011 № 1225к.
Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.
На підтвердження проведення атестації робочих місць за умовами праці позивачем в матеріали справи надано копії: листа УПЗН Луганської ОДА від 11.09.2003 № 11/5752, наказу ДВАТ «Шахта ім. «Ізвєстій» ДХК «Донбасантрацит» від 30.03.1995 № 430 разом з Переліком посад і професій, яким за результатами атестації робочих місць, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, наказу ДВАТ «Шахта ім. «Ізвєстій» ДХК «Донбасантрацит» від 14.10.1999 № 842 разом з Переліком посад і професій, яким за результатами атестації робочих місць, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, наказу ДП «Вуглереструктуризація» від 05.08.1998 № 71 разом з наказом ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» від 31.01.1995 № 49-а (арк. спр. 27-29, 34-35).
Згідно з довідками ДУП ЛНР «Углереструктуризация» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 24.03.2021 № № 650-653, від 07.04.2021 № № 319, 320 позивач працював повний робочий день під землею та виконував гірничі роботи:
на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 01.07.1992 по 05.08.1992,
на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 06.08.1992 по 20.08.1992,
на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 01.07.1993 по 19.08.1993 та з 20.08.1993 по 23.08.1993,
на ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» в період з 22.06.1994 по 15.08.1994,
на Шахті імені «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит» в період з 26.09.1995 по 31.07.1999 (03 роки 10 місяців 06 днів),
на ДВАТ «Шахта ім. «Ізвєстій» ДХК «Донбасантрацит» в період з 01.08.1999 по 29.09.1999 (01 місяць 29 днів),
на ДВАТ «Шахта ім. «Ізвєстій» ДХК «Донбасантрацит» в період з 30.09.1999 по 07.05.2005 (01 рік 07 місяців 08 днів) (арк. спр. 30-31, 36-39).
В довідці форми ОК-5 наявні такі відомості по спеціальному стажу позивача за: 1998 рік - 12 місяців, 1999 рік - 12 місяців, 2000 рік - 12 місяців, 2001 рік - 02 місяці 13 днів, 2002 рік - 10 місяців (арк. спр. 14-17).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до абзацу шостого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Абзацом першим пункту 2.7 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. При цьому, рішення про відмову в перерахунку пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21 грудня 2020 року в справі № 229/4165/17.
Судом встановлено, що за заявою позивача від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії жодного рішення не прийнято, відповідь на заяву надано листом від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21, що свідчить про недотримання органом Пенсійного фонду України встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії, а саме порушення положень частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV та пункту 4.3 Порядку № 22-1.
Твердження відповідача щодо недотримання позивачем встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка, а відповідачем остаточне рішення стосовно розгляду заяви позивача про перерахунок його пенсії не приймалося, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника, містить всю необхідну інформацію, а відповідач в листі від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 не зазначав про неналежну форму та зміст заяви позивача про перерахунок пенсії.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року в справі № 748/696/17.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не прийняв вмотивоване рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії.
Щодо наведених в листі від 19 травня 2021 року № 93-86/Г-32/8-1238/21 мотивів незарахування до пільгового стажу за Списком № 1 спірних періодів, суд зазначає таке.
Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Так, записами в трудовій книжці позивача підтверджено зайнятість позивача з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року, з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит».
Твердження відповідача стосовно того, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 не підлягають зарахуванню до пільгового стажу у зв'язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи), судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.
По-перше записи містять дані про повний робочий день під землею, тобто про характер виконуваної роботи; по-друге всі дані про характер виконуваною позивачем роботи містить довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.03.2021 № № 650-653, від 07.04.2021 № № 319, 320.
Крім того, як вже вище вказано, відомості про пільговий характер роботи позивача щодо частини стажу, в зарахуванні якого відмовляє відповідач, наявні в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5).
Щодо документів про проведення атестації робочого місця, суд зазначає, що, по перше, наданими позивачем вищевказаними копіями наказів підтверджено проведення атестації робочих місць за умовами праці та право позивача на пільгове пенсійне забезпечення на роботах в ш/у «Алмазне» в/о «Донбасантрацит» та на Шахті імені «Ізвєстій» в/о «Донбасантрацит» (на ДВАТ «Шахта ім. «Ізвєстій» ДХК «Донбасантрацит»).
По друге, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а висловлено правову позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказано, що непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовляє в зарахуванні до пільгового страхового стажу позивача за списком № 1 спірні періоди роботи.
Стосовно того, що довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.03.2021 № № 650-653 від 07.04.2021 № № 319, 320, архівна довідка від 07.04.2021 № 321 та копії наказів про атестацію робочих місць від 30.03.1995 № 340, від 14.10.1999 № 842, від 31.01.1995 № 49-а видані установою «Луганской народной республики» суд зазначає таке.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.
Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.
З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу, які видані установою «Луганской народной республики».
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на встановлені обставини, а також, що відповідачем рішення про перерахунок пенсії позивача не приймалось, суд дійшов висновку, що права позивача порушуються бездіяльністю відповідача щодо неприйняття відповідного рішення.
Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії;
зобов'язати ГУПФУ в Луганській області прийняти рішення про перерахунок пенсії позивача за заявою від 12 травня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року, з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит».
В іншій частині вимоги позивача у межах спірних правовідносин не відповідають об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаних вимог належить відмовити.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обранням належного способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір 908 грн, відповідно до квитанції від 13 серпня 2021 року № 10 (арк. спр. 4).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і позовні вимоги підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання неналежного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 травня 2021 року про перерахунок пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за заявою від 12 травня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 01 липня 1993 року по 23 серпня 1993 року, з 22 червня 1994 року по 15 серпня 1994 року в шахтоуправлінні «Алмазне» виробничого об'єднання «Донбасантрацит»; з 26 вересня 1995 року по 07 травня 2001 року в ДВАТ шахта ім. «Ізвєстій» виробничого об'єднання «Донбасанирацит»; з 11 червня 2001 року по 23 серпня 2001 року в промислово-виробничому приватному підприємстві по добування вугілля фірми «Стимул»; з 01 березня 2002 року по 04 червня 2002 року в ДВАТ шахта імені Фрунзе ДХК «Ровенькитантрацит».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова