05 жовтня 2021 року Справа № 280/4900/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Дригайла Т.В., представника відповідача: Маменко К.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90; код ЄДРПОУ 37834773)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області) (далі - відповідач, Управління), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу - ОСОБА_1 (громадянину Російської Федерації, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Дригайло Т.В., який діє на підставі ордеру серія ЗП №021375 від 02.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про скасування дозволу на імміграцію в України, оскільки такі обставини як засудження позивача до позбавлення волі на строк більше одного року та набрання вироком законної сили не можуть бути виправлені за рахунок позивача та мати для нього негативних наслідків у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Звертає увагу, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, проте винесення спірного рішення відповідачем є фактично притягненням позивача до відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення. Оскаржуване рішення неминуче призведе до негативних наслідків для позивача, а саме позивачу необхідно буде виїхати з України, при цьому, враховуючи існування таких серйозних наслідків для позивача, йому не було забезпечено права взяти участь при прийнятті спірного рішення про скасування дозволу на імміграцію в України. Наголошує на тому, що відповідачем не в повному обсязі та не всебічно вивчалось подання (висновок) щодо скасування дозволу на імміграцію, оскільки вивчення обставин подання тривало менше доби, що вказує про передчасне прийняття рішення. При проведенні перевірки та складання висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну не було надано належну оцінку правовим підставам надання дозволу на імміграцію. Крім того, відповідач своєчасно не надіслав позивачу копію оскаржуваного рішення, чим позбавив останнього можливості своєчасно оскаржити вказане рішення. Також відповідачем не прийнято до уваги, що у приватній власності позивача перебуває об'єкт нерухомості - квартира, де він мешкає разом з матір'ю, яка є непрацездатною особою, та у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивач фактично не зможе утримувати свою власність та сплачувати витрати за комунальні послуги. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.07.2021.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 13.07.2021 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 10.09.2009 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 отримав дозвіл на імміграцію в Україну №5230 на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі - Закон №2491-III) та був документований посвідкою на постійне місце проживання терміном дії - безстроково. 16.06.2020 до Вознесенівського відділу Управління надійшла копія вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 15.04.2020 у справі №323/783/20, згідно якого громадянин Російської федерації ОСОБА_1 засуджений за статтею 391 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 1 року позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 КК України ОСОБА_1 приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2018 та призначено остаточне покарання у вигляді 1 року 2 місяці позбавлення волі. Крім того, згідно з інформацією, викладеною у вказаному вироку, ОСОБА_1 раніше засуджений: 27.04.2010 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 296 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки (справа №1-114/10); 12.04.2021 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 71 КК України з урахуванням покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2010 призначено остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився по відбуттю строку покарання (справа №1-329/11); 10.10.2018 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 185, частини 2 статті 186, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі (справа №336/1407/18). Пунктом частини 2 статті 12 Закону №2491-III визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили. З урахуванням наведеного та з дотриманням положень Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983) та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, Управління 01.09.2020 на законних підставах прийняло оскаржуване рішення про скасування позивачу озволу на імміграцію в Україну. 01.09.2020 копію вказаного рішення направлено до адміністрації Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань №11», де позивач відбував покарання, для його ознайомлення. Крім того, 10.03.2021 до Управління надійшов запит від ГУДМС України в Дніпропетровській області щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що він звільняється 15.06.2021 з ДУ «Синельниківська виправна колонія №94». 17.03.2021 Управлінням направлено копію матеріалів про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 та копію оскаржуваного рішення до ДУ «Синельниківська виправна колонія №94» для вручення позивачу. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.07.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 02.08.2021.
20.07.2021 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та підтримав раніше висловлені аргументи з підстав, зазначених у позовній заяві. Звернув увагу, що деякі з доданих до відзиву документів не містять підпису посадової особи.
28.07.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де він підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що документи, додані до відзиву на позовну заяву, були підписані за допомогою електронного цифрового підпису, що підтверджується QR кодом, зазначеним на доданих документах.
Ухвалою суду від 02.08.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2021.
Ухвалою суду від 30.09.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.10.2021.
Під час судового розгляду учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, у судових дебатах представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 05.10.2021 судом проголошено скорочене рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації.
10.06.2009 позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №2491-III, у зв'язку з чим ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області видана посвідка на постійне проживання в Україні для іноземця серії НОМЕР_2 від 10.06.2009 терміном дії - «безстроково».
01.09.2020 начальником Управління затверджений висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , складений Вознесенівським РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області.
За змістом висновку, 27.05.2020 від Управління для врахування в роботі та вжиття стосовно громадянина Російської Федерації заходів реагування відповідно до законодавства надійшла копія повідомлення Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» в Запорізькій області від 27.05.2020 №2/4-2699 про те, що до вказаної установи прибув громадин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був засуджений 15.04.2020 Оріхівським районним судом Запорізької області за статтею 391 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 КК України, ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2018 та призначено остаточне покарання у вигляді 1 року 2 місяці позбавлення волі. 16.06.2020 до Вознесенівського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області надійшла копія вироку Оріхівського районного суду Запорізької області від 15.04.2020 у справі №323/783/20 відносно гр.Російської Федерації ОСОБА_1 . Згідно інформації, викладеній у вказаному вироку суду ОСОБА_1 раніше засуджений: 1) 27.04.2010 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 296 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки (справа №1-114/10); 2) 12.04.2011 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 71 КК України з урахуванням покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2010 призначено остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 01.08.2014 по відбуттю строку покарання (справа.№ 1-329/11); 3) 10.10.2018 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі (справа №336/1407/18). У зв'язку з наведеним, з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 12 Закону №2491-III, вважали би за доцільне, крім іншого, скасувати повністю рішення ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області від 10.06.2009 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставу цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 10.06.2009.
01.09.2020 Управлінням прийнято рішення №2301.4-7190/23.1-20 від 01.09.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 12 Закону №2491-III.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Законом №2491-III та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI), Порядком №1983.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №3773-VI іноземець це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Частиною 1 статті 4 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію
Відповідно до статті 11 Закону №2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону №2491-III, відповідно до якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок №1983.
Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Пунктом 22 Порядку №1983 передбачено, що для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно з пунктом 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
За положеннями пункту 24 Порядку №1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Системний аналіз наведених норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, перелічених у статті 12 Закону №2491-III. Ініціатором розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію можуть бути ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба та інші органі, що забезпечують виконання законодавства про імміграцію, які складають висновок або подання із наведенням у ньому обґрунтувань причин та доцільності скасування дозволу на імміграцію.
Судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційоване Вознесенівським РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області.
Як слідує зі змісту висновку Вознесенівського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, питання про скасування дозволу на імміграцію позивача було ініційоване на підставі пункту 2 статті 12 Закону №2491-III, у зв'язку з його засудженням до позбавлення волі на строк більше одного року.
Судом встановлено, що вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 15.04.2020 у справі №323/783/20, який набрав законної сили 16.05.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 391 КК України. Призначено ОСОБА_1 покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10.10.2018 року та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді одного року двох місяців позбавлення волі.
Крім того, за змістом вказаного вироку ОСОБА_1 раніше судимий: 1) 27.04.2010 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 296 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 2) 12.04.2011 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 71 КК України з урахуванням покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2010 призначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 01.08.2014 по відбуттю строку покарання; 3) 10.10.2018 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивача засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року, і що відповідні вироки суду набрали законної сили.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були законні підстави для скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 , визначені у пункті 2 частини 1 статті 12 Закону №2491-III, а тому втручання у право позивача зосновано на нормі закону та не є свавільним. При цьому, застосований відповідачем закон є чітким, зрозумілим та надає можливість передбачати настання правових наслідків у вигляді скасування дозволу на імміграцію у випадку, якщо іммігранта буде засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили.
Посилання позивача на статтю 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, у межах спірних правовідносин, є безпідставними, оскільки скасування рішення про надання дозволу на імміграцію є передумовою для застосування до особи адміністративної відповідальності шляхом видворення за межі України у разі, якщо особа добровільно не виїхала з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. У свою чергу, за вчинені злочини позивача притягнуто до кримінальної відповідальності, що є іншим окремим видом відповідальності.
Щодо доводів позивача про не здійснення всебічного розгляду подання, які ґрунтуються на тому, що вивчення обставин, зазначених в поданні, тривало менше доби, та позивача не було запрошено для надання пояснень, суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, за змістом пункту 23 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Суд звертає увагу, що вищевказані положення стосуються щодо подання про скасування дозволу на імміграцію, який складений іншим уповноваженим органом, ніж органом ДМС.
У спірному випадку ініціатором питання щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію є територіальний підрозділ ДМС, яким в силу вимог пункту 22 Порядку №1983 складений висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу.
Оскільки суб'єктом складення такого висновку є орган ДМС, то саме під час складення такого висновку вивчаються обставини щодо наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну.
До того ж, наведені у висновку Вознесенівського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області обставини щодо наявності вироку стосовно позивача не потребують значного часу для перевірки, а передбачені пунктом 23 Порядку №1983 ДМС положення щодо запрошення для надання пояснень іммігрантів є правом ДМС та її органів, а не обов'язком.
Також судом не приймаються доводи позивача про наявність у нього приватної власності на території України, як на підставу для скасування спірного рішення, оскільки наявність майна на території України не наділяє особу правом на отримання дозволу на імміграцію в Україну (що визначені статтею 4 Закону №2491-III), та, відповідно, не може бути перешкодою для скасуванню вже отриманого дозволу на імміграцію у випадку наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III.
Суд зазначає, що позивача неодноразово засуджено до позбавлення волі, зокрема, за такі злочини як хуліганство, крадіжка, злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань, що дають обґрунтовані підстави стверджувати, що поведінка позивача становить загрозу громадському порядку в Україні, а скасування йому дозволу на імміграцію узгоджується з метою забезпечення охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Отже, втручання у право позивача переслідувало легітимну мету та було необхідним у демократичному суспільстві з огляду на високі ризики, які становить суспільно-небезпечна поведінка позивача, що підтверджено вироками суду, які набрали законної сили.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач у тижневий строк не надіслав позивачу копію оскаржуваного рішення, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи Управління листом від 01.09.2020 №2301.4-7204/23.3-20 від 01.09.2020 направило спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну на адресу Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», з якої надійшла інформація про засудження позивача до позбавлення волі.
Крім того, суд зауважує, що обставини, пов'язані з неналежним повідомленням позивача про прийняте рішення щодо скасування дозволу на імміграцію, не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення, оскільки такі обставини мають місце після прийняття рішення та не можуть впливати на його правомірність чи протиправність.
Щодо решти аргументів сторін слід зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.90; код ЄДРПОУ 37834773) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18.10.2021.
Суддя М.О. Семененко