13 жовтня 2021 року Справа № 280/5703/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправними дій, рішень та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
1) визнати дії та рішення відповідача, повідомлені в листах 0800-0202-8/1506 від 13.01.2021 року, №0800-0202-8/22759 від 29.03.2021 року, стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії позивача - протиправними, скасувати їх;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 30.12.2020 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
3) стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачці.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в системі Електронний суд та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Меламедом В.Б., який діє на підставі ордеру серія АА №1064881 від 02.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 29.06.2006 ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. При віці 62 роки і страховому стажі понад 27 років, позивач досяг усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). У грудні 2020 року представник позивача, який діє на підставі ордеру та довіреності, звернувся через електронний кабінет Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України до відповідача з особистою заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. У відповідь відповідач повідомив про необхідність подачі ОСОБА_1 заяви відповідного зразка, паспорта громадянина України та оригіналів необхідних документів, визначених законодавством. У березні 2021 року представник позивача звернувся особисто до відповідача з відповідними документами, які раніше направлялись відповідачу, однак Управління повідомило, що після звернення ОСОБА_1 із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, можливо буде повернутися до питання про призначення пенсії. Позивач вважає що рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо незаконної відмови у призначенні пенсії є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
29.07.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у зв'язку з тим, що у грудні 2020 року позивач звернувся не особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, надано заяву про призначення пенсії не відповідного зразка, не надано паспорт громадянина України та оригінали необхідних документів, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), та Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок №1596), то зазначені документи розглядались в рамках Закону України «Про звернення громадян». Про результати розгляду заяви представника позивача повідомлено листом від 13.01.2021, а саме, що після звернення ОСОБА_1 із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання нею оригіналів необхідних документів можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Крім того, повідомлено, що користувачу, який авторизувався на веб порталі за допомогою електронного цифрового підпису, надається можливість заповнити заяву на призначення пенсії, підписати її ЕЦП та надіслати до підсистеми «Звернення» з прикріпленням сканованих копій з оригіналів всіх необхідних документів. Щодо наданих документів у березні 2021 року позивачу роз'яснено, що після звернення ОСОБА_1 із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Звертає увагу, що позивачем в обох випадках були порушені норми Порядку №22-1 та Порядку №1596 щодо надання до Управління відповідних документів для призначення пенсії. Крім того, вважає, що підстави для проведення індексації та компенсації втрати частини доходів відсутні, оскільки позивач на території України пенсії ще не отримував. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
30.12.2020 адвокат Меламед В. звернувся до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_2 , місцем проживання якої є держава Ізраїль. В якості додатків до поданої заяви визначено: «посвідчення особи ОСОБА_2 , ІПН ОСОБА_1 , ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю».
Листом від 13.01.2021 №0800-0202-8/1506 Управління повідомило, що згідно з Порядком №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу Пенсійного фонду України. З посиланням на пункт 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503/ХІІ, повідомлено, що документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Також для призначення пенсії подаються оригінали наступних документів: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, документи про стаж, довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (за бажанням), документи, які засвідчують особливий статус (за наявності), фото для виготовлення пенсійного посвідчення. Крім цього, відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою встановленого зразка (додаток 3). Пунктом 10 Порядку №1596 визначено, що заява встановленої форми про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду України від установи уповноваженого банку. Цим же пунктом Порядку №1596 передбачено, що такі заяви приймаються органом Пенсійного фонду України за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. Заявник звернувся із заявою в рамках Закону України «Про звернення громадян» та надав копії наступних документів: посвідчення особи, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудову книжку, диплом, свідоцтво про шлюб, довідку від 23.12.2020 та скановані копії заяви про призначення пенсії від 30.12.2020, посвідчення адвоката та ордера. Отже, враховуючи вищезазначене, після звернення ОСОБА_1 із заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Порядком №1596, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Додатково повідомлено, що користувачу, який авторизувався на вебпорталі за допомогою електронного цифрового підпису, надається можливість заповнити заяву на призначення пенсії, підписати її ЕЦП та надіслати до підсистеми «Звернення» з прикріпленням сканованих копій з оригіналів всіх необхідних документів. Для цього призначено пункт меню особистого кабінету користувача «Заява на призначення пенсії» (для користувачів, які не є пенсіонерами).
19.03.2021 представник позивача Алексєєв М.С. звернувся до Управління із заявою «Про призначення пенсії ОСОБА_1 », у якій просив: призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до вказаного в її заяві. В якості додатків до заяви визначено: «довіреність на представників (оригінал для ознайомлення та копія); посвідчення особи (оригінал для ознайомлення та копія); ІПН (оригінал для ознайомлення та копія); трудова книжка (оригінал для ознайомлення та копія); довідка №1028 від 17.12.2020 видана Дніпровським міським центром зайнятості (оригінал); довідка №1041 від 22.12.2020, видана Дніпровським міським центром занятості (оригінал); довідка №100-04 від 23.12.2020, видана КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (оригінал); довідка №1-б, видана КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (оригінал), належним чином засвідчений наказ №226/0К від 03.11.1986, виданий Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» (оригінал); належним чином засвідчений наказ №84/0К від 20.10.1988, виданий Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» (оригінал); довідка №03-143-1673 від 29.12.2020, видана Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» (оригінал); довідка №04-19-20а від 29.01.2021, видана Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта» (оригінал); довідка №032 від 02.02.2021, видана Депо №2 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (оригінал); довідка №4 від 02.02.2021, видана Депо №2 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (оригінал); повідомлення Головного управління ДМС в Дніпропетровській області №1201.4.4-53/12.3-21 від 05.01.2021 (оригінал для ознайомлення та копія); особиста заява про призначення пенсії (оригінал).
Листом від 29.03.2021 №0800-0202-В/22750 Управління надало відповідь, аналогічну за змістом листу від 13.01.2021 №0800-0202-8/1506. Додатково зазначило, що заявник звернувся із заявою в рамках Закону України «Про звернення громадян» та надав копії наступних документів заявника: документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, посвідчення особи, трудової книжки, довіреності, повідомлення Головного управління ДМС в Дніпропетровській області від 05.01.2021 №1201.4.4-53/12.3-21; оригінали заяви про призначення пенсії від 26.10,2020, довідок від 17.12.2020 №1028 та від 22.12.2020 №1041, виданих Дніпровським міським центром зайнятості, довідок від 23.12.2020 №100-04, №101-04 та від 12.01.2021 №1-б, виданих КП «Дніпропетровська обласна реабілітаційна лікарня» Дніпропетровської обласної ради», довідок від 29.12.2020 №03-143-1673, від 29.01.2021 №04-19-20а, виданих Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта», довідок від 02.02.2021 №4 та №032, виданих Депо №2 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, завірені належним чином накази від 20.10.1988 №84/ОК та від 03.11.1986 №226/ОК, видані Дніпропетровською дирекцією АТ «Укрпошта».
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульована Порядком №22-1.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
За положеннями пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
За положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пункту 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає:
роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;
у разі необхідності - бланки документів;
допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії;
у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Як встановлено судом, за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 від 30.12.2020, поданої адвокатом Меламед В. через вебпортал Пенсійного фонду України, Управління листом 0800-0202-8/1506 від 13.01.2021 роз'яснило заявнику про недотримання вимог Порядку №22-1 та Порядку №1596 щодо подачі заяви про призначення пенсії та необхідних документів для призначення пенсії, та повідомило, що після звернення ОСОБА_1 з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України, та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. Додатково роз'яснено порядок подачі заяви на призначення пенсії через вебпортал Пенсійного фонду України.
Так, з матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що заявником через портал електронних послуг Пенсійного фонду України подано скановану копію заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 30.12.2020, а не шляхом заповнення форми заяви у відповідному розділі вебпорталу.
При цьому, при зверненні з вищевказаною заявою не дотримані положення пункту 1.1 Порядку 22-1 щодо подання заяви про призначення пенсії заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, оскільки разом із заявою про призначення пенсії надано ордер на надання правничої допомоги, а не нотаріально посвідчену довіреність.
Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає звернення до органу, що призначає пенсію, із заявою про призначення пенсії через представника, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги.
Крім того, всупереч положенням пунктів 2.1 та 2.9 Порядку №22-1 до Управління не надано документи про заробітну плату, паспорт або інший документ, що засвідчує особу, яка звертається за пенсією, місце її проживання (реєстрації) та вік.
Подане представником позивача посвідчення, видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль від 10.04.2014, не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за призначенням пенсії, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку №22-1.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.10.2021 у справі №280/5116/19.
Суд зазначає, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.
Оскільки позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, то подані 30.12.2020 документи розглянуті відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», з наданням відповіді та роз'ясненням вимог законодавства, що оформлено листом від 0800-0202-8/1506 від 13.01.2021.
Таким чином, суд доходить до висновку, що при розгляді заяви позивача від 30.12.2020 та наданні відповіді за наслідками розгляду вказаної заяви відповідач діяв у межах наданих йому законом повноважень, зокрема у відповідності до пункту 3.3 Порядку №22-1.
Разом з тим, як встановлено судом, 19.03.2021 представник позивача Алексєєв М.С. особисто звернувся до Управління із заявою «Про призначення пенсії ОСОБА_1 » до якої додав пакет документів та заяву про призначення пенсії за віком від 26.10.2021, підписану позивачем.
За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів листом від 29.03.2021 №0800-0202-В/22750 Управління надало позивачу відповідь, аналогічну за змістом листу від 0800-0202-8/1506 від 13.01.2021, та повідомило, що після звернення ОСОБА_1 з заявою відповідного зразка, паспортом громадянина України, та надання оригіналів необхідних документів, визначених Порядком №22-1 та Постановою №1596, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії. У листі, крім іншого, зазначено, що представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача, та звертає увагу, що надана 19.03.2021 Управлінню заява про призначення пенсії за віком, підписана ОСОБА_1 , що є додатком до заяви «Про призначення пенсії ОСОБА_1 » (а.с.124), за своїм змістом відповідає затвердженій Порядком №22-1 формі заяви про призначення пенсії.
Таким чином, відповідач, отримавши заяву представника позивача «Про призначення пенсії ОСОБА_1 », заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, та додані до звернення документів всупереч пункту 4.2 Порядку № 22-1 не прийняв відповідного рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії, а безпідставно розглянув таку заяву у порядку Закону України «Про звернення громадян», чим порушив права та законні інтереси позивача.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2020 у справі №265/4170/17, від 09.09.2021 у справі №160/12588/19.
Суд зауважує, що з аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує певний, законодавчо визначений, порядок призначення пенсій, який передбачає звернення особи, яка вважає наявним у себе права на призначення певного виду пенсії, з заявою за формою, встановленою чинним законодавством, та доданням підтверджуючих документів, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду або витребує у заявника додаткові документи, або приймає одне з рішень: призначає чи відмовляє у призначенні пенсії.
У разі не відповідності поданих заявником документів вимогам законодавства або у разі їх недостатності, відповідач в силу вимог положень 4.2 Порядку №22-1 не був позбавлений можливості витребувати вказані документи, однак прийнявши заяву про призначення пенсії встановленої форми, у відповідача виник обов'язок щодо прийняття одного з рішень, передбаченого Порядком №21-1, про призначення або відмову у призначенні пенсії, а не надання роз'яснень в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин суд вважає за необхідне скористатися правом, наданим частиною 2 статті 9 КАС України, та частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, поданої 19.03.2021, та зобов'язання відповідача прийняти рішення за наслідками розгляду вказаної заяви.
Водночас суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в іншій частині у зв'язку із наступним.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії позивачу не приймалось, тобто фактично заява позивача про призначення пенсії по суті розглянутою не була, суд за встановлених у цій справі обставин не має права підміняти собою уповноважений орган та приймати замість нього відповідне управлінське рішення.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2019 у справі №818/1430/17 та у постанові від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що, виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими до матеріалів справи письмовими доказами, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем понесено судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 908,00 грн.
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 454,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої 19 березня 2021 року представником ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої 19 березня 2021 року представником ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 13.10.2021.
Суддя М.О. Семененко