12 жовтня 2021 року м. Ужгород№ 260/1411/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: ПАТ "Мукачівський завод "Точприлад", представник - не з'явився,
відповідача: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області - Кохан П.І., представник - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Кохан Павла Івановича про визнання протиправною та скасування постанови, -
Приватне акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Кохан Павла Івановича, яким просить суд:
- визнати дії приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Кохана П.І. по стягненню основної винагороди протиправними та зобов'язати його утриматися від стягнення основної винагороди по виконанню наказу Господарського суду Закарпатської області від 27 листопада 2020 року №907/264/20;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 07 квітня 2021 року винесену приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 63932280;
- зобов'язати приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області відновити порушене право позивача, шляхом зняття накладених ним арештів, зокрема:
- постановою про арешт коштів боржника від 16 грудня 2020 року винесену у виконавчому провадженні № 63932280;
- постановою про арешт майна боржника від 16 грудня 2020 року винесену у виконавчому провадженні № 63932280;
- постановою про арешт майна боржника від 18 грудня 2020 року винесену у виконавчому провадженні № 63932280;
- стягнути з приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича на користь ПрАТ «Мукачівський завод «Точприлад» незаконно стягнуту основну винагороду виконавця у виконавчому провадженні №63932280 в сумі 17428,21 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач несвоєчасно та з порушенням строків вчиняв виконавчі дії, зокрема виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №63932280 через 10 днів (08 квітня 2021 року) в той час, як про повну сплату позивачем боргу стягувачу був повідомлений 27 березня 2021 року.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону № 1404 - VIII зазначену постанову відповідач, зобов'язаний був винести в день коли йому стало відомо про таку обставину. Оскільки 27 березня 2021 року був вихідний день, то вказану постанову відповідач зобов'язаний винести в перший робочий день після вихідного дня.
Також зазначено, що постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавець повинен направити сторонам виконавчого провадження та суду, чого зроблено не було.
Крім цього, протиправність дій відповідача полягає і у тому, що в всупереч ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII, відповідачем з дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (08.04.2021 року) не було винесено постанову про стягнення основної винагороди.
Згідно згаданих вище норм така постанова повинна бути винесена не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.
Також порушенням є те, що після повного погашення заборгованості боржником була винесена постанова про арешт коштів боржника у межах суми 5862333,66 грн. 07 квітня 2021 року, із врахуванням суми боргу, основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження та направлено відповідні платіжні вимоги в ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» про стягнення зазначеної суми.
Окремо було незаконно стягнуто кошти в сумі 17428,21 грн. та здійснювалися спроби незаконно стягнути кошти в сумі 5862333,66 грн.
На підставі наведеного просять позовні вимоги задовольнити.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову. Додатково повідомив суд, що діяв межах чинного законодавства та порушення з його боку відсутні при вчиненні виконавчих дій.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, однак подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, не вбачає причин для відкладення розгляду справи та вважає за можливим розглянути дану справу за відсутності сторін.
Дослідивши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2020 року Господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі №907/264/20, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» суму у розмірі 5329121,51 грн.
Також Рішенням суду від 13 жовтня 2020 року у справі №907/264/20 сплату заборгованості у розмірі 5329121,51 грн. було розстрочено на три місяці, зокрема: до 13.11.2020 року - 1776373,84 грн., до 13.12.2020 року - 1776373,84 грн., до 13.01.2021 року- 1776373,84 грн.
На виконання вказаного рішення Господарським судом Закарпатської області 27 листопада 2020 року видано наказ №907/264/20 про стягнення з позивача коштів у розмірі 5329121,51 грн.
16 грудня 2020 року приватним виконавцем Кохан П.І. винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче провадження №63932280 по виконанню Наказу №907/264/20 від 27.11.2020 року про стягнення з позивача коштів у розмірі 3995952,27 грн., в тому числі: 3552747,68 грн - сума боргу, 79936,82 грн - судовий збір, 363268,45 - основна винагорода виконавця, оскільки строк сплати коштів по Наказу №907/264/20 наступив частково, зокрема лише за два місяці розстрочення боргу.
- постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №63932280, в якій постановлено стягнути з позивача кошти у сумі 363268,45 грн.
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою встановлено стягнути з позивача витрати в сумі 112,20 грн.
- постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63932280, якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 3996065,15 грн.
- постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №63932280, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 3996065,15 грн.
18 грудня 2020 року відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №63932280, якою накладено арешт на транспортні засоби позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 3996065,15 грн.
28 грудня 2020 року відповідачем у виконавчому провадженні №63932280 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/264/20.
07 квітня 2021 року відповідачем винесено:
- постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63932280, якою поновлено виконавче провадження №63932280 з примусового виконання Наказу №907/264/20 від 27.11.2020 року.
- постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63932280, якою накладено арешт на всі кошти боржника, які знаходяться на відкритих рахунках в ПАТ «КБ «Акордбанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 5862333,66 грн.
08 квітня 2021 року виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження №63932280 у зв'язку зі сплатою стягувачу суми боргу у повному обсязі, однак у зв'язку з не стягненням основної винагороди приватного виконавця арешт з майна (коштів) не був знятий, і не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення відповідно до ст.40 Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 ст.5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приписами ст.26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 1 ст.2 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч.1 ст.31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до ч.2, 3 та 4 ст.31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина 5 ст.31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.7 ст.31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".
Відповідно до п.19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, у спірних правовідносинах винагорода приватного виконавця має складати 10% від стягнутої ним суми. Будь-якої іншої основної винагороди приватного виконавця законодавство України не визначає.
Крім того, п.19 Порядку №643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Таким чином, одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і що винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.
Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року в справі №160/5321/20.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не ухилявся від виконання Рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/264/20 від 13.10.2020р., оскільки ним було оскаржено таке рішення до апеляційної інстанції.
У зв'язку з відкриттям апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Мукачівський завод "Тачприлад", відповідачем було зупинено виконавче провадження.
Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 23 березня 2021 року Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року у справі №907/264/20 було залишено без змін.
У зв'язку з набранням законної сили Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року у справі №907/264/20, позивачем, невідкладно, в день винесення Постанови Західного апеляційного Господарського суду, 23 березня 2021 року було у добровільному порядку виконано Рішення та сплачено заборгованість у повному обсязі, що підтверджується Платіжними дорученнями від 23.03.2021р. №4370 (сплата основного боргу) та №4369 (сплата судового збору).
Оскільки факт отримання вказаних документів заперечувався відповідачем то судом додатково було досліджено та витребувано: (а.с. 21-22 т.2)
- оригінали платіжних доручень від 23.03.2021р.,
- накладну про направлення листа з інформацією про доставку листа,
- опис вкаладення цінного листа до накладної,
- фіскальний чек про оплату до накладної,
- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Після дослідження вказаних документів в судовому засіданні (копії знаходяться в матеріалах справи) суд не може прийняти до уваги позицію відповідача про те, що він не отримував вказані документи взагалі або отримував їх в інший період часу. Також суд не може взяти пояснення відповідача про те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить не вірну дату тільки з огляду на листування між ним та укрпоштою.
Крім того слід зауважити, що в матеріалах справи відсутнє звернення відповідача по справі в правоохоронні органи, щодо перевірки фактів йомовірного невірного зазначення дати отримання листа в поштовому відправленні. Фактом який не заперечується сторонами є також те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить жодних виправлень та містить печатку.
Окремо судом було встановлено, що Листом від 25 березня 2021 року №156/72 позивач повідомив відповідача про те, що ним було виконано Рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.10.2020 року у справі №907/264/20 та сплачено заборгованість у повному обсязі.
Крім того, стягувач, АТ "Банк "Фінанси та кредити", листом №083-596/21 від 30.03.2021 року звернувся до відповідача, та просив повернути виконавчий документ без виконання та закінчити виконавче провадження у зв'язку з його добровільним виконанням позивачем.
Однак, незважаючи на виконання позивачем Рішення суду, відповідач 07 квітня 2021 року виносить постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63932280.
Того ж дня, відповідачем без здійснення перевірки виконання Рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №63932280, якою накладено арешт на всі кошти боржника, які знаходяться на відкритих рахунках в ПАТ «КБ «Акордбанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 5862333,66 грн.
08 квітня 2021 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій було зазначено, що у зв'язку з нестягненням основної винагороди приватного виконавця, арешт майна, та інші заходи вжиті виконавцем щодо виконання рішення не скасовуються.
Враховуючи положення статті 31 Закону №1403-VIII та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Відтак, суд зазначає, що стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та п.19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми.
Відповідач у добровільному порядку врегулював питання, що призвело до закінчення виконавчого провадження, оскільки фактичного виконання виконавчого документа не відбулося - стягнення основної винагороди в цьому випадку є протиправним.
Крім того, відповідачем протиправно не було повернуто виконавчий документ стягувачу АТ "Банк "Фінанси та кредити" за його заявою.
Вжитті приватним виконавцем заходи не призвели до будь-якого виконання у примусовому порядку виконавчого документа тому підстави для стягнення з позивача основної винагороди відсутні, за наведеного, постанова Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області, про стягнення з боржника основної винагороди від 16.12.2020 року у виконавчому провадженні №63932280 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ч.5 ст.59 КАС України Закону №1404-VIII арешт накладений виконавцем може бути знятий за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач, під час закінчення виконавчого провадження мав зняти арешт з майна та коштів боржника, у зв'язку з тим, що на момент закінчення виконавчого провадження таке було відсутнє.
Виконавче провадження, в межах якого внесено запис про арешт майна закінчено, відтак, не зняття такого порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном, відтак позовні вимоги про скасування постанов про накладення арештів на майно на кошти позивача підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги, про стягнення незаконно стягнутої основної винагороди виконавця у виконавчому провадженні №63932280 в сумі 17428,21 грн., суд зазначає, що на момент стягнення вказаних коштів позивачем вже було сплачено заборгованість, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №63932280 відтак кошти у розмірі 17428,21грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу свого рішення та дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому та наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Кохан Павла Івановича про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати Постанову Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. про стягнення з боржника основної винагороди винесену у ВП№63932280 від 16.12.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати Постанови Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохан П.І. винесених у ВП №63932280:
- про арешт коштів боржника від 07 квітня 2021 року;
- про арешт коштів боржника від 16 грудня 2020 року;
- про арешт майна боржника від 16 грудня 2020 року;
- про арешт майна боржника від 18 грудня 2020 року.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області - Кохан Павла Івановича на користь Приватного акціонерного товариства "Мукачівський завод "Точприлад" примусово стягнуті в рахунок погашення заборгованості кошти у розмірі 17428,21 грн.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя П.П.Микуляк