18 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 240/14736/21
категорія 108080100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 22.06.2021 №000608/0901 про застосування до неї суми штрафних санкцій - 17000 грн.
В обґрунтування позову вказано, що у період зазначений відповідачем у акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, як "безліцензійний", тобто з 15.03.2020 по 19.03.2020, роздрібна реалізація алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснювалась позивачем на підставі відповідних ліцензій. Наведене вище, на думку позивача свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 було відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, про, що свідчить розписка про одержання судової повістки. Причину неявки суду не повідомив.
У відзиві на позовну заяву від 09.08.2021 відповідач проти позову заперечував.
Протоколом суду від 30.08.2021 за згодою представника позивача відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Житомирській області було складено акт фактичної перевірки №5607/09-01/2287622884 04.06.2021.
Зі змісту акту встановлено, що перевіряючими під час проведення заходу контролю встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії.
Перевіряючими під час проведення заходу контролю встановлено факт здійснення позивачем безліцензійної діяльності, а саме (ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №06240311202000443 (попередня, що закінчилася), діяла з 15.03.2020 по 15.03.2021, наступна (діюча) №06240311202100533 діє з 20.03.2021 до 20.03.2022, тобто безліцензійний період становить з 15.03.2020 по 19.03.2020. За вказаний період безліцензійної діяльності було реалізовано тютюнові вироби па суму 1914,39 грн, чим порушено ст.15 Закону України № 481/95 ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями.
На підставі виявленого порушення ГУ ДПС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2021 №000608/0901 про застосування до позивача суми штрафних санкцій - 17000 грн.
Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Така перевірка здійснюється без попередження платника податків і проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстави.
Підпунктом 21.1.1. пункту 21.1. статті 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з п.п.20.1.19. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.113.3. ст.113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 481/95-ВР).
Як попередньо встановлено судом, за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області складено акт фактичної перевірки №5607/09-01/2287622884 04.06.2021, яким зафіксовано факт здійснення ОСОБА_1 безліцензійної діяльності, а саме роздрібної торгівлі тютюновими виробами з 15.03.2020 по 19.03.2020 (а.с.6-7).
В подальшому контролюючим органом на підставі виявленого порушення прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2021 №00608/0901, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 17000,00 грн за реалізацію тютюнових виробів без ліцензії в період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення з 15.03.2020 по 19.03.2020 (а.с.4).
У розрахунку до відповідного податкового повідомлення-рішення суть порушення змінено, вказано роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на суму 1914,39 грн (а.с.5).
Так, згідно ліцензії №06240308201903408 від 13.12.2019 ФОП ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії з 15.12.2019 по 15.12.2020 (а.с.14-15).
Згідно ліцензії №06240308202003496, що зареєстрована 18.12.2020, ФОП ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 19.12.2020 по 19.12.2021 (а.с.9-10).
Ліцензією №06240311201900428 від 11.03.2021 позивачу надано право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з 15.03.2019 по 15.03.2020 (а.с.13).
Згідно ліцензії №06240311202100533, що зареєстрована 19.03.2021, позивачу надано право на роздрібну торгівлю тютюновими виробами з 20.03.2021 по 20.03.2022 (а.с.11-12).
Відповідач у відзиві не заперечуючи наявність розбіжностей у періодах виявленого порушення та суті самого порушення у документах та рішеннях, що складені суб'єктом владних повноважень, вказує на правомірність встановленого порушення, оскільки позивачем здійснено безліцензійну торгівлю тютюновими виробами в період з 15.03.2021 по 19.03.2021.
Натомість, наявні певні розбіжності у документах, відповідач пояснює допущеними описками.
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки наявні описки стосуються всіх наявних документів, що складені суб'єктом владних повноважень за результатами перевірки позивача, а тому не можуть вважатись механічною опискою за своєю суттю.
Долучений до матеріалів справи додаток почекової інформації РРО дозволяє зробити висновок, що позивачем в період з 15.03.2020 по 19.03.2020 було реалізовано тютюнових виробів на суму 1914,39 грн.
Слід також звернути увагу, що реалізація тютюнових виробів у вказаний період здійснювалась під час дії ліцензії №06240311202000443, що діяла з 15.03.2020 по 15.03.2021 (а.с.6 зворот).
Вказане спростовує виявлене відповідачем порушення, що зафіксовано актом перевірки №5607/09-01/ НОМЕР_1 04.06.2021, оскільки у ФОП ОСОБА_1 було наявне право на реалізацію тютюнових виробів в період з 15.03.2020 по 19.03.2020.
Крім того, слід звернути увагу, що в період з 15.03.2021 по 19.03.2021 позивачем реалізовано тютюнових виробів на 208,00 грн, а тому застосування штрафних санкцій за реалізацію в безліцензійний період позивачем підакцизних товарів на суму 1914,39 грн є безпідставним.
Відтак, всі виявлені під час розгляду справи недоліки документів, що сформовані відповідачем за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлений факт безпідставного застосування до позивача штрафних санкцій за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" свідчать на користь визнання результатів такої перевірки протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.08.2021, яка набрала чинності 25.08.2021, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст.164 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Як видно зі змісту вказаної постанови, допитана в судовому засіданні заступник начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами ОСОБА_2 суду повідомила, що в долученому до протоколі акті перевірки помилка. На час перевірки безліцензійний період становив з 15.03.2021 по 19.03.2021. ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами 15.03.2021.
Судом встановлено, що з копій ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 06240311202000443 та №06240311202100533, видані ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що остання мала право на продаж тютюнових виробів з 15.03.2020 до 15.03.2021 та з 20.03.2021 до 20.03.2022.
Прийменника "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
Таким чином, останнім днем дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 06240311202000443 було 15.03.2021, а наступна ліцензія №06240311202100533 почала діяти з 20.03.2021. Тобто ОСОБА_1 не мала права продажу тютюнових виробів з 16.03.2021 по 19.03.2021.
Разом тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що з 16.03.2021 по 19.03.2021 ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів, більше того, з наданих копій контрольних стрічок РРО (касових стрічок) вбачається, що у вказаний період за адресою торгівлі АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 не продала жодної пачки цигарок, а відтак в її діях відсутній склад правопорушення, яке їй інкримінується.
Крім цього суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого має бути зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, однак в порушення вказаних вимог протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містить вказівку на відповідну частину статті 164 КУпАП, за якою слід кваліфікувати дії останньої, хоча така стаття містить у собі дев'ять частин.
Крім того, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП, за якою ймовірно мали б бути кваліфіковані дії ОСОБА_1 , є бланкетною, а тому в протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено нормативний акт, який було порушено або вимог якого не дотрималась особа. Водночас в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", однак в ньому не зазначено, яку саме частину, пункт, підпункт вказаної статті порушено, хоча стаття містить 64 частин, що також суперечить положенням ст.256 КУпАП.
Частиною 4 статті 78 КАС України передьачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини встановлені постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.08.2021 не потребують доказування.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
З огляду на те, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" під реалізації тютюнових виробів в період з 15.03.2020 по 19.03.2020, податкове повідомлення-рішення від 22.06.2021 №00608/0901 слід визнати протиправним та скасувати.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, про, що свідчить квитанція №86 від 05.07.2021.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 22.06.2021 №000608/0901.
Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , інд. код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва