18 жовтня 2021 року м. Житомир
справа № 240/12478/21
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії на підставі ст. 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи 20.05.1999 по 20.08.2000, до страхового трудового стажу роботи на підприємствах, які знаходяться в районах Крайньої Півночі, зокрема періоди роботи: з 01.09.2000 по 17.04.2002- ООО «Монтажетрой», з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012 - Ямало-Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой (трудова книжка НОМЕР_1 ) та з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014. з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 - Ямало-Ненецький автономний округ м.Новий Уренгой (трудова книжка В 1-І № 2404866), період проходження військової служби по контракту з 26.04.1994 по 01.03.1999 в районі Крайньої Півночі в м.Полярному Мурманської області, призначити та виплачувати з 04.12.2020 пенсію за віком внаслідок роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації на підставі статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.01.2011№10 та № 11, від 25.01.2011 №1 та 28.01.2011 №1, 27.04,2011 №207, від 23.02.2012 №602, №3237 та №3647, від 20.04.2015 № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 надавши всі необхідні документи. Однак відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу та стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Стверджує, що при призначенні йому пенсії не було зараховано до стажу роботи в районі Крайньої Півночі по контракту період проходження військової служби в районі Крайньої Півночі з 26.04.1994 по 01.0p.1999 в м. Полярному Мурманської області.
Відповідачем також не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи в районах Крайньої Півночі період роботи з 01.09.2000 по 17.04.2002, з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 оскільки, за вказані періоди роботи не підтверджена сплата страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилась трудова діяльність.
Позивач вважає, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, та стверджує про своє право на зарахування до страхового стажу та до стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі вказані періоди роботи, а як наслідок наявність підстав для призначення пенсії.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№42389/21).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що період трудової діяльності позивача з 20.05.1999 по 20.08.2000 неможливо зарахувати, оскільки у записах трудової книжки не зазначено назву підприємства при прийнятті на роботу.
До страхового стажу та до стажу роботи в районах Крайньої Півночі не зараховано періоди роботи з 01.09.2000 по 17.04.2002, з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав необхідно здійснювати за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводиться трудова діяльність.
Також вказує, що Угодою передбачено зарахування до стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі, тому період проходження військової служби з 26.04.1994 по 01.03.1999 не зараховано до стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
04 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі (далі - Угода) (а.с. 54-55).
Листом від 06.01.2021 №0600-0303-8/1007 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на звернення позивача повідомило, що за наявними документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 20.05.1999 по 20.08.2000, оскільки в записах трудової книжки не зазначено назву підприємства при прийнятті на роботу.
Також не враховано до страхового стажу та до стажу роботи в районах Крайньої Півночі періоди роботи з 01.01.2004 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 з тих підстав, що зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах та вираховуванням заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, необхідно здійснити за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилась трудова діяльність.
Також зазначено, що оскільки Угодою передбачено зарахування періодів роботи до стажу в районах Крайньої Півночі, тому періоди проходження військової служби з 26.04.1994 по 01.03.1999 не зараховано до стажу роботи в районах Крайньої Півночі (а.с.15-16).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Щодо позовних вимог про неразахування позивачу до страхового стажу період трудової діяльності (період роботи) з 20.05.1999 по 20.08.2000 з підстав відсутності у трудовій книжці запису про назву підприємства при прийнятті на роботу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Згідно з п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Матеріали справи свідчать, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 20.05.1999 по 20.08.2000 працював на посаді слюсаря-монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій 4 розряду (а.с.17-21).
Судом встановлено, що вказаний запис про прийняття та звільнення позивача виконаний без перекреслень та не містить виправлень чи неточностей, підставою внесення запису зазначено - наказ №27-к від 20.05.1999 та наказ №32-к від 20.08.2000, відповідно. Також міститься печатка підприємства на підтвердження запису про звільнення (а.с.18-18 зворот).
Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначене оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваного періоду роботи позивача до страхового стажу.
Крім того, відповідно до змісту системного аналізу положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на адміністрацію підприємства, установи, організації, а відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, саме тому, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу.
Підсумовуючи наведене, вказані відповідачем підстави для неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 20.05.1999 по 20.08.2000 є необґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Згідно з п.16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
15.01.1993 набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення (далі - Тимчасова угода).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Тимчасової угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років».
Частина 2 ст.1 Тимчасової угоди встановлює пільги особам, що працювали у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, яким 1 рік роботи зараховується за 9 місяців роботи у районах Крайньої Півночі.
Тобто, Тимчасовою угодою передбачено уточнення щодо пільгового обчислення стажу особам, що працювали у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі відповідно до Постанови 148.
Частиною 3 ст. 1 Тимчасової угоди також встановлено, що у випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Виходячи з умов Тимчасової угоди та згідно п.5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Отже, зарахування пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.
Щодо не зарахування позивачу періоду військової служби з 26.04.1994 по 01.03.1999 та періодів роботи з 01.09.2000 по 31.12.2004, з урахуванням періодичності, до стражу роботи в районах Крайньої Півночі, та періодів роботи з 01.01.2004 по 27.07.2015 взагалі до страхового стажу та водночас до стажу роботи в районах Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 Порядку №637 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку №637 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28 пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
З огляду на системний аналіз вказаних положень, суд дійшов висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі в періоди:
- з 01.09.2000 по 17.04.2002 в ТОВ «Монтажстрой»;
- з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009 в ТОВ «Сантехник»;
- з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011 в ТОВ «Уренгойгазспецстроймонтаж»;
- 29.06.2011 по 31.01.2012 в ТОВ «Уренгойтрубопроводстрой» (а.с. 17-21).
Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював у районах Крайньої півночі в періоди:
- з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014 в ТОВ «Уренгойспецтехнологія»;
- з 26.11.2014 по 27.05.2015 в ТОВ «ГазЕнергоСтрой» (а.с. 22-25).
Окрім того, зазначені відомості про вказані періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, підтверджуються архівними довідками №161/11від 28.02.2011 №124 від 31.01.2012, №858 від 28.11.2014, що також містяться в матеріалах даної адміністративної справи та матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.83,84, 85).
В свою чергу матеріали справи свідчать, що періодів роботи з 01.09.2000 по 31.12.2004, з урахуванням періодичності, до стражу роботи в районах Крайньої Півночі не зараховані, окрім того періодів роботи з 01.01.2004 по 27.07.2015, з урахуванням періодичності, не зараховані, ні до загального страхового стажу, ні до стажу роботи в районах Крайньої Півночі, з даного приводу суд зазначає наступне.
Підставою для відмови у зарахуванні позивачу періоди роботи з 01.01.2004 по 27.07.2015, з урахуванням періодичності, до загального страхового стажу визначена відсутність сплати страхових внесків до відповідного бюджету.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Суд зауважує, що в матеріалах пенсійної справи позивача наявні довідки про заробіток для обчислення пенсії №11 від 28.01.2011, №10 від 28.01.2011, відповідно до змісту яких, вказано суми заробітку позивача за період з 2002 року по 2009 рік включно, та зазначено про здійснення відрахування за встановленим тарифам страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду Російської Федерації (а.с. 96,97).
Також довідками про дохід ОСОБА_2 за 2010 рік, 2011 рік, 2014 рік підтверджено здійснення відрахування за встановленими тарифами страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду Російської Федерації (а.с.28,29,30, 31, 32, 33, 34).
Відповідно до п.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд зауважує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, де він працює.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі №242/4793/16-а та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16.
Отже, посилання відповідача на відсутність сплати із заробітної плати позивача страхових внесків до відповідного бюджету є безпідставним.
Позивач надав докази, які не спростовані відповідачем, про те, що період його роботи з 01.01.2004 по 27.07.2015, з урахуванням періодичності, підлягає зарахуванню до загального страхового стажу та має бути врахований органом Пенсійного фонду України при призначенні йому пенсії.
Щодо наявності у позивача права на зарахуванням оспорюваних періодів трудової діяльності до роботи в районах Крайньої Півночі та обчисленні їх у кратному (пільговому) розмірі, суд зазначає наступне.
У пункті 2 Розділу І Інструкції №530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Також суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що періоди роботи в районах Крайньої Півночі після 01 січня 1991 року зараховуються лише в одинарному розмірі, зважаючи на наступне.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частиною 2 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
Суд звертає увагу, що у спірний період у Російській федерації, на території якої працював позивач, діяв Закон РРСФР "Про державні пенсії в РРСФР" від 20.11.1990 року №340-І, абзацом 7 частини 1 статті 94 якого було передбачено, що при підрахунку трудового стажу обчислюються в пільговому порядку періоди роботи (служби) у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі - в півтора кратному розмірі. При цьому обчислення стажу відбувається незалежно від наявності строкового трудового договору.
Як випливає з Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, що набула чинності 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відтак, стаж роботи позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбулась трудова діяльність. Оскільки таке обчислення здійснювалось в пільговому порядку (в полуторному розмірі), тому період роботи в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991 також має бути зарахований у пільговому обчисленні.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача 01.09.2000 по 17.04.2002, з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 у відповідній місцевості до стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з ним строкових трудових договорів та відсутності інформації про сплату страхових внесків, є протиправною.
Щодо позовних вимог про врахування до стажу роботи у районах Крайньої Півночі періоду військової служби у в районах Крайньої Півночі з 26.04.1994 по 01.03.1999, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, якою затверджено Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої півночі, до районів Крайньої півночі відноситься Хабаровский край, Аяно-Майский и Охотский райони.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі - Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
Пунктом 55 цього ж Положення встановлено, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах.
Окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяці: на території Тернейського району Приморського краю на північ від річки Самарги, у Ванінському, Миколаївському, Радянсько-Гаванському та Ульчському районах, в містах Миколаївську на Амурі та Радянської Гавани Хабаровського краю, в Мурманській області в період з 25 червня 1949 року, а в м. Мурманську - з 30 квітня 1951 року (абз. 8 п.п. д) п. 1 ст. 55 Положення № 986).
Разом з тим, за змістом пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової службита військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
При цьому згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в Мурманському краї колишнього СРСР, зокрема один місяць за півтора.
Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 та записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 26.04.1994 по 01.03.1999 в Мурманській області Російської Федерації (а.с.36-38,74,86).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що помилковими є твердження відповідача про неможливість врахувати період проходження військової служби до роботи в районах Крайньої Півночі, адже в даному випадку позивач перебував на військовій службі, здійснював професійну діяльність на території (район Крайньої Півночі) робота в якій передбачає пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 20.05.1999 по 20.08.2000, 01.01.2004 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 та періоди військової служби з 26.04.1994 по 01.03.1999 та період роботи з 01.09.2000 по 17.04.2002; з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 до стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Щодо дати, з якої необхідно провести перерахунок, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 04.12.2020, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про те, що пенсію за віком на пільгових умовах слід призначити саме з 07.09.2020.
Щодо позовних вимог про врахування довідок про заробітну плату, суд зазначає наступне.
Питання щодо врахування довідок про заробітну плату при призначенні пенсії є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на призначення.
Суд зауважує, що відповідач у рішення на заяву позивача відмовив йому у призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного стужу. Відтак спору щодо неврахування довідок про заробітну плату на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Гарантоване статтею 55 Конституції України конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Однак, вказаною позовною вимогою позивач фактично просить захистити його право, що може бути порушено у майбутньому.
З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу, стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період трудової діяльності з 20.05.1999 по 20.08.2000, 01.01.2004 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015, а період військової служби з 26.04.1994 по 01.03.1999 і період роботи з 01.09.2000 по 17.04.2002; з 08.05.2002 по 10.03.2009, з 27.03.2009 по 30.12.2009, з 12.02.2010 по 29.01.2011, з 09.03.2011 по 27.04.2011, з 29.06.2011 по 31.01.2012, з 06.02.2012 по 21.05.2012, з 12.07.2012 по 05.06.2013, з 26.08.2013 по 02.08.2014, з 20.08.2014 по 18.11.2014, з 26.11.2014 по 27.04.2015 зарахувати до стажу роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців та призначити пенсію за віком з 07.09.2020.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 908 (дев"ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 18 жовтня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко