Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 жовтня 2021 р. Справа№200/10523/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (8700, м. Волноваха Донецької області вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила:
визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області по зменшенню ОСОБА_1 відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % на 68%;
зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області вчинити певні дії шляхом поновлення мого право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 200/8506/20-а задоволено позов ОСОБА_1 до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними та скасовані рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1748 від 18.03.2020 року та додаткове рішення від 18 червня 2020 року про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11.14/05/20 від 03.03.2020 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Донецького апеляційного суду 3.11.14/05/20 від 03.03.2020 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Після набрання чинності рішенням суду, відповідачем у квітні 2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 200/8506/20-а здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою 3.11.14/05/20 від 03.03.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Проте, перерахунок відповідачем проведено з урахуванням пункту 3 статті 142 розділу X Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402- VIII від 02.06.2016 у розмірі 68 % від розміру зазначеної у довідці суддівської винагороди, а не 90 %, які були визначені самим же відповідачем при призначені позивачу довічного грошового утримання при виході у відставку.
Позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку його довічного грошового утримання із застосуванням 90 % відсотків від суддівської винагороди діючого на відповідній посаді судді, оскільки процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії є різними як за замістом, так і за механізмом проведення. Також позивач вказує, що застосування відповідачем під час здійснення перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці іншого відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці суперечить закону, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного. Відсоткове значення розміру довічного грошового забезпечення судді у відставці, яке обчислювалося при його призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним при здійсненні відповідного перерахунку.
Ухвалою суду від 02 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.
09 вересня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач правом передбаченим ч. 5 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства не скористався, відзив у встановлений судом строк не надав.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), є громадянином України, згідно довідки ВПО від 05 грудня 2014 року №1438-007162 є внутрішньо переміщеною особою.
Згідно розпорядження №1977719 від 06.12.2016 року, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.
Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області № 3.11-14/05/20 від 03.03.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18 лютого 2020 року, суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (посадовий оклад - 115 610, 00 грн, доплата за вислугу років 70 % - 80 927, 00 грн) складає 196 537, 00 грн.
Згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі № 200/8506/20-а, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1748 від 18.03.2020 року та додаткове рішення від 18.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Донецького апеляційного суду №3.11.14/05/20 від 03.03.2020 року "про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці". Зобов'язано Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Донецького апеляційного суду №3.11.14/05/20 від 03.03.2020 року "про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці", без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Згідно листа Головного управління ПФУ Донецької області від 07.02.2021 року №417-419/Б-02/8-0576/21, зазначено, що відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі № 200/8506/20-а, управління ПФУ було здійснено перерахунок з урахуванням середньомісячного заробітку у розмірі 196 537,00 грн., Відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання склав 68%. Отриманий розмір довічного грошового утримання склав 133 645,16 грн.
В результаті проведеного перерахунку за період з 19.02.2020 року по 31 березня 2021 року включно, сформувалась доплата в сумі 1 216 320, 84 грн., яка обліковується в управлінні.
Не погоджуючись із зменшенням відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VI.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Суд звертає увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що призначалося відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, відбулася вже після призначення щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
Отже, застосування відповідачем відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача є протиправним, оскільки цей показник стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.
До того ж, суд зазначає, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, що залежить від зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання, що обчислене при його призначенні, та є незмінним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання позивача з 90 % до 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку за заявою та рішенням Донецького окружного адміністративного суду в справі № 200/8506/20-а, починаючи з 19 лютого 2020 року.
За таких обставин вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від суддівської винагороди діючого судді є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Як наслідок, підлягає задоволенню й вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 03.03.2020 № № 3.11-14/05/20 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених судом обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908, 00 грн, що підтверджено квитанцією № 30 від 11 серпня 2021 року.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908, 00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (8700 м. Волноваха Донецької області вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області по зменшенню ОСОБА_1 відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % на 68%.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (8700 м. Волноваха Донецької області вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (8700 м. Волноваха Донецької області вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський