Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2021 р. Справа №200/9014/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням суду від 16.08.2019 року у даній справі, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду 22.10.2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по червень 2018 року включно.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказано, що у частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Присуджено до стягнення на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області .
До суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - стягувач) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Заявник просить суд:
1. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) (далі - боржник), яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (ідентифікаційний код: 23346787), подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 р. у справі № 200/9014/19-а.
2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010), яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (ідентифікаційний код: 23346787), строк для подання до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 р. у справі № 200/9014/19-а
3. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010), яке є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (ідентифікаційний код: 23346787), про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
Заяву обгрунтовано тим, що стягувачем було пред'явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - «виконавча служба») виконавчий лист, виданий на виконання рішення у даній справі. Відкрито виконавче провадження № 61389161.
08.05.2020 року виконавчою службою було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (далі - «постанова»).
Зі змісту постанови вбачається, що боржником було подано до виконавчої служби лист від 04.03.2020 за вих. № 3275/03/34, в якому повідомлялося про виконання рішення («Поновлена виплата поточної пенсії, виплата нарахованої пенсії за минулі періоди буде здійснена в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України»),
Таким чином, державним виконавцем закрито виконавче провадження виключно на підставі «гарантії» відповідача виконати рішення в частині виплати пенсій за попередній період.
02.09.2020 року стягувач отримала відповідь на своє звернення від Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України, де зазначено наступне:
«на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 р. № 200/9014/19-а управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області Вам нараховано пенсію за період з березня 2016 р. по червень 2018 року, з якої виплату пенсії в межах одного місяця (червень 2018 року) проведено Вам в листопаді 2019 року» (абз. 6 стор.1 відповіді на звернення).
02.09.2021 р. представником стягувача був направлений адвокатський запит до боржника з проханням надати інформацію про розміри нарахування та виплати пенсії в разі втрати годувальника за період з березня 2016 р. по вересень 2021 р.
На вказаний вище адвокатський запит була отримана відповідь від 10.09.2021 р. за вих. № 0500-1502-8/66866 (далі - «відповідь»), де вказано, що на виконання рішення стягувачу поновлено виплату пенсії з 01.06.2018 р. та виконано розрахунок невиплаченої суми пенсії за період з 01.03.2016 р. по 31.05.2018 р., яка складає 66 267,51 грн. (копія відповіді додається).
Стягувач вказує, що боржник не здійснив виплату пенсії на користь стягувача за період з березня 2016 р. по травень 2018 р.
Зазначене у повному обсязі спростовує доводи боржника стосовно виконання ним рішення у повному обсязі в частині виплати стягувача пенсії за період з березня 2016 р. по травень 2018 р.
Крім того, зі змісту довідки вбачається, що в листопаді 2019 року, стягувачу пенсія взагалі не виплачувалася, що повністю не узгоджується зі змістом відповіді на звернення стягувача від Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 02.09.2020 року.
За таких обставин, стягувач вважає, що боржником взагалі не здійснювалися виплати за період з березня 2016 р. по червень 2018 р., що свідчить про невиконання боржником рішення в частині виплати пенсії.
Дослідивши матеріали заяви про встановлення судового контролю та пояснення Фонду, суд зазначає про таке.
Заяву про встановлення судового контролю мотивовано невиконанням боржником вказаного рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями частини другої статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 129-1 Конституції України Суд встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу боржника на те, що зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення жодним чином не є втручанням у повноваження органів Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судового рішення, які регулюються Законом України “Про виконавче провадження”, а є окремим засобом здійснення судом контролю за виконанням судового рішення, передбачений Конституцією України та КАС України.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Аналіз цих рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Як вже зазначалось судом, за приписами частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Норма статті 382 КАС України не містить застереження, щодо того, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи.
При цьому суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Оскільки з матеріалів, доданих до заяви стягувача випливає, що судове рішення у даній справі фактично не виконано, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення суду - шляхом зобов'язання боржника подати у строк до суду звіт про його повне виконання у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне прийняти до провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2019 року у справі № 200/9014/19-а, встановити боржнику строк для подання звіту про виконання рішення у даній справі та попередити його та керівника боржника про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 200/9014/20-а, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 200/9014/20-а у місячний строк з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та його керівника про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала складена та підписана у порядку письмового провадження 13 жовтня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.І. Бабіч