Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду в частині вимог
18 жовтня 2021 р. Справа №200/10939/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
19 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові щодо обмеження розміру пенсії позивача граничним розміром у 70% відповідних сум грошового забезпечення,
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові у перерахунку та виплаті пенсії позивачу відповідно до довідки №33/25-752 від 30.04.2021, виданої сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №160/8324/19 від 05.03.2019, граничним розміром у 70% відповідних сум грошового забезпечення,
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2016 року, в редакції статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із 82% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити заборгованість з пенсії повністю та відразу,
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 відповідно до довідки, виданої сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» за №33/25/651 від 30 квітня 2021 року, із урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №160/8324/19 від 05.03.2019, виходячи із 82% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням вже виплачених сум пенсії, починаючи з 01.12.2019.
31 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
31 серпня 2021 року від відповідача витребувані докази.
22 вересня 2021 року позовна заява залишена без руху, оскільки остання була подана без додержання вимог, викладених в статті 161 КАС України, а саме не подано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причини його пропуску. Позивачу було запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
12 жовтня 2021 року позивачем подана відповідь на ухвалу суду, в якій останній вважає недоречним посилання суду на правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах по справам №510/1286/16-а та №340/1019/19, оскільки предмет спору у цих справах не співпадає з предметом спору у даній справі. Крім того, позивач зазначив, що у наданому суду повідомленні про перерахунок пенсії, який він отримав у 2018 році, не зазначається відсоток вислуги, та навіть якщо б така цифра була вказана, позивач вважав дії відповідача правомірними, оскільки останній при перерахунку пенсії, діє в рамках чинного законодавства і у позивача не було підстав висловлювати сумнів щодо дій цього держаного органу.
Позивач покликається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові по справі №806/1952/18 від 19.03.2018, про те, що строк звернення до суду із позовом на перерахунок пенсії, не проведений з вини органу Пенсійного фонду є необмеженим.
Також, позивач вказує, що Верховний Суд в постанові по справі №520/11178/2020 від 26 січня 2021 року звернув увагу, що окремі суди при розгляді позовів про перерахунок пенсій військовослужбовців роблять хибний висновок про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати отримання пенсії після перерахунку (у квітні 2018 року), оскільки виходячи з принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
На підставі наведеного, позивач робить висновок про те, що про порушення своїх прав під час перерахунку пенсії, проведеної відповідачем у квітні 2018 року, він дізнався тільки у червні 2021 року. Раніше дізнатись не міг, тому що у позивача не було підстав сумніватись в законності дій органів Пенсійного фонду.
Просить суд поновити провадження у справі та задовольнити позов.
Розглянувши подану відповідь, суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Отже, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, суд не приймає до уваги посилання позивача на правові висновки, які викладені в постановах Верховного Суду по справах №806/1952/18 від 19.03.2018 та №520/11178/2020 від 26.10.2021, оскільки на теперішній час сформована нова правова позиція щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у повідомленні про перерахунок пенсії, який він отримав у червні 2018 році, не зазначений відсоток вислуги і тому він не міг дізнатися про порушення свого права, оскільки дане твердження спростовується змістом цього повідомлення, в якому наведений повний розрахунок пенсії, в тому числі розмір грошового забезпечення та розмір пенсії. Отже, позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки йому були відомі визначальні обставини необхідні для вирішення питання чи правильно йому була обрахована пенсія: знаючи розміри грошового забезпечення та пенсії, можна дізнатися який відсоток відповідних сум грошового забезпечення складає пенсія.
Таким чином, ще в червні 2018 році позивач дізнався про порушення своїх прав, і виявивши належну зацікавленість, мав об'єктивну можливість вчинити активні дії з метою захисту своїх порушених прав.
Суд звертає увагу на те, що 16 жовтня 2019 року набрало чинності рішення Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2019 року, в якому була викладена правова позиція про протиправність зміни відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Вказане рішення міститься у відкритому доступі на сайті Верховного Суду та в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач міг дізнатися про його зміст та передбачити наслідки пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо протиправності зміни відсоткового значення розміру пенсії при її перерахунку в 2018 році.
Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього інформації про стан своїх прав, а тому посилання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався тільки в червні 2021 року не приймаються судом до уваги.
Отримання позивачем листа відповідача від 09.06.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 3 роки після отримання пенсії за квітень 2018 року та вищезазначеного повідомлення Пенсійного фонду.
Наведе свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, але не заявив клопотання про його поновлення.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові щодо обмеження розміру пенсії позивача граничним розміром у 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2016 року, в редакції статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із 82% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити заборгованість з пенсії повністю та відразу, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 118, 122, 123, 126, 240, 248, 251, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, які полягають у відмові щодо обмеження розміру пенсії позивача граничним розміром у 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року, в редакції статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із 82% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити заборгованість з пенсії повністю та відразу, залишити без розгляду.
Ухвала постановлена, складена та підписана 18 жовтня 2021 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку і строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Циганенко